№ 2-а-1/ 2011 р.
28 лютого 2011 р. смт.Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області у складі головуючого - Грузман Т.В., за участі секретаря -Куцовол Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради, виконавчого комітету Оржицької селищної ради за участі третьої особи ОСОБА_2 про визнання бездіяльності ради протиправною, зобов»язання розглянути заяви та про визнання недійсними, протиправними та скасування рішень виконавчого комітету, стягнення матеріальної та моральної шкоди
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Оржицької селищної ради, виконавчого комітету Оржицької селищної ради про визнання бездіяльності ради протиправною, зобов»язання розглянути заяви та про визнання недійсними, протиправними та скасування рішень виконавчого комітету, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до змісту позову вказано, що за договором дарування позивач отримала у власність жилий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Вказана нерухомість знаходиться на земельній ділянці розміром 0,39 га., та яка була передана у приватну власність 23.10.2007 року. На виконання даного рішення у землевпорядних організаціях на неї виготовляється технічна документація. Іншим рішенням Оржицької селищної ради від 22.07.2008 року для потреб сусіда ОСОБА_2 без відому позивача і її згоди безоплатно вилучено 350 кв.м. земельної ділянки на якій знаходиться фруктовий сад . У зв»язку з прийнятим рішенням, ділянка позивача зменшилась з 0,39 га. до 0,37 га., а земельна ділянка сусіда збільшилась з 0,08 га. до 0,19 га. З таким рішенням селищної ради не погоджується позивач.
17 вересня 2008 року позивач звернулась до відповідача зі скаргою, якою просила скасувати дане рішення, відновити порушене право та розміри земельної ділянки в межах до винесення оскаржуваного рішення. Рішенням Оржицької селищної ради від 23 вересня 2008 року скарга залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Інші звернення позивача до відповідача з цього приводу також залишені без задоволення та відповідного реагування.
Позовні вимоги позивачем сформульовано слідуючим чином.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду звернень від 09 січня, 16.17, 18 вересня, 17 листопада 2008 року про визначення меж земельних ділянок. Визнати протиправним та недійсним рішення Оржицької селищної ради від 22.07.2008 року «Про виділення заїзду до земельної ділянки», яким вилучено земельну ділянку розміром 350 кв.м для влаштування тупикового заїзду. Визнати протиправним та недійсним рішення Оржицької селищної ради від 11.03.2009 року «Про виділення заїзду до земельної ділянки». Визнати протиправним та недійсним рішення виконкому Оржицької селищної ради «Про надання дозволу для спилювання дерев на землях загального користування»№ 53 від 14.11.2008 року і скасувати його. Визнати протиправним та недійсним акт обстеження зелених насаджень від 12.11.2008 року та скасувати його. Визнати протиправним та недійсним ордер № 22 на видалення зелених насаджень від 15.11.2008 року.
Згідно заяви про доповнення позовних вимог від 21.09.2009 року позивач також прохає стягнути матеріальні збитки в розмірі 5 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 1699 грн. Такої шкоди позивач зазнав у зв»язку з спилюванням фруктових дерев, плоди, яких продавала та отримувала відповідний дохід. Також прохає стягнути судові витрати понесені у зв»язку з подачею даного позову до суду.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали повністю та прохає задоволити його позовні вимоги з підстав зазначених у позові. При цьому вказали, що у зв»язку з прийняттям рішення сесією Оржицької селищної ради порушені права позивача, як власника земельної ділянки. При цьому відповідачем, як того вимагає закон, не було запропоновано викупити частину земельної ділянки. Вказане свідчить, що Оржицька селищна рада перевищила свої повноваження та не мала права на безоплатне вилучення землі. Також відповідач проявив бездіяльність щодо розгляду звернень позивача з приводу порушення її прав. Спилювання дерев проведено також безпідставно, поскільки ці дерева є власністю позивача. Враховуючи вищенаведене, всі акти, що прийняті відповідачами по даному питанню слід визнати протиправними. Спилюванням дерев позивачеві завдано значної матеральної та моральної шкоди. У зв»язку з тим, що рішенням селищної ради від 23.10.2007 року земельну ділянку передано позивачеві у приватну власність, позивач є її власником.
Відповідач -Оржицька селищна рада -позовні вимоги не визнала, вказавши, що з огляду на те, що ОСОБА_2 проживає у такій місцевості де відсутня можливість для облаштування до його помешкання заїзду, неможливо йому вирішити питання з водо-, газопостачанням, то сесія селищної ради прийняла рішення про вилучення частини земельної ділянки, що належить позивачеві. Іншого варіанту вирішення питання з тупиковим заїздом немає, поскільки інші земельні ділянки приватизовані та перебувають у приватній власності. Позивач не являється власником спірної земельної ділянки, а селищна рада має право приймати рішення про її вилучення та резервування.
Відповідач -представник виконкому Оржицької селищної ради -вказав, що на виконкомі дійсно приймалось рішення про спилювання дерев по вул.Чапаєва в смт.Оржиця, поскільки існує необхідність в облаштуванні тупикового заїзду до двору ОСОБА_2 Поскільки земельна ділянка, якою користується позивач не являється її власністю, то виконком мав право приймати рішення щодо її подальшої долі. Порушень з боку виконкому допущено не було. При прийнятті рішення покладається на думку суду.
Третя особа -ОСОБА_2 - прохає у задоволенні позову відмовити, поскільки без вирішення даного питання таким чином, його родина позбавлена можливості мати заїзд до свого двору.
Суд заслухавши сторони, оцінивши та перевіривши зібрані по справі докази, заслухавши свідків, прийшов до висновку, що поданий позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 12.11.1993 року позивачем прийнято у дар житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору позивач зареєструвала власність в КП Лубенське МБТІ про, що свідчить витяг з реєстру від 17.01.2008 року. Згідно виписки з рішення виконавчого комітету Оржицької селищної ради № 72 від 30.07.1997 року продавцеві ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку розміром 0,39 га АДРЕСА_1. Рішенням сесії Оржицької селищної ради від 23.10.2007 року було прийнято рішення про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,39 га. Акт від 09.01.2008 року свідчить про те, що позивач мала намір узгодити межі земельної ділянки з відповідними особами, але даний акт не був підписаний остаточно.
22.07.2008 року рішенням тридцять другої сесії п»ятого скликання Оржицької селищної ради було прийнято рішення про вилучення земельної ділянки розміром 350 кв.м для облаштування тупикового заїзду до присадибної ділянки ОСОБА_2
23.01.2008 року комісією проведено обстеження суміжних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 де прийшли до висновку про необхідність улаштування заїзду саме через двір позивача. 10.03.2008 року проведено заміри земельних ділянок, до вказаних замірів прикладено план-схему суміжних землекористувань.
ОСОБА_1 17.09.2008 року звернулась до сесії Оржицької селищної ради із заявою у якій вказала які її інтереси було проігноровано та прохала повторно винести на розгляд сесії спірне питання. 23.09.2008 року заяву про ініціювання питання повторного розгляду заяви про незгоду з прийнятим рішенням, сесію Оржицької селищної ради залишила без змін своє попереднє рішення від 22.07.2008 року.
12.11.2008 року комісійно було обстежено зелені насадження по вул.Чапаєва та прийшли до висновку про видалення 3-х фруктових дерев. 14.11.2008 року виконавчим комітетом Оржицької селищної ради прийнято рішення про спилювання дерев по вул..Чапаєва для облаштування тупикового заїзду АДРЕСА_2 де проживає ОСОБА_2 На вказане видано ордер № 22 від 15.11.2008 року.
Рішенням тридцять дев»ятої сесії п»ятого скликання Оржицької селищної ради від 11.03.2009 року для облаштування заїзду до ділянки ОСОБА_2 зарезервовано земельну ділянку прощею 350 кв. м., таким чином змінено формулювання п.1 рішення сесії селищної ради від 22.07.2008 року.
Крім того, у судовому засіданні було допитано ряд свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, які пояснили, що є сусідами ОСОБА_7 та ОСОБА_1, пояснили як саме розміщуються прилеглі до спірної діялнки території. Директор школи, категорично заперечив можливість проїзду через територію школи.
Інших доказів по справі сторонами надано не було. Суд приймає рішення за наявними матеріалами справи.
Взаємовідносини, що склалися урегульовані слідуючими нормами законодавства.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010, № 10-рп/2010 "У справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Конституційний Суд України вважає, що ці повноваження охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям "інші питання місцевого значення", а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції. В аспекті конституційного подання положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 153 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян, то додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування»до компетенції селищних рад у сфері містобудування на їх території належить визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб.
Згідно ст. 12 ЗК України встановлено, що до повноважень селищних рад належить розпорядження землями територіальних громад. Статтею 149 ЗК України передбачено, що земельні ділянки надані у постійне користування із земель комунальної власності, можуть бути вилучені для суспільних потреб за рішенням органів місцевого самоврядування.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно ст. 126 ЗК України право постійного користування земельними ділянками посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Згідно ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Статтею 149 ЗК України передбачено підстави для вилучення земельних ділянок, а саме земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Частиною 10 даної статті передбачено, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»передбачено , що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
З положень ч. 3 ст.2 КАС України вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та з огляду на те, що ОСОБА_1 має у постійному користуванні земельну ділянку, право на користування якою перейшло до неї при укладанні договору дарування, відповідно до вищезазначених положень Земельного Кодексу України, то вона мала право на узгодження з нею питання вилучення чи резервування частини земельної ділянки. Суд розцінює як тотожні поняття вилучення та резервування, поскільки на вказані дії відповідач міг піти лише після наявності згоди позивача. У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що відповідач вийшов за межі вказаних повноважень, а саме: здійснив вилучення ( резервування) земельної ділянки для суспільних потреб з порушенням вимог Законодавства та прав землекористувача, то суд приходить до висновку про скасування спірного рішення та повернення прав землекористувача у становище, яке вона мала до такого порушення.
Суд вважає документально не підтвердженим рішення 39 сесії п»ятого скликання Оржицької селищної ради від 11.03.209 року, яким визнано зарезервованими 350 кв.м земель державної власності не наданих у власність та користування, поскільки у даному рішенні йде мова про ту ж саму вилучену земельну ділянку того ж самого розміру, де 22.07.2008 року було прийнято рішення про її вилучення з користування ОСОБА_1 Схеми, зображення суміжних ділянок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять відомостей про наявність між цими двома сусідами земель державної власності, які не перебувають у власності чи користуванні громадян.
Відповідач з»ясувавши, що позивач проти вилучення ( резервування) частини земельної ділянки, зобов»язаний звернутися до суду з відповідним позовом, хоча відповідач даним правом не скористався. Прийшовши до такого висновку, суд також вважає, що є недоведеним посилання позивача на те, що земельна ділянка по вул.Чапаєва,1 перебувала у її приватній власності, поскільки відповідного правоустановлюючого документудо суду не надано.
У відповідності до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006 року «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах»передбачено, що видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості. Вказаним Порядком також передбачені випадки коли саме здійснюється видалення дерев. У пункті 4 Порядку зазначено, що підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень. Компетентний орган протягом трьох днів після надходження заяви затверджує склад відповідної комісії. До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, а також інших заінтересованих організацій. З огляду на матеріали справи, відповідач не дотримався положень даного Порядку та створив комісію всупереч вищенаведеному нормативному акту та було здійснен вирубку дерев не землекористувачем, а іншою не уповноваженою особою.
Позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо вирішення звернень позивача є необґрунтованою, поскільки дані заяви стосувались відомостей відносно ОСОБА_2 та звернення адресовані не завжди компетентним установам. Разом з цим, позивачем доказів завдання їй матеріальної та моральної шкоди не надано, поскільки матеріали справи не містять вартісного показника зрубаних дерев, а також позивачем належним чином не доведено, який саме дохід вона мала від вирубаних насаджень та не довела належним чином розміру моральної шкоди.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку, що їх обрахунок здійснений без урахування положень Постанови КМ України № 590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», без вказівки на те, що саме конкретно було зроблено по справі, скільки часу використано на вказане, наявність лише банківських квитанції не являється належним доказом, отже у задововленні даної частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому пропорційно до задоволених позовних вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 КАС України, ст.ст. 12, 120, 125, 126, 141, 149, 153 Земельного Кодексу України, ст. 12 Закону України «Про основи містобудування», Постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006 року «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах», суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення 32 сесії п»ятого скликання Оржицької селищної ради Полтавської області від 22.07.2008 року «Про виділення заїзду до земельної ділянки».
Визнати незаконним та скасувати рішення 39 сесії п»ятого скликання Оржицької селищної ради від 11.03.2009 року «Про внесення змін у рішення 32 сесії п»ятого скликання від 22 липня 2008 року «Про виділення заїзду до земельної ділянки»шляхом резервування 350 кв.м.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Оржицької селищної ради Полтавської області «Про надання дозволу на спилювання дерев на землях загального користування»№ 53 від 14.11.2008 року.
Визнати незаконним та скасувати акт обстеження зелених насаджень від 12.11.2008 року та ордер № 22 про видалення зелених насаджень від 15.11.2008 року виданого селищним головою Симоненко В.Г.
Стягнути з Оржицької селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13,60 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Оржицький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя