12 січня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Кулянда М. І.
суддів: Винту Ю.М., Заводян К.І.
секретар Тодоряк Г.Т.
за участю: позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2;
представників відповідачки ОСОБА_3- ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третьої особи ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання права власності на самочинне будівництво та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Чернівецької міської ради, ОСОБА_7, третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_8 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно побудованого гаража, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_9, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 листопада 2010 року, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_8, про визнання права власності на самочинне будівництво.
Просила визнати за нею право власності на самочинно перебудований гараж, що знаходиться по АДРЕСА_1
Посилалася на те, що з метою покращення експлуатаційних умов зробила реконструкцію належного їй на праві власності гаража літ. Б на території будинковолодіння АДРЕСА_1
Справа №22ц-281/11 Головуючий у І інстанції Федіна А.В. Категорія 19/27 Доповідач Кулянда М.І.
Зазначала, що вказана реконструкція проведена без порушення будівельних норм та правил, не порушує прав інших осіб. Реконструкція виконана з дотриманням вимог санітарних та пожежних норм, на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності та частково на присадибній земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності.
ОСОБА_3 звернулася в суд з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, Чернівецької міської ради, ОСОБА_7, третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_8 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно побудованого гаража.
Посилалася на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 Зазначала, що ОСОБА_1 без дозволу відповідних органів провела реконструкцію та розширення гаража, який знаходиться між їх будинками, шляхом перенесення стіни гаража за межі своєї земельної ділянки впритул до стіни її будинку.
Просила зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та знести частину самовільно побудованого гаража.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно перебудований на території будинковолодіння АДРЕСА_1 гараж літ. «Б», площею 33,40 кв.м.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вищезазначене рішення скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити її зустрічний позов.
Посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки земельна ділянка на якій побудовано спірний гараж у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не виділялась під збудоване нерухоме майно.
Орган місцевого самоврядування не приймав жодного рішення про вилучення спірної земельної ділянки у власників будинку АДРЕСА_2
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ст.309 ч.1 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:
- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
- невідповідність висновків суду обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції помилково виходив з того, що самочинна добудова по вулиці Залозецького в м. Чернівці виконана позивачкою з дотриманням норм чинного законодавства.
При цьому суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи і він вважав встановленими обставини, що мають значення для справи за їх недоведеності, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову позивачці в задоволенні позову.
Відповідно до ч.ч.1, 2-5, 7 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до ч.3 ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
З врахуванням наведеного, суд може визнати право власності на самочинне будівництво, якщо зацікавлена особа, тобто позивач, надасть підтверджуючі документи на відповідність самочинно побудованого об'єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ст.116 ЗК України, якою визначено підстави набуття права на землю, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що розпорядником землі, на якій знаходиться самовільно побудований гараж є міська рада, але жодних рішень про виділення її позивачці під будівництво не приймалося. Таким чином, позивачкою використовувалсь земельна ділянка без документів, що посвідчують на неї право відповідно до вимог ст.126 ЗК України.
Помилковим є також посилання суду на те, що самочинно побудований гараж відповідає будівельним, санітарним і протипожежним нормам, так як висновки відповідних служб зроблено щодо проекту, виготовленого після здійснення будівництва, а не щодо самої добудови.
Посилання апелянтів на порушення прав власників квартир будинку №2 по вул. Залозецького № 4 реконструкцією гаража, не підтверджено відповідними доказами, оскільки спірна земельна ділянка у відповідності до вимог земельного законодавства не передавалася їм у власність, користування та не вилучалась. Також апелянтами не надано жодних доказів щодо неможливості виконання робіт по гідроізоляції будинку №2 по вул. Залозецького в м.Чернівці через розширення гаража ОСОБА_1, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно побудованого гаража.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно перебудований на території будинковолодіння АДРЕСА_1 гараж літ. «Б»,площею 33,40 кв.м. з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 листопада 2010 року скасувати в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно перебудований на території будинковолодіння АДРЕСА_1 гараж літ. «Б»,площею 33,40 кв.м.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, третіх осіб : ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання права власності на самочинно перебудований на території будинковолодіння АДРЕСА_1 гараж літ. «Б»,площею 33,40 кв .м. відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: