23 лютого 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Кулянда М. І.
суддів: Бреславського О.Г., Одинака О.О.
секретаря Цимбал Ю.Ю.
за участю представника позивача -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк,” (далі -АКІБ „УкрСиббанк”), третя особа без самостійних вимог -Національний Банк України, про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2010 року, -
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до АКІБ „УкрСиббанк”, третя особа без самостійних вимог -Національний Банк України, про визнання недійсними кредитного договору та договору застави.
Вказувала на те, що 15 березня 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким він отримав грошові кошти в іноземній валюті в сумі 16 633 долари США (83 996 грн. 65 коп. за курсом Національного банку України) та зобов”язався повернути та сплачувати відсотки шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 300 доларів США в день сплати.
Справа №22ц-329/2011 р. Головуючий у І інстанції
Категорія 19/27 Пилип”юк І.В.
Доповідач Кулянда М.І.
В забезпечення виконання зобов”язань в заставу надано транспортний засіб № 62996 від 15 березня 2007 року.
Просив суд визнати недійсними договір про надання кредиту № 11127491000 від 15 березня 2007 року укладений між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_2 з моменту його заключення та визнати недійсним договір застави транспортного засобу № 62996 від 15 березня 2007 року укладений між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_2 з моменту його заключення.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2010 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.
На думку апелянта оспорені договори не відповідають вимогам ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів”, оскільки в цих договорах відсутня інформація про сукупну вартість кредиту.
Окрім того, апелянт вважає, що відповідач без індивідуальної ліцензії не мав права виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті.
На дану апеляційну скаргу АКІБ „УкрСиббанк” подало заперечення, в якому просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2010 року залишити без зміни.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 березня 2007 року між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, предметом якого є грошові кошти в іноземній валюті. Вказаний договір підписано позивачем, ним отримані гроші, зобов”язання забезпечено договором застави транспортного засобу № 62996 від 15 березня 2007 року та договором поруки № 101730 від 15 березня 2007 року укладеного з ОСОБА_6.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1).
Особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2).
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3).
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Волевиявлення позивача на укладення спірних договорів було вільним і під час їх підписання він був ознайомлений з їх умовами та наслідками.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що при укладені оспорених договорів позивач був позбавлений можливості запропонувати свої умови договору.
ОСОБА_2 сам вирішив, укладати чи не укладати ці договори, і принцип свободи договору не був порушений.
Доводи апелянта про те, що умови кредитного договору не відповідають вимогам ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів”, є безпідставними, оскільки ним не надано доказів на підтвердження факту ненадання йому відповідачем інформації, зазначеної у ч.2 цієї статті.
Ненадання такої інформації не є підставою для визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, а є підставою для притягнення особи, яка повинна її надати, до відповідальності, встановленої статтями 15 і 23 цього Закону
Окрім того, застосування Закону України „Про захист прав споживачів” до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
Не є підставою для визнання договору недійсним надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” не містить такої заборони.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що відповідач без індивідуальної ліцензії не мав права виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті.
Пунктом 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483, передбачено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання зазначених договорів недійсними.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: