"13" лютого 2008 р.
Справа № 4-29/64-07-1060
За позовом: Комунальне підприємство "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ міста Одеси";
до відповідача: Житлово-будівельний кооператив "ВІЙСЬКОВИЙ БУДІВЕЛЬНИК-3"
про зобов'язання уласти договор у редакції позивача
Суддя Літвінов С.В.
Представники сторін:
Від позивача: Василенко О.О. за довіреністю .
Від відповідача: Азанов Ю.В. за довіреністю
СУТЬ СПОРУ: КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до суду з позовом до ЖБК «Військовий будівельник-3», в якому просить зобов'язати відповідача укласти договір № 3282 на теплопостачання та викласти пункти 5.1., 5.5., 5.6, 6.7, 7.2.1., 7.2.З., та п.1.1 Додатку в редакції Теплопостачальній організації.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.07р., в задоволенні позову відмовлено .
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.07р., рішення господарського суду Одеської області від 18.05.07р., залишино без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.07р.рішення господарського суду Одеської області від 18.05.07р., та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.07р., скасовані і справу передано на новий розгляд.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.07р. справу прийнято до провадження.
Позивач змінив позовні вимоги та просить зобов'язати відповідача укласти договір № 3282 на теплопостачання, виклавши п.п. 1.; 2.1.; 3.2.5.; 3.2.7.; 3.2.11.; 4.1.2.; 4.1.6.; 4.2.1.; 4.2.З.; 4.2.5.; 5.1.; 5.2.; 5.З.; 5.5.; 5.6.; 6.З.; 6.4.; 6.7.; 7.1.1.; 7.2.1.; 7.2.З.; 11.1.; п.1.1. Додатку №1 та п.4 Додатку №3 в редакції КП «Теплопостачання міста Одеси".
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалами від 08.01.2008р. та від 01.02.2008р. строк розгляду справи був продовжений відповідно до ст. 69 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд
З метою встановлення між сторонами господарсько-договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії КП "Теплопостачання міста Одеси" направило відповідачеві проект договору № 3282 від 01.11.06 р. Вказаний договір був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей та направлений на адресу позивача.
Сторонами частина розбіжностей була врегульована та складений протокол узгодження розбіжностей до договору № 3282 від 01.11.06 р.. Решту умов запропонованих відповідачем, викладених в протоколі розбіжностей до договору, КП «Теплопостачання міста Одеси" не погодило та відхилило їх, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на положення Законів України “Про житлово-комунальні послуги», “Про теплопостачання», Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.05 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.05 р. № 541/10821 та стверджує, що так як КП "Теплопостачання міста Одеси" не є балансоутримувачем вказаного житлового будинку, то виконувати функції виконавця не є можливим. Таким чином, на думку позивача, він є виробником послуг, ЖБК "Військовий будівельник-3" є виконавцем послуг, а мешканці будинку кінцевими споживачами.
Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству виходячи з того, що ЖБК не може бути споживачем теплової енергії, оскільки безпосередньо вказану енергію не споживає. Також відповідач зазначає, що ЖБК “Військовий будівельник - 3»було створено з метою забезпечення житлом членів кооперативу та їх сімей шляхом будування кооперативного житлового будинку. На цей час, коли будинок збудовано та експлуатується та відповідно до нової редакції статуту ЖБК “Військовий будівельник - 3», метою його діяльності є обслуговування, ремонт, реконструкція житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок внесків членів ЖБК, тобто утримання майна, що знаходиться в спільної сумісної власності членів ЖБК, а тому на думку відповідача ЖБК не може надавати послуги з теплопостачання споживачам, оскільки він не є теплопостачальною організацією в розумінні ст. 1 закону “Про теплопостачання»та ЖБК не має ліцензії на здійснення послуг з теплопостачання населенню
Одночасно відповідач зазначає, що ЖБК не є балансоутримувачем у розумінні закону “Про житлово-комунальні послуги»тому що будинок належить громадянам у частках, пропорційно до площі їхніх приміщень. Згідно нормам законодавства з питань бухгалтерського обліку, на громадян не покладено обов'язок забезпечувати облік належного їм майна, й тому кооператив веде облік вартості будинку на позабалансову рахунку 025 “майно у довірчому управлінні»для статистики та для надання інформації з питань оподаткування операцій з нерухомістю, у разі відчуження окремих приміщень, а також органам реєстрації нерухомості. Виходячи із вищенаведеного, відповідач стверджує, що ЖБК “Військовий будівельник - 3»не є споживачем теплової енергії і не може бути виконавцем послуг теплопостачання.
Оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів господарювання (ч. 3 ст. 179 ГК України).
Пунктом 7 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Відповідно до ч.1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Згідно ч.2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Як встановлено розглядом справи з метою встановлення між сторонами господарсько-договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії КП "Теплопостачання міста Одеси" направило відповідачеві проект договору № 3282 від 01.11.06 р. Вказаний договір був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей та направлений на адресу позивача.
Умовами запропонованого проекту договору визначено, що теплопостачальна організація (позивач по справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу по справі) теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
Звертаючись з відповідними позовними вимогами та обґрунтовуючи обов'язковість укладення з відповідачем спірного договору, позивач виходив з того, КП "Теплопостачання міста Одеси" не є балансоутримувачем житлового будинку, то виконувати функції виконавця не є можливим, відтак, на думку позивача, КП "Теплопостачання міста Одеси" є виробником послуг, ЖБК “Військовий будівельник - 3» є виконавцем послуг, а мешканці будинку кінцевими споживачами.
З такими висновками суд не може погодитись з огляду на їх невідповідність вимогам чинного законодавства виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання»споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, а теплопостачальна організація є суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати, житлово-комунальну послугу.
Згідно ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується
Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів споживачем теплової енергії може бути лише особа, яка безпосередньо використовує теплову енергію, поставлену теплопостачальною організацією, а тому на думку суду відповідач, з яким позивач намагається укласти спірний договір, не є споживачем теплової енергії, оскільки безпосередньо вказану енергію не споживає. Викладене свідчить про суперечливість умов спірного проекту договору в частині визначення відповідача споживачем теплової енергії.
Не заслуговують на увагу і визначення позивачем відповідача як виконавця послуг.
Згідно ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги»виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Згідно Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу №60 від 25.04.2005., виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг, та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 закону “Про житлово-комунальні послуги»(пункт 1.3 Порядку).
Відповідно до статуту ЖБК “Військовий будівельник - 3» метою його діяльності є обслуговування, ремонт, реконструкція житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок внесків членів ЖБК, тобто утримання майна, що знаходиться в спільної сумісної власності членів ЖБК. Отже, відповідач не може надавати послуги з теплопостачання споживачам, оскільки він не є теплопостачальною організацією в розумінні ст. 1 закону “Про теплопостачання». Крім того, відповідно до п.73 ст.9 закону “Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності», виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії є видом діяльності, яке підлягає ліцензуванню. Відповідач не має ліцензії на здійснення послуг з теплопостачання населенню, а відтак не має права здійснювати даний вид діяльності.
Відхиляються судом і посилання позивача на те, що відповідач є балансоутримувачем будинку, а тому відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги»повинен укласти договір на постачання тепло енергії.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Власника будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд, вищеназвана норма закону визначає як фізичну або юридичну особу, якій належить зареєстроване у встановленому порядку право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. . Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до п.1.4 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу №60 від 25.04.2005 виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.
Іншим державним органам чи особам, в тому числі постачальним організаціям. законодавчими положеннями не надано право визначення виконавця житлово-комунальних послуг.
Доказів прийняття відповідачем на баланс будинку позивачем не надано. Також не надано суду доказів визначення власниками житлового будинку відповідача, як виконавця житлово-комунальних послуг.
За таких умов укладення спірного договору між позивачем та відповідачем суперечить діючим законодавчим приписами, а умови договору є такими, що не відповідають вимогам закону, тому договір № 3282 від 01.11.06р. слід вважати неукладеним.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 82-85, ГПК України, суд,-
В задоволенні позову слід відмовити повністю.
Рішення підписано 18.02.08р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 денного строку
з дня його підписання.
Суддя Літвінов С.В.