Рішення від 09.03.2011 по справі 2-571/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-571/11

01.03.2011 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,

при секретарі: Боровікової І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житлового - експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя про визнання договору з надання послуг по утриманню будинків (споруд) та прибудинкових територій недійсним,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Житлового - експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя про визнання договору з надання послуг по утриманню будинків (споруд) та прибудинкових територій недійсним, мотивуючи позов наступним. 19.07.2006 року сторонами укладено договір про надання послуг по утриманню будинків (споруд) та прибудинкових територій. Згідно пункту 1.4 договору його невід'ємною частиною є рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, які додаються до договору. До договору позивачем додано рішення виконавчого комітету Центральної районної ради м.Сімферополя від 29.03.05 № 66 «Про встановлення розміру квартирної плати (для приватизованих квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій». Позивачу у 2010 року стало відомо, що відповідач для визначення тарифів керується рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 31.03.2009 року замість рішення виконавчого комітету Центральної районної ради м.Сімферополя, як це було передбачено договором. Просить визнати недійсним договір про надання послуг по утриманню будинків (споруд) та прибудинкових територій від 19.07.2006 року, визнати поважними причини пропуску позовної давності.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Пояснив, що звертався до відповідача з заявою про розірвання договору на надання комунальних послуг, проте відповідач проігнорував цю заяву. Позивач наполягав на тому, що відповідач зобов'язаний переукласти з ним договір. Наполягав на тому, що послуги відповідачем не надаються у тому обсязі, як це зазначено у договорі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, наполягали на застосуванні позовної давності. Пояснили також, що обставини, на які посилається позивач, відносяться до стадії виконання договору, його незгодою з новими тарифами і якістю наданих послуг, що не може бути підставою для визнання укладеного договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторонами 19.07.2006 року укладено договір про надання послуг по утриманню будинків (споруд) та прибудинкових територій за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а.с. 5-7).

Ці обставини встановлені судом, підтверджені доказами, що є у справі, сторонами не заперечуються.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року визначено обов'язки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання житлово - комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово - комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків.

Стаття 179 ЖК України передбачає, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово - комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін (ухвала Верховного Суду України від 06.02.2008 року за позовом ДП «Моноліт-Сервіс» ТОВ Будівельна фірма «Моноліт» до Б.)

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач просить визнати укладений сторонами договір недійсним, оскільки його зміст суперечить законодавству, при цьому не зазначаючи, які саме пункти договору і якій саме нормі законодавства не відповідають.

Вимоги позивача фактично стосуються його незгоди з діями відповідача під час виконання цього договору, що не може бути підставою для визнання самого договору недійсним.

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що під час укладення договору про надання послуг по утриманню будинків (споруд) та прибудинкових територій 19.07.2006 року сторонами не були додержані вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України для чинності правочину.

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача безпідставні і необґрунтовані, в зв'язку з чим у їх задоволенні відмовляє саме з цих підстав.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

З викладених підстав, керуючись ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст.5,6,10, 60,61,88,212-215,218,223, 224-233ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житлового - експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя про визнання договору з надання послуг по утриманню будинків (споруд) та прибудинкових територій недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Н. В. Двірник