Справа №22-а- 143\08 Головуючий 1 інстанції:Соболєва В.А.
Категорія : 50 Доповідач: Подобайло З.Г.
Ухвала
Іменем України
16 січня 2008 року
м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Сіренко О.І.
Суддів - Подобайло З.Г., Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання - Спесивцевої О.В.
встановила :
Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до Автозаводського районного суду м.Кременчука з позовом до Управління соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука, Управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації та після уточнення позовних вимог просила стягнути недоотримі кошти по одноразовій щорічній грошовій допомозі за період з 2001 по 2005 роки в сумі 4128 грн. 90 коп.
Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05 червня 2007 року по справі № 2-а-152/2007 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської райради м. Кременчука, Управління праці та соціального захисту населення полтавської облдержадміністрації про стягнення недоотриманих коштів, позовні вимоги задоволено.
Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської райради м. Кременчука не погодившись з постановою суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції відмінити постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05 червня 2007 року, оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на обставини, викладенні в апеляційній скарзі.
ОСОБА_1 надіслала до суду заперечення на апеляційну скаргу, вважає посилання скаржника в апеляційній скарзі невірними та просить суд апеляційної інстанції постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05 червня 2007 року залишити в силі.Крім того, до заперечень ОСОБА_1 надана заява , в якій вона просить розгляд апеляційної скарги здійснювати у її відсутність.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації в судове засідання не явився, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлені, про що свідчить поштове повідомлення про отримання повісток про виклик.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства
України, - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що позивачка ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалід 3 групи, за 2001 - 2005 роки недоотримала щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 4128 грн. 90 коп. Це сталось внаслідок того, що відповідачі виконували порядок виплат, визначений КМУ, який протирічить діючому законодавству.
ОСОБА_1 має статус інваліда 3 групи по захворюванню, пов»язаному з наслідками аварії на ЧАЕС.
П. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов»язки громадянина.
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи виплачується в розмірі 4 мінімальних зарплат.
При цьому , розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч. 4 ст.48 Закону 796-ХІІ).
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою КМУ № 839 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру , встановленому іншими Законами України. При цьому , вказані закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону № 796-ХІІ та норма відповідного закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова КМУ № 839.
Колегія суддів зазначає, що згідно вимог статті 48 Закону України № 2001-XII від 19.12.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 (до 01.10.2004р. - 5) мінімальних заробітних плат.
Згідно матеріалів справи судом першої інстанції правомірно встановлено , що недоплата склала 4128,90 грн.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону № 796-ХІІ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської райради м. Кременчука повинно виплатити позивачці недоотримі кошти по одноразовій щорічній грошовій допомозі за період з 2001 по 2005 роки в сумі 4128 , 90 грн.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачці має здійснюватись на підставі Постанови КМУ «Про коменсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26 липня 1996 року у розмірі 26 грн. 70 коп за 2002-2004 роки, колегі суддів до уваги не приймає, оскільки ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими.
З урахуванням вищевикденого, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської райради м. Кременчука на постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05 червня 2007 року по справі № 2-а-152/2007 залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05 червня 2007 року по справі № 2-а-152/2007 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено та підписано 21 січня 2008 року.
Суддя Харківського апеляційного
адміністративного суду Подобайло З.Г.