Рішення від 14.03.2011 по справі 2-645/11

Справа № 2-645/11

Категорія 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

при секретарі - Костюк А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди до нього та договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати кредитний договір від 20.04.2007р., додаткову угоду до нього від 18.05.2010р. та договір іпотеки нерухомого майна (квартири по АДРЕСА_1), укладений 20.04.2007р. на забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором. Мотивує позов тим, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він укладений в іноземній валюті, розмір процентів визначено також в іноземній валюті, а також у банка відсутня індивідуальні ліцензія на здійснення та використання іноземної валюти, як це передбачено ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Тому на підставі ст.203, 215 ЦК України просить визнати кредитний договір недійсним, а відповідно і додаткові угоди до нього та договір іпотеки як похідний від кредитного договору. Також просила застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до ст.216 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши аналогічні пояснення в обгрунтування своїх позовних вимог.

Представник відповідача Березій О.А., Коротких В.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

20.04.2007 року між відповідачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання відновлювальної кредитної лінії на суму 161 600,00 доларів США з оплатою 12,850% річних. (а.с.14-18)

В забезпечення виконання зобов»язань по кредитному договору між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 20.04.2007 р. укладено іпотечний договір, у відповідності до якого ОСОБА_1 передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1

18.05.2010р. укладена додаткова угода (а.с.31-32а) відповідно до якої змінився строк погашення до 20.05.2036 року, та нова підвищена процентна ставка.

Представник позивача посилається на ст.227 ЦК України - правочин юридичної особи вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до п.п. в, г, ч.4 ст.5 Декрету передбачено надання кредитів в іноземній валюті за наявності індивідуальної ліцензії Національним Банком України, а також такої ліцензії потребують операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Разом з тим, слід зазначити наступне. Відповідно до положень ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.

Спеціальне банківське законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" Національному банку надано право видавати нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежне від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національний банк України Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, та до компетенції Національного банку належать, зокрема:

- видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

- видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає банківські операції, які здійснюються банком на підстав банківської ліцензії, і, зокрема, операції з валютними цінностями.

Так, банківська ліцензія - це документ, який надається Національний банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підстав якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

На виконання статті 44 "Про Національний банк України" та статті 5 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" постановок Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275 затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001р. за №730/5921, яке встановлює порядок та умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

П.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. №483, визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється : якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Ця норма стосується тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностіми.

За наявності у банку генеральної ліцензії НБУ і письмового дозволу на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій, на весь період дії режиму валютного регулювання, надання кредитів (позик) у іноземній валюті на території України є правомірним, при цьому наявності індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції не потребується.

Отже, при укладенні спірного договору позичальнику були відомі всі умови кредитного договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Крім того, згідно ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст.628 ЦК України визначені на розсуд сторін і погоджені умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Але позивач навіть через три роки 18.05.2010року уклала ще додаткову угоду до кредитного договору, що означає про згоду з умовами договору.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для визнання недійсним кредитного договору недійсним відсутні, а тому і відсутні підстави для визнання недійсними додаткових угод до нього та договору іпотеки як похідний для виконання взятих позивачем на себе зобов»язань.

Керуючись ст.203, 215, 628, 1054, 1056 ЦК України; ЗУ «Про іпотеку», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди до нього та договору іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Г. Б. Супрун