Справа № 2-а-317/11
09 березня 2011 року Печерський районний суд міста Києва
у складі: головуючий - суддя Батрин О. В. ,
при секретарі - Ковалевська А. П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві - Окостня С.М.,
представника відповідачів Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України - Губара М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
7 лютого 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, мотивуючи тим, що позивач проходив службу в Збройних Силах України. В березні 2009 року його було звільнено з військової служби, в зв'язку з чим він був взятий на пенсійний облік 3 квітня 2009 року. При цьому, відповідачем було розраховано йому пенсію з врахуванням положень п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. «а» ч. 1 ст. 13 даного Закону, тобто в розмірі 90 % від суми грошового забезпечення. Також позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві при визначенні розміру його пенсії керувалось Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», п. 4 п. 29 розділу ІІ якого були внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого для обчислення розміру слід використовувати розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Враховуючи те, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п. 4 п. 29 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» визнані неконституційними, позивач просив позов задовольнити та зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії на підставі ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед його звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, яка діяла на момент належної виплати, починаючи з 3 серпня 2009 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позові.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та притягнутого до участі в справі в якості співвідповідачів Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства Оборони України позов не визнали, мотивуючи його безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену суму пенсії відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед його звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, що діяли на момент належної виплати за період з 3 серпня 2010 року по 9 березня 2011 року з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в Збройних Силах України.
В березні 2009 року позивача звільнено з військової служби, в зв'язку з чим він був взятий на пенсійний облік 3 квітня 2009 року.
На час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою в Міністерстві оборони України включав такі види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, премія та становив 6 122 грн. 30 коп.
Позивачу відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві призначено пенсію на підставі п. 4 п. 29 розділу ІІ якого були внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393», а саме враховано розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р., а не за останньою штатною посадою перед звільненням, що значно знижує розмір його пенсії.
В січні 2011 року позивач звертався з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок йому пенсії з врахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, але йому в цьому листом від 28 січня 2011 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було відмовлено (а.с. 8-10).
З таким висновком відповідача про призначення позивачу пенсії з врахуванням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р., суд погодитись не може з наступних підстав.
Дійсно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції Закону від 4 квітня 2006 року № 3591-IV було визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу призначило пенсію на підставі ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції п. 4 п. 29 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким були внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393» встановлено, що для осіб, які звільнені із служби в 2008-2009 роках (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 р. № 748 (748-2005-п), від 3 вересня 2005 р. № 865 (865-2005-п), від 9 березня 2006 р. № 268 (268-2006-п) і від 15 листопада 2006 р. № 1588) (1588-2006-п) або які померли (загинули) в зазначений період, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р. на кількість таких місяців. При цьому для осіб, звільнених у січні 2008 р., сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається на день звільнення із служби з розрахунку таких виплат за повний місяць.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) - визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17).
Тобто даним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним п. 29 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17), яким були внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме «у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
За таких підстав, коли пенсія Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві призначалась позивачу 3 квітня 2009 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, то Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повинно було керуватися ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка діяла до внесення змін в дану статтю Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17), а саме, пенсія позивачу повинна обчислюватися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, тобто за період з 3 серпня 2010 року по день ухвалення постанови, тобто по 9 березня 2011 року.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати вказані кошти в подальшому, суд зазначає, що згідно статті 6 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.
На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 , п. 4 п. 29 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 та ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування ОСОБА_6 пенсії, виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену суму пенсії відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед його звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, що діяли на момент належної виплати за період з 3 серпня 2010 року по 9 березня 2011 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Суддя О. В. Батрин