Справа № 2-а-720/11
03 лютого 2011 р. м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м . Донецька у складі судді Назарцевої В.О., при секретарі судового засідання Клімової С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення не отриманих сум на оздоровлення за 2008-2010 роки у розмірі 6654,00 грн.,
10 січня 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до ІІ-ї категорії осіб, евакуйованих з зони ЧАЕС у 1986 році. На підставі Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, вона має право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Незважаючи на вимоги Закону, відповідач не сплачує їй щорічну компенсацію у вказаному розмірі, у зв'язку з чим за період 2008-2010 р.р. недоплата складає 6654 грн., які вона просить стягнути на її користь.
Позивачка ОСОБА_1 до суду не з'явилася, але від неї надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність і що вона свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача за дорученням Власова І.В. до суду не з'явилась, від неї надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність та про те, що виплати позивачу, розмір яких пов'язаний з мінімальною заробітною платою, проводяться у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України № 836 від 28 липня 1996 року і на теперішній час постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року. Крім того, Законами України “ Про державний бюджет України” на поточні роки / 2008-2010 р.р./ не передбачені витрати на компенсаційні виплати у розмірі, на якому наполягає позивач. Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову позивача у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступного.
Встановлено, що позивач відноситься до ІІ-ї категорії осіб, евакуйованих з зони Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується приєднаною до матеріалів справи копією посвідчення та довідкою відповідача про знаходження позивача на обліку як евакуйовану з зони ЧАЕС ІІ-ї категорії, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч.4 ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема, тим, хто відноситься до ІІ-ї категорії осіб, евакуйованих з зони ЧАЕС, передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Відповідачем за період 2008-2010 р.р., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005р. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, сплатив позивачу компенсацію у розмірі по 75 грн. за 2008 рік та 2009 рік, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою.
Відповідно до Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ..... на 2009 рік”, та деяких інших законодавчих актів, розмір мінімальної заробітної плати у 2008 році -605 грн. на місяць, у 2009 році -744 грн. на місяць, у 2010 році -869 грн. на місяць на час сплати щорічної компенсації позивачу.
Згідно ч.7 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на час виплати.
Зі змісту вимог вищенаведених законів України про встановлення розмірів мінімальних плат на 2008-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про застосування постанови Кабінету Міністрів України за № 562 від 12.07.2005 року при нарахуванні виплат позивачці на оздоровлення, оскільки вказана постанова суперечить вимогам ст. 48 ч.4 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з цим, за рішенням Конституційного Суду України положення Законів України “Про Державний бюджет України” на 2008, 2009, 2010 роки визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Слід зазначити, що встановлений ще в 2005 році постановою КМУ № 562 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд також вважає, що позивачкою ОСОБА_1 не був порушений шестимісячний строк звертання за захистом своїх прав до суду відповідно до ст. 99 КАС України, оскільки ним відповідь відповідача про відмову у перерахунку недоотриманих сум на оздоровлення отримана була тільки 27 грудня 2010 року, а строк для звертання до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на час виплати, а саме підлягає задоволенню позов в частині стягнення несплаченої компенсації позивачу на оздоровлення за 2008-2009 роки.
На підставі ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, та керуючись статтями 3, 8, 19, 22, 75, 83, 92 Конституції України, статтями 158-163,167-170 КАС України,, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення не отриманих сум на оздоровлення за 2008-2010 роки - задовольнити.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоотриману нею допомогу на оздоровлення за 2008, 2009 та 2010 роки у відповідності до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 6654 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири грн..).
Постанова може бути оскаржена до Адміністративного Апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня її оголошення, чи отримання її копії через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя