"28" лютого 2011 р.
Справа № 5004/22/11
за позовом Приватного підприємства «Західбрукбуд», м.Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія», смт.Локачі
про стягнення 270549грн. штрафу
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія», смт.Локачі
до Приватного підприємства «Західбрукбуд»
про визнання недійсним п.14.3. договору підряду №01-жт від 01.11.2009р.
Суддя Сур'як О.Г.
Представники :
від позивача: Шемет І.К., довіреність №5 від 09.02.11р.
від відповідача: Токарчук В.М., довіреність №100 від 20.11.2010р.
Суть спору: Позивач -Приватне підприємство «Західбрукбуд»звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія»270549грн. штрафу за порушення виконання умов договору підряду від 01.11.2009р. за №01-жт.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ТзОВ «Агрокорміндустрія» та ПП «Західбрукбуд» 31.10.2009 року було укладено договір підряду № 01-жт на проведення будівельних робіт, який викладено в новій редакції 01.11.2009 року.
По договору Виконавець взяв на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті Замовника, розташованому за адресою: Волинська обл., смт. Турійськ, вул. Паралельна, 35, - влаштування благоустрою, а саме: влаштування бруківки та бордюрів у встановлений договором строк відповідно до проектно-кошторисної документації, та здати результати робіт Замовнику, а останній зобов'язався прийняти та оплатити виконані якісно роботи у встановлений договором строк.
Згідно пункту 5.1 договору фінансування робіт здійснюється за фактично виконаний об'єм робіт, згідно підписаних Актів прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2В, КБ-3 шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок Підрядника протягом семи днів з дня підписання акту виконаних робіт згідно п. 5.1 договору. Виконавець по актах приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року та двох актів за квітень 2010 року (два акти) здав виконані будівельно-монтажні роботи, відповідно, та 30 квітня 2010 року. Підписані акти приймання виконаних підрядних робіт отримано від Замовника головним бухгалтером Туренковою Н.Ф. 25.01.2010 року та 30.04.2010 року. Оскільки Виконавець та Замовник перебувають на загальній системі оподаткування, то одразу ж у день повернення підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт Замовнику Виконавцем виписано податкові накладні за номерами 1, 4, 5.
Замовник повинен був оплатити 104 750,40грн. до 03.02.10 року та 52 107,60 грн. до 07.05.2010 року. Оплата проведена невчасно. Час проведення оплати підтверджується карткою рахунку № 361 по контрагенту ТзОВ «Агрокорміндустрія»за 2010 рік.
Згідно п. 14.3 Договору від 01.11.2009 року за порушення строків фінансування Замовник сплачує на користь Підрядника штраф в розмірі 1% від неперерахованої суми відповідного етапу за кожен день прострочення.
Замовник свого зобов'язання щодо проведення оплати по договору не виконав, а тому з нього слід стягнути штрафні санкції.
За виконані роботи, акти по яких підписано у січні та квітні 2010 року, відповідач розрахувався невчасно. Згідно п. 14.3 договору підряду від 01 листопада 2009 року за № 01-жт відповідач повинен сплатити на користь позивача 270 549 грн. Штрафу за порушення виконання умов договору.
Відповідач не визнав позовних вимог та подав зустрічний позов від 07.02.2011р. про визнання недійсним п.14.3. договору підряду №01-жт від 01.11.2009р.
Обґрунтовуючи свої заперечення та зустрічні позовні вимоги, відповідач зазначає наступне:
Договором підряду від 01.11.2009р. передбачено, що кошти перераховуються протягом 7 днів з дня підписання акту виконаних робіт, проте в актах виконаних робіт відсутня дата підписання, а тому неможливо визначити строк оплати.
Станом на 07 лютого 2011р. на адресу відповідача жодних письмових вимог від ПП «Західбрукбуд»про оплату не надходило, більше того кошти в сумі 276 063,60 грн. за виконані підрядні роботи були сплачені ТзОВ «Агрокорміндустрія»Виконавцю в повному обсязі. Тому вважає, що вимоги ПП «Західбрукбуд»щодо стягнення штрафу в сумі 270 549грн. є необгрунтованими та безпідставними.
Враховуючи те, що згідно умов Договору підряду від 01.11.2009р. відповідачем було сплачено в повному обсязі кошти в сумі 276 063,60 грн., подання позову про стягнення штрафних санкцій в розмірі, який дорівнює договірній ціні, зі сторони Позивача видається як один із способів збагачення ПП «Західбрукбуд»за рахунок відповідача, бажання «наживи», отримання подвійної вигоди від господарської діяльності з ТзОВ «Агрокорміндустрія»та намагання поставити підприємство в скрутне фінансове становище.
Крім того, відповідач зазначає, що пункт 14.3 договору підряду від 01.11.2009р., на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 270549грн., суперечить чинному законодавству, що є підставою для визнання його недійсним та відмови у стягненні штрафу.
Представник позивача просив відкласти розгляд справи для надання суду письмових заперечень на зустрічний позов та витребування судом у відповідача додаткових доказів по справі.
Дане клопотання судом відхилено, оскільки відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Зустрічний позов відповідачем подано до суду 08.02.2011р. та надіслано позивачу 07.02.2011р. цінним листом з описом вкладення.
Ухвалою суду від 09.02.2011р. прийнято зустрічний позов та об'єднано його для спільного розгляду з первісним позовом.
Розгляд справи відкладено на 28.02.2011р.
У позивача було достатньо часу для надання суду відзиву на зустрічний позов. Водночас, позивач не скористався таким правом.
Крім того, 25.02.2011р. представником позивача отримано в суді копію зустрічного позову.
Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Представником позивача не надано суду такого клопотання, а тому справа розглядається господарським судом за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
01.11.2009р. між ТзОВ «Агрокорміндустрія» (Замовник) та ПП «Західбрукбуд»(Виконавець) було укладено договір підряду №01-жт.
Згідно п.1.1. договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик, за завданням Замовника, у відповідності до умов договору та вимог ДБН України, виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті Замовника, розташованому за адресою: Волинська обл., смт. Турійськ, вул. Паралельна, 35, - влаштування благоустрою, а саме: влаштування бруківки та бордюрів у встановлений договором строк відповідно до проектно-кошторисної документації, та здати результати робіт Замовнику, а останній зобов'язався прийняти та оплатити виконані якісно роботи у встановлений договором строк.
Згідно п. 5.1 договору Фінансування робіт здійснюється за фактично виконаний об'єм робіт, згідно підписаних Актів приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2В, КБ-3, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок Підрядника, зазначений у графі «Реквізити», протягом семи днів з дня підписання акта виконаних робіт.
Між сторонами були підписані наступні Акти приймання виконаних підрядних робіт: роботи за січень 2010р. - на суму 223 956грн., роботи за квітень 2010р. - на суму 52 107,60 грн., а всього підрядні роботи на суму 276 063,60 грн.
В наданих суду Актах приймання передачі виконаних робіт за січень та квітень 2010р. відсутні дати підписання і неможливо точно визначити, коли підписувалися дані Акти, тобто не можливо встановити точний строк для оплати.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач зазначає, що письмових вимог від ПП «Західбрукбуд» про оплату не надходило, більше того кошти в сумі 276 063,60 грн. були сплачені.
З фіскального чека від 11.05.2010р. не вбачається, що саме вимога про оплату була направлена відповідачу та ним отримана.
Крім того, позивач просить стягнути штраф за порушення виконання умов договору щодо несплати коштів протягом 7 днів з дня підписання актів виконаних робіт, в яких не зазначені дати підписання.
Згідно п. 14.3. Договору підряду № 01-жт від 01.11.2009р. за порушення строків фінансування, Замовник сплачує на користь Підрядника штраф в розмірі 1% від неперерахованої суми відповідного етапу за кожен день прострочення.
Чинне законодавство України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими законами і самим договором.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не виконаного або неналежним чином виконаного зобов 'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов 'язання за кожний день прострочення виконання.
Господарський кодекс України визначає штраф і пеню як різновид штрафних санкцій. Відповідно до частини 1 статті 230 ГК штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня чи штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у випадку порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:
а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо);
б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:
а) застосування виключно в грошових зобов'язаннях;
б) можливість встановлення тільки за таким вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умов про строки);
в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;
г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
Виходячи зі змісту п. 14.3 Договору підряду: «за порушення строків фінансування, Замовник сплачує на користь Підрядника штраф в розмірі 1% від не перерахованої суми відповідного етапу за кожен день прострочення», неможливо визначити чи це є саме штраф, адже тоді він мав би визначатися як певна стала сума від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, чи це є пеня, яка носить триваючий характер і нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки, в даному випадку є саме грошове зобов'язання, то за його невиконання повинна була б застосовуватися виключно пеня, а не штраф, як це передбачено умовами Договору підряду. Навіть сам Позивач в позовній заяві вказує, що Договором передбачено нарахування саме штрафу, однак надає розрахунок пені.
Слід зазначити, що законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання їх змінювати.
Статтею 1 ГК України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює відносини, що виникають у процесі організації та здійснення діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.
Частина 1 ст. 231 ГК України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за згодою сторін не допускається.
Стосовно відповідальності за порушення виконання грошових зобов'язань частина б статті 231 ГК передбачає, що штрафні санкції за порушення зазначених зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Спеціальним законом, що регулює питання встановлення відповідальності за порушення грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96- ВР, з наступними змінами і доповненнями. Відповідно до преамбули даного Закону він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 розглянутого Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу й не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня.
За таких обставин зміст пункту 14.3. Договору підряду від 01.11.2009р., який передбачає наслідки несвоєчасної оплати за виконану роботу та встановлює штраф в розмірі 1% від не перерахованої суми відповідного етапу за кожен день прострочення, є таким, що суперечить чинному законодавству.
Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що «Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства».
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Одночасно, статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заявлена ТОВ «Агрокорміндустрія»в зустрічному позові вимога щодо визнання недійсним п.14.3. договору підряду №01-жт від 01.11.2009р. підлягає до задоволення, а тому в первісному позові ПП «Західбрукбуд» слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони; суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.215, 203, 549, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 231, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. В позові Приватного підприємства «Західбрукбуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія»про стягнення 270549грн. штрафу відмовити.
2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія»до Приватного підприємства «Західбрукбуд»про визнання недійсним п.14.3. договору підряду №01-жт від 01.11.2009р. задовольнити.
3. Визнати недійсним п. 14.3. договору підряду №01-жт від 01.11.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія»та Приватним підприємством «Західбрукбуд».
4. Стягнути з Приватного підприємства «Західбрукбуд»(м.Луцьк, вул. Рівненська, 119, код ЄДРПОУ 35041632, р/р260000230787 у ВАТ «БМ Банк»м.Луцьк, МФО 380913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія»(смт. Локачі, вул. Шевченка, 14, код ЄДРПОУ 31602999, р/р 26000070301561 у Львівській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019) 85грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя О. Г. Сур'як
Повний текст рішення
складено та підписано
09.03.11