№2017/1-59/11
Іменем України
смт. Кегичівка 28 лютого 2011 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Криворотова С.В., при секретарі Дригайло С.В., з участю сторін: прокурора Сліпака О.О., потерпілої ОСОБА_1, підсудної ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу, за якою
ОСОБА_2, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Кегичівка Харківської області, українка, громадянка України, освіта середня, не одружена, на утриманні має одну дитину, не працює, проживає АДРЕСА_1, не засуджена,
- обвинувачується за ч.1 ст. 185 КК України, -
7 лютого 2011 року, приблизно о 21 год. 00хв., ОСОБА_2, знаходячись в домоволодінні ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, умисно, таємно, із корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, викрала належні ОСОБА_1 мобільний телефон «Samsung GT-E 1150»вартістю 244грн., зі стартовим пакетом МТС вартістю 10грн., на загальну суму 254грн.
У судовому засіданні, у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 185 КК України підсудна винною себе визнала повністю, дати пояснення погодилась і пояснила:
7 лютого 2011 року, приблизно о 21год. разом з Тахіровою та Дружбицькою пішла до ОСОБА_3 за зарядним пристроєм до мобільного телефону. На підвіконні побачила мобільний телефон », забрала його і поклала до себе у кишеню. Через деякий час дала телефон у користування ОСОБА_5. Потім про все повідомила працівникам міліції, телефон вилучили, у вчиненому щиро розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_1 показала, що дала своїй хворій бабусі мобільний телефон ». Коли ввечері зателефонувала, то телефон був відключений. Наступного дня її чоловік поїхав до бабусі, щоб зарядити телефон, але виявилось, що його викрали, звернулась із заявою до міліції. Викрадене повернуте, претензій до підсудної не має.
У судовому засіданні досліджені: розписка про отримання мобільного телефону GT-E 1150»від працівників міліції, який був викрадений у ОСОБА_4 (а.с.16), довідки про вартість викраденого (а.с.18,19); копія паспорта підсудної з підтвердженням анкетних даних (а.с.20); довідка-характеристика, згідно з якою за місцем проживання підсудна характеризується негативно (а.с.21); довідка про відсутність у неї судимостей (а.с.22); довідка про те, що ОСОБА_2 на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває (а.с.24,25).
Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.
Відповідно до ст. 299 КПК України, суд, за ініціативою прокурора та згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним дослідження решти доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони відповідають показанням підсудної і ніким не оспорюються. При цьому з'ясовано, що підсудна та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також у розумінні того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Заслухавши пояснення підсудної та потерпілої, дослідивши докази у справі, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.
Суд вважає доведеним, що підсудна умисно, таємно, із корисливих спонукань, вчинила крадіжку чужого майна, отже, її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджується її поясненням у судовому засіданні. Обставин, що обтяжують покарання згідно з ст.67 КК України, не встановлено.
Суд виходить з того, що згідно зі ст. 12 КК України, злочин за ступенем класифікації є середньої тяжкості.
Призначаючи вид та розмір покарання у межах санкції закону за скоєння цього злочину, береться до уваги, що підсудна у вчиненому розкаялась, на утриманні має малолітню дитину, не засуджена, потерпіла сторона претензій до неї не має. Разом з тим, не працює, характеризується негативно. У зв'язку цим, суд не знаходить підстав для призначення такого покарання як штраф, виправні роботи чи арешт, позбавлення волі, а вбачає можливим визначити його у вигляді громадських робіт.
Таке покарання визнається достатнім для виправлення та перевиховання підсудної, попередження нових злочинів.
Суд визнає, що міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відповідає тяжкості злочину та особі підсудної.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у вигляді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Міру запобіжного заходу, до набрання вироком чинності, залишити у вигляді підписки про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через Кегичівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Віддруковано в нарадчій кімнаті.
Головуючий С.В.Криворотов