Рішення від 07.03.2011 по справі 2-33/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-33/11

15 лютого 2011 року Чортківський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого суду судді ПАРФЕНЮКА В. І.

з участю секретаря ЮЖДИ Л.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Чорткові справу цивільного судочинства за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку,--

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку.

В позовній заяві позивач вказав, що відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А-3192 водієм технічного взводу роти забезпечення, 28 жовтня 2005 року наказом № 205 командира військової частини А-3192 його було звільнено з військової служби в запас.

За час проходження служби ОСОБА_1 було надано службове житло по АДРЕСА_1 (військовий гуртожиток).

Житлове приміщення за вказаною адресою має площу 29 кв.м і знаходиться в будинку (гуртожитку), який належить Міністерству оборони України та перебуває на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль.

Відповідно до вимог чинного законодавства надання житлової площі в гуртожитках працівникам Збройних Сил України, які знаходяться на квартирному обліку за місцем проходження служби, провадиться за рішенням квартирно-експлуатаційного органу за клопотанням командира військової частини.

Відповідно до листа начальника Чортківського гарнізону № 715 від 11 жовтня 2010 року та довідки квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль № 14/2600 від 24 грудня 2010 року накази, протоколи житлової комісії та рішення про надання ОСОБА_1 приміщення в гуртожитку відсутні.

За таких обставин позивач в позовній заяві просить виселити відповідачів з неповнолітніми дітьми з кімнати в гуртожитку, в якій вони проживають, без надання їм іншого жилого приміщення.

Представник позивача ОЛІЙНИК О.І. в судовому засіданні позовні вимог підтримує, уточнив, що відповідачі займають в гуртожитку кімнату НОМЕР_1, просить їх з неповнолітніми дітьми виселити з цієї кімнати без надання іншого житла.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 позов не визнають, посилаючись на те, що в гуртожиток вони вселилися з дозволу командира військової частини, а тому вважають позовні вимоги позивача безпідставними і просять в їх задоволені відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач є балансоутримувачем будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 14/126 від 24 січня 2011 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 3 червня 2009 року.

Відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А-3192 на посаді водія технічного взводу роти забезпечення і наказом командира військової частини № 205 від 28 жовтня 2005 року його звільнено з військової служби у запас в зв'язку з скороченням штату та реформуванням Збройних Сил України.

Під час проходження військової служби сім'ї відповідача була надана кімната в гуртожитку по АДРЕСА_1. На даний час він проживає в кімнаті НОМЕР_1 цього гуртожитку з дружиною ОСОБА_2 та двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З договору найму № 28 від 1 жовтня 2006 року вбачається, що позивач надав відповідачам в безстрокове користування житлове приміщення в гуртожитку військового містечка в м. Чорткові.

Відповідно до вимог ст. 132 Житлового кодексу Української РСР сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Таким чином, згідно цієї правової норми відповідачі не можуть бути виселені без надання їм іншого жилого приміщення, оскільки відповідач був звільнений з військової служби в зв'язку з скороченням штату та реформуванням Збройних Сил України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 поніс судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1 000 гривень.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ст. 84 Цивільно-процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»встановлено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, зокрема і витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Згідно додатка № 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення сплачуються іншою стороною, граничний розмір такої компенсації не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Адвокат відповідачів приймав участь в судовому засіданні 15 лютого 2011 року тривалістю 1,5 години.

Мінімальний розмір заробітної плати на даний час становить 941 гривню.

А тому з врахуванням вищенаведених обставин в користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню 564 (п'ятсот шістдесят чотири) гривні 60 копійок витрат на правову допомогу адвоката (941 гривень х 40% х 1,5 години).

Суд також стягує з квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль 37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді, які не були сплачені при подачі позовної заяви до суду.

Керуючись ст. 132 Житлового кодексу Української РСР, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 84, 88, 213, 215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,--

ВИРІШИВ:

В позові квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення їх з неповнолітніми дітьми з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль в користь ОСОБА_1 564 (п'ятсот шістдесят чотири) гривні 60 копійок понесених ним судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги апеляційному суду Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяВ. І. Парфенюк