Справа № 2-556/11
09 лютого 2011 року м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Зудіхіна О.В.
при секретарі Мілентьєвої А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила встановити факт проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу у період з липня 2003 року до червня 2010 року, а також провести поділ майна, визнавши АДРЕСА_2, розташованого по вулиці Чорноморського козацтва у місті Одесі об'єктом права спільної сумісної власності сторін, визнавши за нею право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.
Свої позовні вимоги позивач та її представник обґрунтовували тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 досить тривалий час знаходилися у фактичних шлюбних відносинах. На даний час ці відносини припинено, однак залишилося спільно нажите майно, яке оформлено за відповідачем.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що ОСОБА_3 у період 2003-2004 р.р. мешкав з іншою особою, а з позивачем ОСОБА_2 взагалі не перебував у фактичних шлюбних відносинах, вони проживали спільно без створення сім'ї, від сумісного проживання мають малолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стосовно спірної квартири зазначав, що це майно придбано за гроші відповідача і не може бути спільною сумісною власністю сторін.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача та її представника, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що майже сім років з липня 2003 року до червня 2010 року вона знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. У період з липня 2003 року до грудня 2004 року вони мешкали за адресою: АДРЕСА_1. За період спільного проживання ними у грудні 2004 року придбана АДРЕСА_2 у місті Одесі, що є, за твердженням позивача, спільною сумісною власністю та підлягає поділу.
В органах РАГС шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не реєструвався.
Судом встановлено, що сторони проживали в АДРЕСА_2 у місті Одесі. Факт проживання підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Крім того, це підтверджується також особистою періодичною оплатою позивачем комунальних послуг.
Однак, факт ведення спільного господарства та наявності їх спільного бюджету не встановлено.
Так, позивачем зазначалося, що вони з відповідачем придбали спірну квартиру за спільні кошти, восени зробили ремонт. Позивач стверджувала, що сплатила частину квартири особистими коштами, однак факт такої спроможності суду не довела, не надавши підтвердження свого матеріального стану та розміру доходу.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вказували на те, що позивачем ОСОБА_2 виділялися кошти на купівлю спірної квартири, однак на питання суду про природу цих коштів, а також в якому розмірі вони виділялися і за якою ціною придбана квартира, надати відповідь не змогли.
Суперечливими вважаються наполягання позивача на факті її матеріальної участі у придбанні квартири з огляду на те, що ця квартира була оформлена лише на ім'я відповідача.
Позивач на підтвердження заявлених вимог щодо встановлення факту спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу надала суду фотокартки (а.с. 71-84), однак самі лише фотокартки не можуть бути доказом проживання однією сім'єю без шлюбу, вони можуть свідчити про те, що особи знайомі, у них спільна дитина, вони разом з дитиною та без дитини їздили відпочивати та спілкувалися з приводу виховання дитини.
В судовому засіданні встановлено, що 09.10.2006 року позивач ОСОБА_2 народила дитину -дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відомості про батька дитини в актовому записі про народження дитини вказані на підставі ст. 135 ч. 1 Сімейного кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що оцінка факту неподання спільної заяви до органів РАГС про реєстрацію народження дитини, з точки зору фактичності шлюбних відносин, не є однозначною.
Відповідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ЦК України даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
За положеннями ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу є підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання.
В той же час, згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Згідно ст. 17 Закону України від 7 лютого 1991 року «Про власність», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Однак, лише сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без встановлення участі сторін спільною працею в набутті майна не є підставою для визнання за ними права спільної сумісної власності на нього.
Судом не встановлено переконливих доказів, які б підтверджували виникнення та існування між сторонами усталених відносин, що притаманні подружжю, а також факту вкладення сумісної праці сторін у придбанні спільного майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 57, 60 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 10, 27, 28, 29, 30, 57, 60, 64, 212-215, 218, 378 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складений 14.02.2011 року.
Суддя: