Справа № 2-178/11
24 лютого 2011 року м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
при секретарі - Стояновій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одесі, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто Франко»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 -про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся з позовною заявою до суду, яка під час розгляду справи була уточнена, в якій просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму боргу за кредитним договором № 826/2-08 від 15.05.2008р. в розмірі 4128,55 доларів США - як заборгованість за кредитним договором, суму боргу за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з 31.12.2008р. по 28.01.2010р. в розмірі 768,14 доларів США та штрафні санкції у вигляді пені за період з 29.01.2009р. по 28.01.2010р. в розмірі 7534,60 доларів США, а всього 12431,29доларів США. Стягнення провести у гривнях за офіційним курсом української гривні по відношенню до долару США на день проведення оплати.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 не виконав прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього виникла перед Банком заборгованість у розмірі зазначеному вище. Оскільки ОСОБА_2, як поручитель за договором поруки не виконав прийняті на себе зобов'язання, позивач просить стягнути заборгованість по кредиту з відповідачів в солідарному порядку. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник ОСОБА_1 -ОСОБА_3 пред'явлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі посилаючись на п.8.3. кредитного договору, який на його думку звільняє ОСОБА_1 від виконання прийнятих зобов'язань, так як виник форс-мажор у вигляді світової фінансової кризи та встановлення НБУ обмежень кредитування взагалі та валютного кредитування.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пославшись на погане самопочуття та зазначивши, що він не визнає позовні вимоги в повному обсязі з підстав визначених представником ОСОБА_1 -ОСОБА_3, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Суд, заслухавши сторін по справі, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 826/2-08 від 15.05.2008р. ОСОБА_1 отримав від АКБ «Порто-Франко», яке в наступному змінило назву на публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-Франко», кредит в розмірі 5392,49 доларів США, строком до 16.12.2008року. ОСОБА_1 в свою чергу отримавши кредит прийняв на себе зобов'язання повернути кредит та у відповідність до п.1.3. кредитного договору сплатити 17% річних за користування кредитом. Згідно п.1.4 кредитного договору сторонами договору було визначено, що кредит надано ОСОБА_1 з одночасним авансовим утриманням процентів в розмірі 547,49 доларів США. Як в судовому засіданні було зазначено представником позивача, згадані проценти були утриманні за період з 15.05.2008р. по 16.12.2008р., тобто за час дії договору кредиту. На руки ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 4845 доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки №698 від 15.05.2008р.
Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Аналіз зазначеної норми вказує на те, що з боку позивача було безпідставно проведено нарахування боргу у вигляді процентів за період з 31.12.2008р. по 28.01.2010р., так як строк дії договору, в межах якого ОСОБА_1 повинен був сплачувати проценти закінчився 16.12.2008р., а проценти за користування кредитом були ним сплачені авансовим платежем згідно п.1.4. кредитного договору. Частина 4 той же статті визначає, що закінчення строку договору не звільнює сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. В даному випадку невиконання з боку ОСОБА_1 договірного зобов'язання щодо повернення суми кредиту є підставою для нарахування пені, порядок нарахування якої був визначений п.5.1. кредитного договору, та відповідає вимогам ч.4 ст.631, ч.3 ст.549 ЦК України. Відтак суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів задоволенню не підлягають.
Згідно до договору № 15-05-2008/12 від 15.05.2008р. між АКБ «Порто-Франко»та ОСОБА_2 було укладеного договір поруки за умовами якого останній, як поручитель, прийняв на себе зобов'язання перед позивачем по справі за належне виконання прийнятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору № 826/2-08 від 15.05.2008р., в повному обсязі. Зазначеним договором була встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, що відповідає вимогам ч.2 ст. 554 ЦК України.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 не були виконанні належним чином умови кредитного договору по поверненню кредитних грошових коштів, внаслідок чого перед банком за договором кредитування у нього виникла заборгованість по тілу кредиту станом на 29.01.2010р. в розмірі 4128,55доларів США. За розрахунком позивача відповідачам у відповідність до п.5.1. кредитного договору, була нарахована сума пені за період з 29.01.2009р. по 28.01.2009р. в розмірі 7534,60 доларів США.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.525 ЦПК України, одностороння відмова від виконання договірного зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи із встановленого в судовому засіданні факту неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та з боку ОСОБА_2 умов договору поруки суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі в частині стягнення боргу по тілу кредиту. Вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 3 цієї же статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як було зазначено вище, розмір заборгованості по кредиту за користування кредитом у відповідачів перед банком склав 4128,55 доларів США. Розмір заборгованості по пені, який просить стягнути позивач складає 7534,60 доларів США, тобто розмір нарахованої пені значно перевищив розмір боргу за основним зобов'язанням. Таким чином згідно ч.3 ст.551 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої пені за прострочення сплати відсотків стягнувши з відповідачів в солідарному порядку пеню за прострочення сплати кредиту по кредиту в розмірі 1000 доларів США. На думку суду, вказаний розмір пені буде відповідати загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.
Заперечення представника ОСОБА_1 суд відхиляє з наступних підстав. Існування світової фінансової кризи не може бути безумовною підставою для не виконання прийнятих на себе кредитних зобов'язань. Посилання на наявність рішень судів про визнання світової фінансової кризи форс-мажорною обставиною є безпідставні, так як в Україні не існує прецедентного права. Більш того, з боку представника ОСОБА_1 не обґрунтовано та не підтверджено належними докази, що світова фінансова криза та прийняття Верховною Радою України пакету антикризових Законів вплинула на неспроможність ОСОБА_1 повернути кредитні грошові кошти.
Відповідно до ст.88 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам, з урахуванням курсу гривні по відношенню до долару США, встановленого НБУ на день розгляду справи (7,9327гривень за 1 долар США), суд стягує з відповідачів в рівних частках на користь позивача судові витрати пов'язанні з розглядом справи, які складаються з державного мито в розмірі 406,83 гривень та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 250 гривень, тобто по 328,40 гривень з кожного відповідача.
Керуючись ст.ст.10,11,57,64,88,174,209,212-215,217, 218 ЦПК України, -
Позов публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко» -задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко»заборгованість за кредитним договором та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 5128,55 доларів США. Стягнення проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом Національного Банку України на день проведення оплати по поверненню боргу.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко» понесені судові витрати в розмірі по 328,40 гривень з кожного.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя -