Справа № 2-2114/11
24 лютого 2011р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.,
при секретарі Стояновій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Міськзелентрест» -про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку виплати, -
ОСОБА_1 07.02.2011р. звернулась до суду з позовними вимогами в яких просить стягнути з відповідача невиплачену вихідну допомогу при звільненні в розмірі 15000 гривень та середньомісячну заробітну плату за час затримки виплати всіх належних сум при звільненні, за період з часу звільнення по день подання позовної заяви в розмірі 60000 гривень.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача пред'явлені позовні вимоги визнав частково зазначивши, що підприємство не заперечує проти виплати позивачу вихідної допомоги в розмірі 15000 гривень, проте підприємство заперечує проти виплати середньомісячної заробітної плати, посилаючись на суперечність вимог позивача Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріли справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.10.2007р. працювала на посаді заступника директора з фінансово-економічних питань у комунальному підприємстві «Міськзелентрест». За наказом по підприємству № 364 від 29.10.2009р. була звільнена із займаної посади за ч.3 ст.38КЗпП України з 29.10.2009р. Загаданим наказом про звільнення, директором підприємства було надано розпорядження бухгалтерії про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат згідно ст.44 КЗпП України. Проте вихідна допомога ОСОБА_1 на час її звільнення виплачена підприємством не була в зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємства.
Згідно ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав зазначених в ст.38 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Розмір середньомісячної заробітної плати на час звільнення ОСОБА_1 склав 5000 гривень. Дана обставина була визнана сторонами по справі та відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Отже, з урахуванням визнання представником відповідача пред'явлених позовних вимог в частині стягнення з підприємства вихідної допомоги в розмірі 15000 гривень, яке відповідає вимогам закону та не порушує прав та охоронювані законом інтереси третіх осіб, суд вважає, що в цій частині вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплат при звільненні, то суд пришов до наступного висновку.
Так, згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм та факти встановлені у судовому засіданні дозволяють стверджувати, що КП «Міськзелентрест»на день звільнення ОСОБА_1 крім заробітної плати за відпрацьовані дні, компенсації за невикористану відпустку повинно було також виплатити вихідну допомогу в розмірі 15000 гривень згідно ст.44 КЗпП України. Однак без правових не те підстав, не виконавши перед працівником зобов'язання передбачене ч.1 ст.116 КЗпП України, підприємство повинно нести відповідальність за ч.1 ст.117 КЗпП України.
З часу звільнення позивача із займаної посади (29.10.2009р.) по день її звернення до суду (07.02.2011р.) минуло 15 місяців 9 днів. Розмір середнього заробітку за вказаний період склав 76499,94 гривень. Проте приймаючи до уваги що суд, у відповідність до ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає позовні вимоги в межах заявлених вимог, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період з 29.10.2009р. по 07.02.2011р. в розмірі заявленому позивачем, а саме в розмірі 60000 гривень.
Заперечення представника відповідача є хибними, безпідставними та судом не приймаються до уваги, так як Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», з урахуванням предмету заявленого позову, не регулює виникли між сторонами правовідносини. Відсутність грошових коштів та тяжкий матеріальний стан підприємства не можуть бути визнані судом, як обставини, які виключають вину підприємства у невиплаті позивачу всіх належних їй сум під час її звільнення.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь держави слідує стягнути несплачене державне мито в розмірі 750 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.
Керуючись ст.ст.38,44,116,117 КЗпП України; ст.ст.10,11,57,61,64,88,209, 214,215,218 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Стягнути з комунального підприємства «Міськзелентрест»на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 15000 гривень та середній заробіток за затримку виплати всіх належних сум з 30.10.2009р. по 07.02.2011р. в розмірі 75000 гривень, а всього 90 000 гривень.
Стягнути з комунального підприємства «Міськзелентрест» на користь держави судові витрати в розмірі 870 гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя -