Апеляційний суд Рівненської області
01 березня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду справ кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого -Гладкого С.В.
суддів Міщенко О.А., Квятковського А.С.
з участю прокурора Ткачук О.В.
захисника-адвоката ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Рівненського міського суду від 17 грудня 2010 року.
Цією постановою кримінальна справа стосовно ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с.Новопавлівка Кіровоградського району Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України повернута прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він, будучи службовою особою - обіймаючи з 12 лютого 1996 року по 16 травня 2005 року посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю "Манас" (далі -ТОВ), зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності розпорядження міського голови за № 457 - р від 13 квітня 1995 року, та поставленого на облік як платник податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у м.Рівне (надалі -ДПІ), зареєстрованого в податковому органі згідно свідоцтва № 040/0084 від 02 червня 1995 року за індивідуальним податковим номером 03332234, являючись відповідальним за повноту, своєчасність нарахування, сплати податків і платежів до бюджету та державних цільових фондів відповідно до вимог ст.67 Конституції України та ст.9 Закону України "Про систему оподаткування в Україні" умисно, шляхом заниження об'єкту оподаткування, в порушення п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не нарахував і не сплатив до бюджету податок на додану вартість за травень 2002 року в сумі 20821 грн. та в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не нарахував та не сплатив податок на прибуток підприємства за II квартал 2002 року в сумі 312000 грн., всього на загальну суму 52021 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет коштів у великих розмірах за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2, будучи директором ТОВ "Манас" та одночасно засновником, головним бухгалтером і фактично виконуючим обов'язки директора приватної фірми "Архі" (далі -ПФ), умисно 07 травня 2002 року реалізував, належне ТОВ "Манас", приміщення за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 75, за ціною 490 грн., експертна оцінка якого становила 104107 грн. На прохання ОСОБА_2 договір купівлі - продажу від 07 травня 2002 року підписував як директор ПФ "Архі" ОСОБА_3, який офіційно не був працівником підприємства "Архі".
Таким чином, директор ТОВ "Манас" ОСОБА_2, умисно, шляхом заниження об'єкту оподаткування - продажу приміщення по заниженій ціні, в порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додатну вартість", не нарахував і не сплатив до бюджету податок на додану вартість за травень 2002 року в сумі 20821 грн. та, в порушення положення п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не нарахував і не сплатив до бюджету податок на прибуток підприємства за II квартал 2002 року в сумі 31200 грн., всього на загальну суму 52021 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет коштів у великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_2, зловживаючи своїм становищем, всупереч інтересів засновників підприємства, прагнучи до незаконної матеріальної вигоди, що виразились в ухиленні від несення матеріальних витрат у вигляді сплати податків, зборів і обов'язкових платежів та протиставленні інтересів підприємства вище від державних, достовірно знаючи, що в разі виявлення порушень податкового законодавства до підприємства будуть застосовані штрафні (фінансові) санкції, умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 52021 грн., чим заподіяв великої майнової шкоди охоронюваним правам та інтересам ТОВ "Манас", яка виразилась в застосуванні до товариства штрафної санкції в розмірі 29240,50 грн., а саме:
згідно повідомлення - рішення № 0000328/2342/0/23-234 від 22 вересня 2003 року до ТОВ "Манас" застосована штрафна санкція в розмірі 2210 грн.;
згідно повідомлення - рішення № 00003227/2342/0/23-234 від 22 вересня 2003 року до товариства застосована штрафна санкція в розмірі 10410,5 грн.;
згідно повідомлення - рішення № 0000326/2342/0/23-234 від 22 вересня 2003 року застосована штрафна санкція в розмірі 1020 грн.;
згідно повідомлення - рішення № 0000325/2342/0/23-234 від 22 вересня 2003 року до ТОВ "Манас" застосована штрафна санкція в розмірі 15600 грн.
Також ОСОБА_2, з метою умисного ухилення від сплати податків, при здачі податкової звітності в ДПІ у м. Рівне, умисно вніс в офіційний документ - податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2002 року, подану в ДПІ у м. Рівне 18 червня 2002 року за № 18, в рядку "1" "Операції, що оподатковуються за ставкою 20%" відобразив суму 408 грн. - фактично повинен був зазначити 104107 грн., в рядку "20" "Суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету" відобразив суму 82 грн. - фактично повинен був зазначити 20821 грн., завідомо неправдиві відомості про повноту нарахування податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету коштів в сумі 20739 грн. (20821-82) грн. і спричинило тяжкі наслідки для держави.
Крім цього, ОСОБА_2, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, 7 травня 2002 року реалізував належне ТОВ "Манас" приміщення по адресі м. Рівне, вул. Гагаріна, 75, за ціною 490 грн., експертна оцінка якого становить 104 107 грн. для власного ПФ "Архі".
24 травня 2002 року ПФ "Архі" приміщення реалізовано ОСОБА_2 за ціною 5 000 грн. для його сусідки за місцем проживання, ОСОБА_4.
12 червня 2002 року ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_2, продала вказане приміщення громадянину ОСОБА_5 по звичайній його ціні, а саме за 104107 грн. Договори купівлі-продажу від 12 червня 2002 року, ОСОБА_4 заключила та підписала на прохання ОСОБА_2, кошти за приміщення ОСОБА_5 були сплачені ОСОБА_2, які в подальшому ним використані для власних потреб.
Тим самим ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволодів належним ТОВ "Манас" приміщенням вартістю 104107 грн.
Крім того, ОСОБА_2 діючи всупереч інтересів служби, зловживаючи службовим становищем, заволодів майном товариства - нежилим приміщенням за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 75. 07 травня 2002 року реалізував зазначене приміщення за ціною 490 грн., експертна оцінка якого становить 104107 грн. для власного ПФ "Архі".
З метою маскування незаконного володіння зазначеним майном, ОСОБА_2 24 травня 2002 року як власник ПФ "Архі" без справляння плати реалізував це ж саме приміщення своїй сусідці ОСОБА_4 за ціною 5000 грн.
2 червня 2002 року ОСОБА_2, для створення вигляду правомірного володіння зазначеним приміщенням і незаконного отримання грошових коштів від його відчуження.
Повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, суд вказав, що по даній справі під час досудового слідства було порушено вимоги кримінально-процесуального закону, без яких справа не може бути призначена до судового розгляду і зазначені недоліки не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, у своїй апеляції доводить, що постанова суду незаконна і підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у постанові фактичним обставинам справи. Зазначає, що в кримінальній справі винність підсудного ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366. ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, підтверджується доказами, які зібрані з дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства України. Вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковані вірно, докази його вини зібрані в повному обсязі і вказують на зловживання ним службовим становищем, на корисливі мотиви і особисті інтереси при вчиненні злочинів, а також правомірно зафіксовані матеріальні збитки, завдані в результаті його злочинних дій.
Заслухавши доповідь судді Гладкого С.В., думку прокурора Ткачук О.В. на підтримання апеляційних доводів та пояснення захисника ОСОБА_1 і підсудного ОСОБА_2 про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст.315-1 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК).
З метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства суд вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії (у тому числі і щодо з'ясування правового статусу ОСОБА_6 на момент відчуження приміщення по вул.Гагаріна, 45, місця його роботи та займаної посади)
Не грунтуються на матеріалах справи й посилання у постанові на істотні порушення органами досудового слідства кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду розглянути справу та ухвалити законне рішення -залишення слідством без оцінки факту запрошення ОСОБА_7 на збори учасників ТОВ а також наявності нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу приміщення на вул.Гагаріна, 45 в м.Рівному.
Такі висновки суду суперечать вимогам ст.323 КПК України які вимагають саме з боку суду оцінити зібрані на слідстві докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч.4 ст.327 КПК виправдувальний вирок -роз'яснив Пленум Верховоного Суду України у постанові від 11 лютого 2005 року №2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування (п.10 Постанови ).
Як вбачається з постанови від 23 грудня 2009 року, призначаючи справу до судового розгляду суд визнав, що обвинувальний висновок складено відповідно до вимог КПК і під час досудового слідства не було допущено порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду (т.6 а.с.16). Пославшись на недоліки обвинувального висновку щодо зазначення різних сум не сплаченого до бюджету податку (312000 грн. та 31200 грн.), суд залишив без уваги власну постанову.
Ухвалою апеляційного суду від 18 березня 2009 року вирок по даній справі було скасовано з формальних підстав - у зв'язку з незатвердженням прокурором обвинувальним висновку (т.5 а.с.394-395). Жодних вказівок на неконкретність обвинуваченя ухвала не містить.
Таким чином висновок суду першої інстанції про істотні порушення органами досудового слідства кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду розглянути справу та ухвалити законне рішення колегія суддів вважає безпідставним.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.367 КПК підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення кримінально-процесуального закону. За таких обставин постанова не може лишатись чинною і підлягає скасуванню, а справа -поверненню на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді справи суду необхідно повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну оцінку і вирішити питання про винність чи невинність підсудного.
На підставі наведенного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
Апеляцію прокурора задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду від 17 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.
С.В.Гладкий А.О.Міщенко А.С.Квятковський
Згідно оригіналу
Суддя-доповідач С.В,Гладкий
Колегія суддів судової палати по розгляду справ кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого -Гладкого С.В.
суддів Міщенко О.А., Квятковського А.С.
з участю прокурора Ткачук О.В.
захисника-адвоката ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Рівненського міського суду від 17 грудня 2010 року.
Цією постановою кримінальна справа стосовно ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новопавлівка Кіровоградського району Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України повернута прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він, будучи службовою особою - обіймаючи з 12 лютого 1996 року по 16 травня 2005 року посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю "Манас" (далі -ТОВ), зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності розпорядження міського голови за № 457 - р від 13 квітня 1995 року, та поставленого на облік як платник податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у м.Рівне (надалі -ДПІ), зареєстрованого в податковому органі згідно свідоцтва № 040/0084 від 02 червня 1995 року за індивідуальним податковим номером 03332234, являючись відповідальним за повноту, своєчасність нарахування, сплати податків і платежів до бюджету та державних цільових фондів відповідно до вимог ст.67 Конституції України та ст.9 Закону України "Про систему оподаткування в Україні" умисно, шляхом заниження об'єкту оподаткування, в порушення п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не нарахував і не сплатив до бюджету податок на додану вартість за травень 2002 року в сумі 20821 грн. та в порушення п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не нарахував та не сплатив податок на прибуток підприємства за II квартал 2002 року в сумі 312000 грн., всього на загальну суму 52021 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет коштів у великих розмірах за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2, діючи умисно, при цьому являючись директором ТОВ "Манас" та одночасно засновником, головним бухгалтером і фактично виконуючим обов'язки директора приватної фірми "Архі" (далі -ПФ), 07 травня 2002 року реалізував, належне ТОВ "Манас", приміщення за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 75, за ціною 490 грн., експертна оцінка якого становила 104107 грн. На прохання ОСОБА_2 договір купівлі - продажу від 07 травня 2002 року підписував як директор ПФ "Архі" ОСОБА_3, який офіційно не був працівником підприємства "Архі".
Таким чином, директор ТОВ "Манас" ОСОБА_2, умисно, шляхом заниження об'єкту оподаткування - продажу приміщення по заниженій ціні, в порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додатну вартість", не нарахував і не сплатив до бюджету податок на додану вартість за травень 2002 року в сумі 20821 грн. та, в порушення положення п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не нарахував і не сплатив до бюджету податок на прибуток підприємства за II квартал 2002 року в сумі 31200 грн., всього на загальну суму 52021 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет коштів у великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_2, зловживаючи своїм становищем, всупереч інтересів засновників підприємства, прагнучи до незаконної матеріальної вигоди, що виразились в ухиленні від несення матеріальних витрат у вигляді сплати податків, зборів і обов'язкових платежів та протиставленні інтересів підприємства вище від державних, достовірно знаючи, що в разі виявлення порушень податкового законодавства до підприємства будуть застосовані штрафні (фінансові) санкції, умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 52021 грн., чим заподіяв великої майнової шкоди охоронюваним правам та інтересам ТОВ "Манас", яка виразилась в застосуванні до товариства штрафної санкції в розмірі 29240,50 грн., а саме:
згідно повідомлення - рішення № 0000328/2342/0/23-234 від 22 вересня 2003 року до ТОВ "Манас" застосована штрафна санкція в розмірі 2210 грн.;
згідно повідомлення - рішення № 00003227/2342/0/23-234 від 22 вересня 2003 року до товариства застосована штрафна санкція в розмірі 10410,5 грн.;
згідно повідомлення - рішення № 0000326/2342/0/23-234 від 22 вересня 2003 року застосована штрафна санкція в розмірі 1020 грн.;
згідно повідомлення - рішення № 0000325/2342/0/23-234 від 22 вересня 2003 року до ТОВ "Манас" застосована штрафна санкція в розмірі 15600 грн.
Також. ОСОБА_2, з метою умисного ухилення від сплати податків, при здачі податкової звітності в ДПІ у м. Рівне, умисно вніс в офіційний документ - податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2002 року, подану в ДПІ у м. Рівне 18 червня 2002 року за № 18, в рядку "1" "Операції, що оподатковуються за ставкою 20%" відобразив суму 408 грн. - фактично повинен був зазначити 104107 грн., в рядку "20" "Суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету" відобразив суму 82 грн. - фактично повинен був зазначити 20821 грн., завідомо неправдиві відомості про повноту нарахування податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету коштів в сумі 20739 грн. (20821-82) грн. і спричинило тяжкі наслідки для держави.
Крім цього, ОСОБА_2, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, 7 травня 2002 року реалізував належне ТОВ "Манас" приміщення по адресі м. Рівне, вул. Гагаріна, 75, за ціною 490 грн., експертна оцінка якого становить 104 107 грн. для власного приватного підприємства "Архі".
24 травня 2002 року придбане підприємством "Архі" приміщення реалізовано ОСОБА_2 по ціні 5 000 грн. для його сусідки за місцем проживання, ОСОБА_4.
12 червня 2002 року ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_2, продала вказане приміщення громадянину ОСОБА_5 по звичайній його ціні, а саме за 104107 грн. Договори купівлі-продажу від 12 червня 2002 року, ОСОБА_4 заключила та підписала на прохання ОСОБА_2, кошти за приміщення ОСОБА_5 були сплачені ОСОБА_2, які в подальшому ним використані для власних потреб.
Тим самим, ОСОБА_2 зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволодів, належним ТзОВ "Манас", приміщенням вартістю 104107 грн.
Крім того, ОСОБА_2, діючи всупереч інтересів служби, зловживаючи службовим становищем, заволодів майном товариства - нежилим приміщенням за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 75, 07 травня 2002 року реалізував зазначене приміщення за ціною 490 грн., експертна оцінка якого становить 104 тис. 107 грн. для власного приватного підприємства "Архі".
З метою маскування незаконного володіння зазначеним майном, ОСОБА_2 24 травня 2002 року як власник підприємства "Архі" без справляння плати реалізував це ж саме приміщення своїй сусідці ОСОБА_4 за ціною 5000 грн.
2 червня 2002 року ОСОБА_2, для створення вигляду правомірного володіння зазначеним приміщенням і незаконного отримання грошових коштів від його відчуження.
Повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, суд вказав, що по даній справі під час досудового слідства було порушено вимоги кримінально-процесуального закону, без яких справа не може бути призначена до судового розгляду і зазначені недоліки не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, у своїй апеляції доводить, що постанова суду незаконна і підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у постанові фактичним обставинам справи. Зазначає, що в кримінальній справі винність підсудного ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366. ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, підтверджується доказами, які зібрані з дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства України. Вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковані вірно, докази його вини зібрані в повному обсязі і вказують на зловживання ним службовим становищем, на корисливі мотиви і особисті інтереси при вчиненні злочинів, а також правомірно зафіксовані матеріальні збитки, завдані в результаті його злочинних дій.
Заслухавши доповідь судді Гладкого С.В., міркування прокурора Ткачук О.В. на підтримання апеляційних доводів та думку захисника ОСОБА_1 і підсудного ОСОБА_2 про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК).
З метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства суд вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії (у тому числі і щодо з'ясування правового статусу ОСОБА_6 на момент відчуження приміщення по вул.Гагаріна, 45, місця його роботи та займаної посади)
Не грунтуються на матеріалах справи й посилання у постанові на істотні порушення органами досудового слідства кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду розглянути справу та ухвалити законне рішення -залишення слідством без оцінки факту запрошення ОСОБА_7 на збори учасників ТОВ а також наявності нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу приміщення на вул.Гагаріна, 45 в м.Рівному.
Такі висновки суду суперечать вимогам ст.323 КПК України які вимагають саме з боку суду оцінити зібрані на слідстві докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК виправдувальний вирок -роз'яснив Пленум Верховоного Суду України у постанові від 11 лютого 2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування (п.10 Постанови ).
Як вбачається з постанови від 23 грудня 2009 року, призначаючи справу до судового розгляду суд визнав, що обвинувальний висновок складено відповідно до вимог КПК і під час досудового слідства не було допущено порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду (т.6 а.с.16). Пославшись на недоліки обвинувального висновку щодо зазначення різних сум не сплаченого до бюджету податку (312 000 грн. та 31200 грн.), суд залишив без уваги як власну постанову так і постанову про притягнення в якості обвинуваченого (т.5 а.с.401-404).
Ухвалою апеляційного суду від 18 березня 2009 року вирок по даній справі було сксовано з формальних підстав Скасовуючи постановлений раніше вирок по даній справі, суд другої інстанції в ухвалі від 18 березня 2009 року зазначив, що підставою для цього став незатверджений прокурором обвинувальний висновок по справі (т.5 а.с.394-395). Жодних вказівок на неконкретність обвинуваченя ухвала не містить.
Таким чином висновок суду першої інстанції про істотні порушення органами досудового слідства кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду розглянути справу та ухвалити законне рішення колегія суддів вважає безпідставним.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.367 КПК підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення кримінально-процесуального закону. За таких обставин постанова не може лишатись чинною і підлягає скасуванню, а справа -поверненню на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді справи суду необхідно повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну оцінку і вирішити питання про винність чи невинність підсудного.
На підставі наведенного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія судідв,
Апеляцію прокурора задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду від 17 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.
С.В.Гладкий А.О.Міщенко А.С.Квятковський