Справа № 2-а-288/11
17 лютого 2011 року 08 год. 40 хв. м.Кузнецовськ
Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Демчина Т.Ю. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську
проперерахунок пенсії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Кузнецовську (надалі - УПФ м.Кузнецовська) про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за стаж роботи, збільшивши пенсійну виплату на 1 % заробітку, відповідно до ст.56 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 31 липня 2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, однак розмір призначеного та виплачуваного підвищення до пенсії не відповідає розміру, що встановлений ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Він отримує також щомісячну додаткову пенсію, передбачену ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак розмір призначеної та виплачуваної пенсії не відповідає розмірам, що встановлені цією статтею. Позивач зазначає також, що має трудовий стаж у 29 років, і відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідач повинен був підвищити розмір її пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений 20-річний стаж, але не більше ніж на 75 % заробітку, однак таке підвищення йому проведене не було. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.
Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, які обґрунтовуються тим, що згідно ст.70 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік", Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідач вважає, що розмір підвищення до пенсії, призначений ОСОБА_1, відповідає розмірам, встановленим постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.96 р. Призначення та підвищення пенсії проводиться позивачу саме за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, згідно ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри всіх доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України. Законодавством не передбачено мінімального розміру пенсії, який слід застосовувати при нарахуванні додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розмір додаткової пенсії, призначений ОСОБА_1, відповідає розмірам, встановленим постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08 р. Відповідач вказує на неможливість застосувати для визначення нижчої межі пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", той мінімальний розмір пенсії за віком, що визначений ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цих підстав відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, прийшов до висновку про часткове задоволення позову. При цьому суд встановив та врахував наступне.
З копії посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Рівненською облдержадміністрацією 26.04.91 р., вбачається, що ОСОБА_1 є особою, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 розпорядженням УПФ м.Кузнецовська № 122 від 05.09.09 р. (арк.пенс.справи 1) з 13.11.08 р. призначено пенсію за віком. Оглядом пенсійної справи позивача встановлено, що саме такий вид пенсії і отримує позивач у період з 31 липня 2010 року по даний час. Таким чином, основна пенсія позивачу виплачується на підставах і в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній у період з 31 липня 2010 року), особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Оглядом пенсійної справи позивача встановлено, що розмір додаткової пенсії ОСОБА_1 у період, що підлягає дослідженню, нараховувався та виплачувався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.08 р. «Деякі питання соціального захисту громадян».
Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що позивачу було належним чином визначено розмір додаткової пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.08 р., оскільки дана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, і її норми щодо регулювання розмірів додаткової пенсії особам, до яких віднесено ОСОБА_1, суперечать вимогам ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому на підставі ст.8 КАС України застосуванню не підлягають.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 слід було нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, передбаченому ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд визнає неспроможними заперечення представника відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсій за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так як іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і спеціальним законом, розмір мінімальної пенсії за віком не визначено. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на отримання пенсії відповідно до закону.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що базою для розрахунку мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, є прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
З копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2, виданого Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області 26.02.99 р., судом встановлено, що позивач зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, який віднесено до категорії зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З розпорядження УПФ м.Кузнецовська № 122 від 05.09.09 р., а також з розпорядження про перерахунок пенсії (арк.пенс.справи 47) судом встановлено, що надбавка до пенсії ОСОБА_1 за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю у період з 31.07.10 р. відповідачем не виплачувалась.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 (арк.пенс.справи 05-11) судом встановлено, що ОСОБА_1 на даний час продовжує працювати у ВАТ «Енрговисотспецбуд».
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній у період, що підлягає дослідженню - з 31.07.10 р. і по даний час), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Судом встановлено, що надбавка до пенсії за роботу у зоні посиленого радіоекологічного контролю проводиться за місцем роботи ОСОБА_1, а тому його вимоги до УПФ м.Кузнецовська в цій частині є безпідставними.
Суд не вбачає правових підстав для залучення до участі у справі співвідповідача ВАТ «Енрговисотспецбуд», оскільки спір за участю даних осіб не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4, за умови стажу роботи для чоловіків не менш як 20 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з моменту призначення і по даний час отримує основну пенсію на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".
Відповідно до ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому до призначеної їй основної пенсії не можуть застосовуватись норми ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині механізму підвищення пенсії.
Отже, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають відхиленню.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.39, 51, 56, 67, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, керуючись ст.ст.2, 11, 71, 94, 99, 160-163 КАС України, суддя -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м.Кузнецовську здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 31 липня 2010 року відповідно до ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як потерпілій від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії - у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
У решті позовних вимог відмовити у зв'язку з безпідставністю.
На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити негайне виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: