21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
28 лютого 2011 р. Справа 2/18/2011/5003
за позовом: ТОВ "Торговий дім "Насіння" 03141, м.Київ, вул.Клінічна, 25
до: СТОВ "Берестівка" 24600, Вінницька область, смт.Крижопіль, вул.Чкалова, 16 Б
про стягнення 63 434,14 грн.
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача : Стефановська Т.В. - за довіреністю
відповідача : не з"явився.
Заявлено позов ТОВ "Торговий дім "Насіння"" до СТОВ "Берестівка" про стягнення 63 434,14 грн. в тому рахунку 50998,11 грн. основного боргу, 12436,03 грн. пені у в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №7-0309/пр503х від 03.09.08 року.
Ухвалою суду від 27.01.2011 року порушено провадження у справі № 2/18/2011/5003 та призначено до розгляду в судовому засіданні 28.02.11 року.
28.02.2011 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.
За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
03.09.2008 року між ТОВ "Торговий дім "Насіння"" (продавець) та СТОВ "Берестівка" (покупець) був укладений договір №7-0309/пр503х, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язувався в строки визначені договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість.
Згідно п. 6.1 договору загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до договору.
Згідно додатку №1 до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8645,00 грн., що підтверджується накладною ВХ-0710-4 від 07.10.08 р. та довіреністю ЯОЯ №538904 від 07.10.08 р. на ім"я Ховхалюка С.Ф.
Згідно додатку №2 до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 31080 грн., що підтверджується накладними БХ-1009-6 від 10.09.08 р., ВХ-1009-7 від 10.09.08 р. та довіреністю ЯОЯ №538903 від 10.09.10.09.08 р. на ім"я Ховхалюка С.Ф.
Відповідно до умов договору СТОВ "Берестівка" зобов"язане було сплатити вартість товару, поставленого по додатку №1 до договору шляхом попередньої оплати в сумі 8645,00 грн. до 08.09.2008 року, а вартість товару поставленого по додатку №2 шляхом попередньої оплати в сумі 31080,00 грн - до 11.09.2008 року.
Згідно листа від 13.10.10 р. товар поставлений згідно накладної ВХ-0710-4 від 07.10.08 р. на суму 8645,00 грн., оплачений за рахунок платежів від 21.04.2009 року та 12.06.2009 року.
Сторони встановили у пункті 6.3 Договору, що оплата загальної вартості товару здійснюється в сумі, відкоригованій згідно формули: (К2/К1) * В, де К1 - офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату укладання цього договору, К2 - офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати загальної вартості товару (чи її частини), В - загальна вартість товару (чи її не оплачена частина): (7,9582 грн. : 4,85 грн.) х 31080,00 грн. = 50 998,11 грн.
П. 12.2 укладеного договору встановлено, що в разі порушення строків виконання зобов"язання, сторона, що допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, нарахованої на суму простроченого зобов"язання за кожен день прострочки.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 12436,03 грн. пені.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення з позовом до суду становить: 50998,11 грн.(скорегована сума основного боргу) + 12436,03 грн. (пеня ) = 63434,14 грн.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Як зазначалось вище, в додатку № 2 до договору сторони узгодили, що відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару до 11.09.2008 року.
Ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Статтею 538 Цивільного кодексу України встановлено, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Свої зобов"язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується накладними БХ-1009-6 від 10.09.08 р., ВХ-1009-7 від 10.09.08 р. та довіреністю ЯОЯ №538903 від 10.09.08 р. на ім"я Ховхалюка С.Ф.
Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 50998,11 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 6.3 договору, сторони передбачили, що оплата загальної вартості товару здійснюється в сумі, відкоригованій згідно формули: (К2/К1) * В, де К1 - офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату укладання цього договору, К2 - офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати загальної вартості товару (чи її частини), В - загальна вартість товару (чи її не оплачена частина).
Згідно довідки Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області офіційний курс гривні до долара США станом на 03.09.2008 р. становив 485,01000 грн. за 100 доларів США, а станом на 18.01.2011 р. - 794,4500 грн. за 100 доларів США.
Отже, скорегована відповідно до п. 6.3 договору вартість поставленого товару становить: (7,9445 грн. : 4,85 грн.) х 31080,00 грн. = 50 910,32 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 50910,32 грн. В стягненні 87,79 грн. слід відмовити.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12436,03 грн. пені.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.12.2 договору сторони встановили, що при порушені строків виконання зобов'язань за договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.
П.15.4 договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов"язання за цим договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов"язання за цим договором становить два роки.
З розрахунку пені, поданого позивачем в позовній заяві вбачається, що позивач просить стягнути пеню за період з 18.01.2009р. по 18.01.11 р.
Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12436,03 грн. - пені заявлено правомірно.
За результатами проведеного перерахунку судом отримано 12428,59 грн. пені. Як вбачається позивачем заявлено до стягнення 12436,03 грн. пені, що є більшим ніж отримав суд в результаті перерахунку в зв'язку з чим в вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 12428,59 грн.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 27.01.2011 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст. 610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст. 614, ст.ст. 625, ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст. ст.230, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берестівка" (24600, Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16 б, код ЄДРПОУ 35494613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (03141, м. Київ, вул. Клінічна, 25, код ЄДРПОУ 30674952) - 50910,32 грн. основного боргу, 12428,59 грн. - пені, 633,38 грн. витрат на сплату державного мита та 235,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 березня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 03141, м.Київ, вул.Клінічна, 25
3 - відповідачу 24600, Вінницька область, смт.Крижопіль, вул.Чкалова, 16 Б