79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
18 лютого 2011 р. № 2а-5407/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Карп'як О.О.
секретар судового засідання Козьмін А.М.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу
ТзОВ "Санком-Львів"
до Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області
про про визнання протиправними і скасування рішення і припису ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Санком -Львів»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасування рішення № 145 від 26.04.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,
- визнати протиправним та скасування припис № 68 від 26.04.2010 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що прийняті рішення та припис є протиправними, оскільки ТОВ «Санком-Львів»надавалося послуги з вивезення твердих побутових, тарифікація яких встановлена рішенням Виконавчого комітету Львівського міської ради від 28.12.2007 року за № 1223. Згідно Закону України «Про житлово -комунальні послуги»виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво жилого -комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі обґрунтованих витрат на їх виробництво. А тому тарифи формуються для трьох груп споживачів -населення, бюджетних установ, інших споживачів, які визначаються на основі оцінки економічної обґрунтованості розподілу витрат між групами споживачів.
Позивач також зазначає, що рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків, а для категорій споживачів - бюджетних установ та інших споживачів - не повинен перевищувати 15 та 50 відсотків відповідно. Відтак, на думку, позивача ним правомірно застосовано розмір рентабельності 50% для категорії «інші споживачі».
При проведенні перевірки та здійснення розрахунку одержання необґрунтованої виручки в результаті порушення порядку застосування тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів для категорії «Інші споживачі»відповідачем не враховано, що послуги для цієї категорії надавалися з граничним рівнем рентабельності до 50%, тариф погоджено без урахування витрат на утримання та обслуговування контейнерів та відповідно до висновку від 07.10.2008 року за № 392, економічно обґрунтовані витрати на послуги з виведення твердих побутових відходів з розрахунку на 1 м.куб. становить 15,57 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду додаткові пояснення, просив суд задоволити позов повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.
Позиція відповідача викладена в заперечені на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечив з підстав, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належать встановлення цін/тарифів на такі послуги, до яких, зокрема, відносяться послуги на вивезення побутових відходів. Відповідно, рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.12.2007 року за № 1223 для відповідача встановлено тарифи на послуги вивезення твердих побутових відходів з врахуванням утримання та обслуговування контейнерів у розмірі 14,84 грн. Крім цього, відповідач згідно договору від 01.04.2009 року за № 7 укладеного з ЛКП «Збиранка»справляв плату з розміщення та захоронення твердих побутових відходів, тариф на яку погоджено згідно додатку до вищевказаного рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради в розмірі 3,51 грн./куб.м. Таким чином, за надані послуги відповідача мав право стягувати плату по тарифу 18,35 грн./куб.м., тоді як фактично застосовано загальні тарифи -від 20,00 грн./м.куб. до 42,80 грн./куб.м., чим порушено порядок встановлення та застосування цін за надання житлово-комунальних послуг.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просили суд в задоволені позову відмовити повністю з підстав, зазначених у запереченні.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини:
ТОВ «Санком-Львів»перебуває у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується копією Довідки з реєстру серії АА № 059965.
28.12.2007 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 1223 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги зі збору, вивезення і захоронення твердих побутових відходів», згідно якого позивачу встановлено та погоджено тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів з врахуванням захоронення, утримання та обслуговування контейнерів в розмірі 14,84 грн.
09.04.2009 року між позивачем та ЛКП «Збиранка»укладено № 7, згідно якого замовник (позивач) передає, а виконавець (ЛКП «Збиранка») приймає на себе виконання робіт по розміщенню та захороненню на міському полігоні твердих побутових відходів (ТПВ), склад яких відповідає діючим Державним Стандартам і Санітарним нормам і дозволені до заохочення обласною екологічною інспекцією і Санепідемстанцією.
21.04.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області проведена перевірка ТОВ «Санком -Львів»на предмет формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року за № 1010, про що складено акт № 00213.
Проведено перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2009 року по 21.04.2010 року, зайво нарахована сума становить 169443,78 грн., яка підлягає поверненню споживачам. В порушення вимог рішення Виконавчого комітету Львівського міської ради від 28.12.2007 року за № 1223 необґрунтована виручка становить 106364,81 грн.
З акту перевірки вбачається:
«ТОВ «Санком-Львів»укладено угоди на вивезення твердих побутових відходів до категорій споживачів «бюджетні установи»та «інші організації». Згідно рішення Виконавчого комітету Львівського міської ради від 28.12.2007 року за № 1223 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги зі збору, вивезення і захоронення твердих побутових відходів»позивач застосовував тарифи в розмірі 18,35 грн., в тому числі за вивіз твердих побутових відходів -14,84 грн./куб.м. та за розміщення та захоронення твердих побутових відходів - 3,51 грн./куб.м., тільки з 19.03.2008 року. Відтак, для інших споживачів позивач за період з квітня 2009 року по квітень 2010 року включно, нарахував плату з урахуванням розміщення та захоронення твердих побутових відходів за вільними тарифами по 34,86 грн./мі з ПДВ. Проте фактично погоджений тариф для споживачів згідно рішення Виконавчого комітету Львівського міської ради від 28.12.2007 року за № 1223, становить 18,35 грн./куб.м. з врахуванням вартості на розміщення та захоронення, а відтак позивачем завищено тариф на послуги за вивезення 1 м.куб. твердих побутових відходів на 16,51 грн. З врахуванням обсягів наданих послуг за період з 01.04.2009 року по 21.04.2010 року сума завищення становить 169443,78 грн. З урахуванням проплати за надані послуги кожним контрагентом, позивачем необґрунтовано отримано виручку в сумі 106364,81 грн., чим порушено вимоги рішення Виконавчого комітету Львівського міської ради від 28.12.2007 року за № 1223».
23.04.2010 року Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області видано припис № 68, згідно якого відповідача зобов'язано в місячний термін усунути порушення порядку застосування тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів у відповідності до вимог рішення Виконавчого комітету Львівського міської ради від 28.12.2007 року за № 1223 та здійснити перерахунок плати споживачам на суму 169443,78 грн.
26.04.2010 року відповідачем направлено позивачу претензію № 145, якою зобов'язано позивача сплатити економічні санкції в сумі 319094,43 грн. (106364,81 грн. х 2). Вказана претензія у встановлений законом строк виконана відповідачем не була.
26.04.2010 року відповідачем прийнято рішення № 145 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого вирішено вилучити у позивача 319094,43 грн. грн., про що позивача було повідомлено.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-IV від 24.06.2004 року, із змінами і доповненнями, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»№ 280/97-ВР від 21.05.1997 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про ціни та ціноутворення»за № 507-ХІІ від 03.12.1990 року, із змінами і доповненнями, Порядком формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1010 від 26.07.2006 року, із змінами і доповненнями, Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України за № 298/519 від 03.12.2001 року, ГК України, КАС України.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Згідно ч. 5 ст. 191 ГК України, державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
Згідно ст. 192 ГК України, політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.
Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно ст. 1 цього ж Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил,
комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, крім іншого, належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно п. 2 ч. 1 цього ж Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Згідно п. 3 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, формування тарифів на послуги підприємством здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін підприємства.
Згідно п.п. «а»п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, крім іншого, належать власні (самоврядні) повноваження - встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.
Згідно ст. 2 Закону України «Про ціни і ціноутворення», цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.
Згідно ч. 1 ст. 8 цього ж Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Згідно ст. 13 цього ж Закону, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Згідно ст. 14 цього ж Закону, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Згідно п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни.
Згідно п. 3.1. цієї ж Інструкції, державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно п. 3.4. цієї ж Інструкції, рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій може прийматися Державною інспекцією з контролю за цінами, державними інспекціями з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі також на підставі матеріалів перевірок, здійснених іншими контрольними органами.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Судом не враховуються пояснення позивача та його представника щодо правомірності застосування тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з граничним рівнем рентабельності до 50% з розрахунку на 1 м.куб. в розмірі 15,57 грн., оскільки Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування»до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові та комунальні послуги. Відповідно, рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.12.2007 року за № 1223 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги зі збору, вивезення і захоронення твердих побутових відходів»для суб'єктів господарювання що надають послуги вивезення твердих побутових відходів, в тому числі і для позивача погоджено тарифи на вказані послуги з врахуванням утримання та обслуговування контейнерів у розмірі 14,84 грн./куб.м., а також на послуги з розміщення та захоронення твердих побутових відходів в розмірі 3,51 грн./куб.м. Відтак, позивач згідно вищевказаного рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради зобов'язаний стягувати плату по тарифу 18,35 грн. /куб.м. (14,84 грн. /куб.м. + 3,51 грн. /куб.м.).
Належних та допустимих доказів на підтвердження стягнення плати за надання послуг вивезення твердих побутових відходів та послуг з розміщення та захоронення твердих побутових відходів по тарифу 18,35 грн. /куб.м. позивачем не надано.
Крім цього, представник позивача, на запитання суду, не заперечив щодо застосування вільних тарифів в розмірі 34,86 грн./куб.м., у урахуванням розміру рентабельності 50% для категорії «інші споживачі».
Судом також враховуються пояснення представника відповідача щодо правомірності прийняття припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін та підставності застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, оскільки належними та допустимими доказами не доведено правомірності надання послуг вивезення твердих побутових відходів, а відтак відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у підставності позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого позивачем зроблено не було.
Таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санком -Львів»про визнання протиправними та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису, задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат, то в силу ч.2 ст. 94 КАС України, такі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена у повному обсязі 23.02.2011 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна