01 лютого 2011 року Справа № 2а-10278/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
при секретарі судового засідання А.С. Нецик
за участю представників сторін :
від позивача - Гурильов С.Ю.
Товстонос Я.В.
від відповідача - Вапіров І.В.
Сахно О.О.
від прокуратури - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія» звернулося з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000972302/0 від 23.11.2010, що винесене за результатами Акту перевірки №138/23-2/22143875.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та дав пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.
25.01.2011 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, однак у судовому засіданні представник відповідача клопотання не підтримав, заперечив проти клопотання і представник позивача, у зв'язку з тим, що представник відповідача клопотання не підтримав, тому зазначене клопотання по суті не розглядалося.
Прокурор у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив. Про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Заяв про розгляд справи без його участі не надходило.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 06.09.2010 по 05.11.2010 на підставі направлень від 06.09.2010 №300672, 18.10.2010 №300790 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено Акт №138/23-2/22143875 від 08.11.2010.
Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим, визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 9 614 727 грн., у тому числі основний платіж - 6 409 818 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 204 909 грн.
За матеріалами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 №0000972302/0.
Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування.
Як вбачається з акту перевірки, в порушення підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 у розмірі 6 409 81870 грн.
В ході перевірки встановлено, що у період з 01.01.2009 по 30.06.2010 ТОВ «Полонія» мало взаємовідносини з рядом контрагентів, які одночасно виступали як постачальниками так і покупцями нафтопродуктів, рівноцінними за якісними показниками та одного призначення, які користуються одним попитом та мають єдиний ринок збуту, а саме:
- ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія» згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів №4 від 03.03.2008.
- ТОВ «ТФ «Борістен» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №307 від 01.07.2009.
- ТОВ «ТСЦ Юг» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №10 від 01.11.2008.
- ТОВ «ЗНТК» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 01.10.2008.
- ПП «Сталь Трейд ХХІ» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №201 від 01.05.2010.
- ТОВ «ТЦ Октавія» згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 01.10.2008.
Як зазначено в акті перевірки зазначені договори з даними контрагентами до перевірки не надані, посадовими особами підприємства в усній формі надані номери та дати їх укладання, що не уможливлює перевірити виконання умов щодо обсягів, номенклатури, цін транспортування та передбачених розрахунків за придбаний чи відвантажений товар.
Відповідно наданих до перевірки журналів-ордерів за бухгалтерськими рахунками 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 361 «Розрахунки з вітчизняними з покупцями» зазначеним контрагентам у періоді з 01.01.2009 по 30.06.2010 було відвантажено нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 51 693 942 грн. 66 коп. в т.ч. ПДВ, і отримано від даних контрагентів нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 49 788 828 грн. 67 коп., в т.ч. ПДВ.
В Акті перевіряючими зроблено висновок про те, що «вищевикладене свідчить про відсутність у керівників підприємств ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «ТК Октавія», ПП «Сталь Трейд ХХІ», ТОВ «ТСЦ ЮГ» реальних намірів створення підприємств з метою ведення фінансово-господарської діяльності». Тобто ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «ТК Октавія», ПП «Сталь Трейд ХХІ», ТОВ «ТСЦ ЮГ» здійснювали операції з продажу товару без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків». В акті перевірки зазначено факти, відповідно до яких зроблено вказаний висновок, зокрема.
Щодо ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія» перевіряючими встановлено, що відповідно до акту від 27.08.2008 перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою; відповідно до наданих ТОВ «ТК «Ольвія» розрахунків і 1-ДФ, крім директора Єріної Н.Д., на підприємстві отримували дохід 3 особи; додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до Органів ДПС не надавалися, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві. Крім того, декларація з податку на прибуток за 2009 рік подана з «нульовим показником» у р.7 «амортизаційні відрахування».
Щодо ТОВ «ТФ «Борістен» перевіряючи встановлено, що відповідно до акту №3584 від 11.06.2010 перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою; відповідно до декларацій, які надавалися ТОВ «ТФ «Борістен» основні засоби у підприємства відсутні; загальна чисельність працюючих відповідно до даних 1-ДФ склала у І кварталі 2009- 3 особи, у ІІ кварталі 2009- 4 особи, у ІІІ кварталі 2009р. 2 особи, у 4 кварталі 2009- 2 особи.
Щодо ТОВ «ТСЦ ЮГ» перевіряючими встановлено, що у період з 01.01.2009р. по 31.08.2009 відсутня інформація щодо знаходження підприємства за адресами відповідно до договору піднайму приміщення від 12.02.2008 №80/08-354, договору суборенди від 01.04.2008 №32/08-32, договору суборенди від 01.09.2009 №21/08-21; відповідно до декларацій, які надавалися підприємством, основні засоби відсутні.
Щодо «ЗНТК» перевіряючими встановлено, що підприємство відсутнє за фактичною адресою; загальна чисельність працюючих в 2009 році становить 2 особи; відповідно до декларацій, які надавалися підприємством основні засоби у підприємства відсутні.
Щодо ПП «Сталь Трейд ХХІ» перевіряючими встановлено, що відповідно до акту №1330 від 23.10.2009 перевірки наявності підприємства за юридичною адресою встановлено відсутність за юридичною адресою; згідно штатного розкладу підприємство має 3 працівника; податкова звітність за травень, червень 2010 рік до ДПІ не надано.
Щодо «ТЦ Октавія» перевіряючими встановлено, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у Запорізькій області знаходиться кримінальна справа №6291002, що порушена відносно директора Товариства Чумаченко С.І. за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України; згідно висновку експерта №13 від 24.06.2010 підписи на первинних документах ТОВ «ТЦ «Октавія» по взаємовідносинам з ТОВ «Полонія» у період з 06.04.2009 по грудень 2009р. виконані не Чумаченко С.І., а іншою особою з імітуванням її підпису.
При цьому в акті перевірки не має жодних посилань на докази та не надано таких доказів в судовому засіданні, щодо наявності судових рішень про визнання відповідних договорів та первинної бухгалтерської звітності недійсними, або про встановлення фактів нікчемності таких договорів, жодних обвинувальних вироків судів щодо посадових осіб зазначених підприємств.
Суд вважає висновки відповідача щодо нікчемності зазначених правочинів такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.
Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:
ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;
ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.
Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
З акту перевірки встановити нікчемність правочину не вбачається можливим.
Окрім того, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04.12.1990 (із змінами та доповненнями) - «Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій», до функцій податкових органів не входить визнання договорів нікчемними або не визнання операцій по здійсненню таких правочинів господарською діяльністю підприємства та інші.
Додатково слід зазначити, що відповідно до п.п. 2.3.4. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005, зареєстрованим в Мінюсті України 25.08.2005 за N 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.
Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.
Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 з змінами та доповненнями, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість і обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Більш того, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), (підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно підпункту 7.2.6. п. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, ТОВ «ПОЛОНІЯ» отримано від вказаних в Акті перевірки постачальників нафтопродуктів разом з отриманим Товаром (нафтопродуктами) належним чином оформлені податкові накладні, що є первинними бухгалтерськими документами та підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до ст. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт,послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).
Згідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг):
Згідно наведених вище норм діючого законодавства України є висновок, що законом передбачена єдина підстава для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної.
Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Так, первинні документи, по взаємовідносинам з наведеними контрагентами, а саме податкові накладні отримані від постачальників - є первинними бухгалтерськими документами, а також розрахунковим документом податку на додану вартість.
Крім того, Відповідно до Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165, що зареєстрований в Мінюсті «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. П. 6.2. даного наказу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної недійсною діючим законодавством України не передбачено. До наступного часу жодний податковий документ вказаних контрагентів ТОВ «ПОЛОНІЯ» не визнаний не дійсним.
Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених в судових засіданнях, відповідачами під час проведення перевірки, не досліджені у повному обсязі первинні документи.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки відповідача є такими, що не підтверджуються наявними доказами, відтак податкове повідомлення-рішення №0000972302/0 від 23.11.2010 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 №0000972302/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ПОЛОНІЯ» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 11.02.2010.
Суддя /підпис/ О.В. Конишева