ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/1922.02.11
За позовом Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
До Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»
Про стягнення 11 246,33 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Панченко Ю.В. -по дов. № 409/2010 від 28.12.2010
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»10 891,94 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземного транспорту в порядку регресу та 254,39 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 26528 від 15.05.2009 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ДАФ («LDV CONVOY»), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_1, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/9329266), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Відповідач в судове засідання 22.02.2011 не з'явився.
Відповідач у поданому 01.02.2011 відзиві проти позову заперечує, оскільки винною особою у ДТП є ОСОБА_1., а відтак ОСОБА_1. є особою відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю ВАЗ, д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Як вбачається з матеріалів справи, власник автомобіля ВАЗ, д.н. НОМЕР_1, який за отриманням страхового відшкодування до ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»не звертався, оскільки застрахував свій автомобіль у ЗАТ «Європейський страховий альянс»по договору добровільного страхування транспортного засобу. Відповідний страховий випадок настав і було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 11 401,94 грн. Таким чином права страхувальника на отримання суми страхового відшкодування внаслідок ДТП - не порушені. П. 37.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодування збитків. Позивач не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не є особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а отже, між ЗАТ «Українська екологічною страховою компанією»та ЗАТ «Європейський страховий альянс»відсутні будь-які правовідносини (договірні чи переддоговірні). Чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у особи страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування. При цьому у ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено випадки регресних позовів страховика та Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Пред'являючи позовні вимоги до ЗАТ «Української екологічної страхової компанії», ЗАТ «Європейський страховий альянс» діє як страховик від власного імені, а не представляє інтереси МТСБУ. Таким чином встановлено виключний перелік тих випадків, коли виникає право у Страховика та МТСБУ подати регресний позов, але при цьому, право регресу одного страховика до іншого страховика умовами даного Закону не передбачено. Враховуючи викладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 2202.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, Господарський суд міста Києва
З довідки № 8597216 ВДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 30.03.2010 та постанови Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 3-2071/10 від 23.04.2010 вбачається, що 30.03.2010 о 16 год. 55 хв. ОСОБА_1. керуючи автомобілем «ДАФ»(«LDV CONVOY»), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по пр. Броварському (навпроти Японської заправки) перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ»державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який від завданого удару здійснив зіткнення з автомобілем «CHERY», державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, чим порушив п. 10.1. п. 2.3. (б) ПДР України.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 3-2071/10 від 23.04.2010, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ВАЗ»державний номер НОМЕР_1.
Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 26528 від 15.05.2009.
Відповідно до звіту № 55/10 від 13.04.2010, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «ВАЗ»державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 11 401,94 грн.
Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.
Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.
Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.
Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).
Звіт № 55/10 від 13.04.2010 здійснений оцінщиком ОСОБА_4, який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва та сертифікат.
На підставі договору страхування, розміру вартості ремонту автомобіля було складено страховий акт № 944/10/50/ТР25/00/3 від 16.07.2010 та розраховано суму страхового відшкодування.
Так, страховим актом № 944/10/50/ТР25/00/3 від 16.07.2010 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 11 401,94 грн., що складають з вартості відновлювального ремонту.
Зазначені кошти позивачем були видані ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими касовими ордерами від 22.07.2010 в сумі 5 000 грн., від 23.07.2010 в сумі 3 000 грн., від 28.07.2010 в сумі 3 401,94 грн., разом 11 401,94 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 11 401,94 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб -«ДАФ»(«LDV CONVOY»), державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «ВАЗ»державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_5 та знаходився під керуванням ОСОБА_1
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «ДАФ» («LDV CONVOY»), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та ОСОБА_5 було укладено договір (поліс) № ВС/9329266 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -«ДАФ» («LDV CONVOY»), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5. Вказаним договором передбачено, що строк дії договору з 00:00 год. 23.12.2009 до 22.12.2010 включно, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 510 грн.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до звіту № 55/10 від 13.04.2010, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «ВАЗ»державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 11 401,94 грн.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.
Позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу вих. № 4675 від 12.10.2010 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 11 401,94 грн. До вказаного листа були доданий необхідний пакет документів для здійснення такої виплати.
Відповідач отримав зазначену вимогу 18.10.2010, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем у місячний строк з дня отримання претензії позивача з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «ВАЗ»державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 10 891,94 грн. (11 401,94 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до звіту № 55/10 від 13.04.2010) -510,00 грн.(франшиза)).
Вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 10 891,94 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 254,39 грн. (за період з 19.11.2010 по 12.01.2011).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Розрахунок розміру пені на суму боргу в розмірі 10 891,94 грн. (за період з 19.11.2010 по 12.01.2011):
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
10891,9419.11.2010 - 12.01.2011557.7500 %0.042 %254,39
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 254,39 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(м. Київ, вул. Димитрова, 5-В, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (м. Київ, вул. Глибочицька, 33/37, код ЄДРПОУ 19411125) 10 891 (десять тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 94 коп. шкоди в порядку регресу, 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 39 коп. пені, 112 (сто дванадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
СуддяСівакова В.В.
Рішення підписано 23.02.2011