ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/1803.02.11
За позовом Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
До Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа»
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ОСОБА_1
Про стягнення 13 889, 25 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
Від позивача: Волчек Н.М. -представник за довіреністю;
Від відповідача: не з»явився.
Від 3-ої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : не з'явилися
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 13 889, 25 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу, а також судових витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 р. було порушено провадження у справі № 47/18,розгляд якої призначено на 26.01.2011 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2011 р. було залучено в якості 3-ої особи ОСОБА_1 як такого, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача та розгляд справи було відкладено на 03.02.2011 р.
В судовому засіданні 03.02.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування автотранспортних засобів у формі полісу106 К № 17598 від 07.09.2007 р., було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 14399,25 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України, за вирахуванням франшизи в сумі 510,00 грн., перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
В судове засідання 03.02.2011 р. представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог суду викладених в ухвалі суду від 26.01.2011 р. не виконав, про проведення судового засідання 03.02.2011р. був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у позові, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.
Третя особа -ОСОБА_1 в судове засідання 03.02.2011 р. - не з'явився, пояснень по суті спору не подав, причини неявки в судове засідання - не повідомив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 03.02.2011 р. судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
07.09.2007 між позивачем -ЗАТ «Європейський страховий альянс», як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, та Банком «Фінанси та кредит», як вигодонабувачем, було укладено договір страхування транспортних засобів у формі полісу 106 К № 17598 від 07.09.2007 р. (далі -договір страхування), згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами вказаного договору у формі полісу та додатку № 1 до полісу 106 К № 17598 сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено зокрема дорожньо-транспортні пригоди.
Як зазначав позивач у позові, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2425649, між відповідачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_1 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу, забезпечений транспортний засіб -автомобіль марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_2.
Згідно довідкою управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, 10.10.2007 р. в м. Києві, на перехресті вулиць Козацька -Жуковського сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_2, та автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2007 р. у справі №3-37510/07, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № Ч10-291 від 30.12.2010 р., складеного аварійним комісаром ОСОБА_4 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 17 405, 66 грн.
Відповідно до рахунку № К-4218/07 від 15.02.2007 р. щодо матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного аварійним комісаром ОСОБА_5 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки«ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 14 635, 65грн.
Згідно страхового акту № 4218/07/50/ТР25/00/2 від 28.02.2008 р., та розрахунку суми страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 10.10.2007 р. в м. Києві на перехресті вулиць Козацька-Жуковського за участю застрахованого автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_2, та автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування страхову суму у розмірі 14 399,25 грн.
Відповідно до платіжних доручень № 403 від 03.04.2008 р., № 449 від 11.04.2008 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування шкоди в сумі 14 399,25 грн. призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту № 4218/07/50/ТР25/00/2 до договору 106 К №17598 від 07.09.2007 р.» на користь ФОП ОСОБА_4, який здійснював відновлювальний ремонт автомобіля і проти виплати якому не заперечував вигодо набувач - Банк «Фінанси та Кредит».
Відповідно до регресної вимоги за вих. № 4140 від 30.08.2010 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 14 399,25 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування.
В свою чергу, відповідач листом № 5146 від 08.09.2010 просив позивача надати документи, які необхідні позивачу для здійснення виплати в порядку регресу, а саме: документи, що підтверджують право керування водія ОСОБА_6, експертизу про вартість матеріального збитку, проведену незалежним експертом.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.
Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору страхування автотранспортних засобів у формі полісу 106 К № 17598від 07.09.2007р. здійснив виплату страхового відшкодування шкоди в сумі 14 399,25 грн. призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту № 4218/07/50/ТР25/00/2 до договору 106 К №17598 від 07.09.2007 р.»на користь ФОП ОСОБА_4, який здійснював відновлювальний ремонт автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, і проти виплати якому не заперечував вигодо набувач - Банк «Фінанси та Кредит». Зазначена виплата була здійснена позивачем на підставі того, що ДТП, яка сталася 10.10.2007 р. в м. Києві, на перехресті вулиць Козацька-Жуковського сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_2 та автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, визнано позивачем згідно страхового акту № 4218/07/50/ТР25/00/2 від 28.02.2007 р. страховим випадком.
Також. суд враховує і те, що при ДТП не було складено жодних актів уповноваженими працівниками міліції щодо безпідставності або незаконності керуванням автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, водієм ОСОБА_3
Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2007 р. у справі №3-37510/07, водія ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням безумовної франшизи, що складає 13 889,25 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу 13 889,25 грн. виплаченого страхового відшкодування шкоди - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути в порядку регресу з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа»(код ЄДРПОУ 24175269, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька,44) на користьЗакритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(код ЄДРПОУ 19411125, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Басейна,7-в) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13 889, 25 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев»ять) грн. 25 коп., а також 102(сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
дата складання повного тексту рішення: 08.02.2011