83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.02.11 р. Справа № 2/20
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мінова Україна”, м. Макіївка
до відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк
про: стягнення заборгованості в розмірі 58355,81грн., пені в розмірі 4630,09грн., штрафу в розмірі 4084,91грн., індексу інфляції в розмірі 3383,64грн., 3% річних в розмірі 930,50грн.
За участю
представників сторін:
від позивача: Нейрановський А.О. - за довір.
від відповідача: Шумська К.М. - за довір.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мінова Україна”, м. Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 58355,81грн., пені в розмірі 4630,09грн., штрафу в розмірі 4084,91грн., індексу інфляції в розмірі 3383,64грн., 3% річних в розмірі 930,50грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 680 від 27.05.2010р., протокол погодження договірної ціни, акти приймання виконаних робіт. Як на правові підстави заявлених позовних вимог посилається на ст.. 625, 837, 853 Цивільного кодексу України, ст.. 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, де позовні вимоги визначає частково, а саме заборгованість в розмірі 58355,81грн., пеню в розмірі 2779,54грн., штраф в розмірі 4084,91грн., індекс інфляції в розмірі 616,82грн. та 3% річних в розмірі 887,33грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:
27.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мінова Україна” (Підрядник) та Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” (Замовник) був укладений договір № 680.
За цим договором Підрядник зобов'язується виконати роботи з хімічного заповнення пустот та зміцнення гірних порід у визначених Замовником гірних виробіток в відповідності з технічним завданням Замовника, що є невід'ємною частиною договору для ОП „Шахта „Южнодонбаська № 3”.
Пунктом 2.4. договору встановлено, що оплата за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника в продовж 14 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.4. договору приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно за актами приймання виконаних робіт, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін.
Згідно до п. 4.5. договору виконані по договору роботи замовник приймає за актом приймання-передачі робіт (Форма №2).
Розділом 7 „Відповідальність сторін” визначено, що в разі несвоєчасної оплати грошових кошт за виконані роботи замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% вартості виконаних робіт за кожний день прострочення оплати коштів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010р.
Відповідно до п. 8.2. договору зобов'язання по договору припиняються по закінченню строку дії договору, а по зобов'язанням оплати виконаних робіт - до повного виконання.
Як видно з матеріалів справи між сторонами без заперечень було підписано акт № 1 від 07.07.2010р. приймання виконаних підрядних робіт за травень - червень 2010р. на суму 58355,81грн.
Проте, виконані позивачем підрядні роботи відповідачем оплачені не було в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 58355,81грн.
За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів відповідач не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 58355,81грн.
Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 58355,81грн. до матеріалів справи не надав, наявність заборгованості визнав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 58355,81грн. підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4630,09грн. за період з 22.07.2010р. по 22.01.2011р. та штраф в розмірі 4084,91грн. на підставі п. 7.8. договору.
Перевіривши розрахунок пені за період 22.07.2010р. по 22.01.2011р. в розмірі 4630,09грн. та штрафу в розмірі 4084,91грн., суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволення.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 3383,64грн. за період з 22.07.2010р. по 31.01.2011р. та 3% річних в розмірі 930,50грн. за період з 22.07.2010р. по 31.01.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 930,50грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення індексу інфляції в розмірів 3383,64грн. за період з 22.07.2010р. по 31.01.2011р., то перевіривши розрахунок, судом встановлено, що розмірі індексу інфляції у період з 22.07.2010р. по 31.01.2011р. становить 4007,46грн., проте позивачем до стягнення заявлено 3383,64грн., що правом позивача, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 3383,64грн.
Заперечення відповідача, щодо невірного обрахування пені, індексу інфляції та 3% річних судом до уваги не приймаються у зв'язку з їх неспроможністю.
Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов'язань за договором, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і на підставі ст. 78 ГПК України позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом направлення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу у розмірі ціни позову (включаючи суми судових витрат), то суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.
Як видно із матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на доведення та обґрунтування утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду. У зв'язку з цим, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мінова Україна”, м. Макіївка до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 58355,81грн., пені в розмірі 4630,09грн., штрафу в розмірі 4084,91грн., індексу інфляції в розмірі 3383,64грн., 3% річних в розмірі 930,50грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83001, м. Донецьк, вул.. Артема, 63, р/р 26003000527001 у філії Донецької дирекції АТ „Індекс-Банк”, МФО 335850, ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мінова Україна” (86104, м. Макіївка, вул. Панченко, 11, р/р 26000201790000 в АКБ „Укрсіббанк” м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35833631) заборгованість в розмірі 58355,81грн., пеню в розмірі 4630,09грн., штраф в розмірі 4084,91грн., індекс інфляції в розмірі 3383,64грн., 3% річних в розмірі 930,50грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 713,85грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Мартюхіна Н.О.