Справа № 2-43
2011 рік
10 лютого 2011 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді - Кайро І.А., при секретарі - Рябцевой А.С., з участю: представника позивача - ОСОБА_1, відповідача -ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялти цивільну справу
за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи - Перша Ялтинська Державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсною довіреності та тимчасового посвідчення НОМЕР_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності на квартиру, зобов'язання повернути майно,
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_6 про стягнення суми, приведення сторін у первісний стан, встановити порядок виконання рішення,
Представник позивача ОСОБА_6, уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, просить суд визнати недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 і посвідчену управляючою справами виконкому Массандровської селищної Ради ОСОБА_9 13 жовтня 2003 року по реєстру № 210; визнати недійсним тимчасове посвідчення НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6, видане відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК дією до 24 листопада 2003 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між відповідачами ОСОБА_7 і ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 31 жовтня 2003 року по реєстру № 3-3483 і зареєстрований в Комунальному підприємстві Ялтинської міської ради „Бюро технічної інвентаризації” 25 листопада 2003 року; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках, та повернути їй квартиру.
Вимоги мотивовані тим, що на підставі договору міни від 28 серпня 2000 року позивачка і її дочка - відповідачка ОСОБА_7 були власниками в рівних частках трикімнатної квартири АДРЕСА_1. З вересня 2003 року по травень 2004 року позивачка знаходилася в США. Після повернення додому їй стало відомо про те, що вказана квартира була продана відповідачці ОСОБА_4 (нині ОСОБА_4) на підставі підроблених документів, а саме: тимчасового посвідчення НОМЕР_1 на її ім'я, виданого відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК і дійсного до 24 листопада 2003 року, а також довіреності від її імені, виданій на ім'я ОСОБА_7 і засвідченої управляючою справами виконкому Массандровської селищної Ради ОСОБА_9 13 жовтня 2003 року по реєстру № 210. Договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_4, був оформлений нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 31 жовтня 2003 року. 25 листопада 2003 року в Комунальному підприємстві Ялтинської міської ради „Бюро технічної інвентаризації” за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на вказану квартиру. Факт підробки документів і подальшого їх використання з метою продажу майна, що належить позивачці, підтверджується вироком Ялтинського міського суду АРК від 22 червня 2005 року у відношенні ОСОБА_7 по ч. 5 ст. 185, ч.ч.2,3 ст. 358 КК України, за яким вона визнана потерпілою. Таким чином, належна позивачці частка квартири була продана незаконно, на підставі підроблених документів, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу від 31 жовтня 2003 року є недійсним, а сторони за договором повинні бути повернені в первинний стан.
Відповідачка по основному та зустрічному позову ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи сповіщена у встановленому порядку, завчасно, причин неявки суду не надала.
Відповідачка за основним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_6 не визнала і пояснила, що на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири 31 жовтня 2003 року вона була повністю упевнена в тому, що представлені продавцем документи на право відчуження квартири є справжніми, у зв'язку з чим вона є добросовісним покупцем. Квартира була придбана нею за 22000 доларів США, які вона передала до моменту підписання договору особисто в руки ОСОБА_7. З часом вартість житла збільшилася. Вартість спірної квартири тепер складає суму 325000 гривень. Вона також вважає, що сума, дійсна вартість квартири і підлягаюча стягненню з ОСОБА_7 на її користь, повинна дорівнювати вартості аналогічної квартири в цінах, діючих на сьогоднішній момент, щоб вона мала змогу придбати квартиру, рівноцінну спірній.
ОСОБА_4 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_7, уточнивши у судовому засіданні свої позовні вимоги, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_7 на її користь 325000 гривень, що складають вартість спірної квартири на сьогоднішній день. Свої вимоги мотивує тим, що у разі повернення сторін в первинний стан і повернення їй грошей в сумі 120000 гривень вона не матиме можливості придбати квартиру, рівноцінну спірній, оскільки з моменту придбання квартири з 31 жовтня 2003 року по теперішній час вартість нерухомості в м. Ялті значно зросла і в даний час спірна квартира коштує 325000 гривень. Крім того, при винесенні рішення встановити порядок виконання рішення, а саме: привести сторони у первинний стан лише після повернення грошових коштів.
Представник відповідачки за основним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_6 не визнала з тих самих підстав, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, мотивуючи заперечення тим, що після купівлі квартири, він провів в неї ремонт, тобто зробив поліпшення квартири, разом з тим, його затрати не відшкодовані. Фактично він є добросовісним набувачем, а отже квартира не можу бути у нього витребувана .
Представник третьої осіб за основним позовом - Першої Ялтинської державної нотаріальної контори та третя особа за основним позовом - приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи сповіщеній у встановленому порядку, просять суд розглянути справу без їх участі.
Вислухавши сторони, їх представників, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги ОСОБА_4 частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Як встановлено судом, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на підставі договору міни від 28 серпня 2000 року, укладеного між ними і ОСОБА_12, на праві власності в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору міни (а.с. 7 том 1). Вказаний договір міни був зареєстрований у Комунальному підприємстві ялтинської міської ради „Бюро технічної інвентаризації” 02 жовтня 2000 року під реєстровим номером 1140 (а.с. 8 том 1).
У вересні 2003 року ОСОБА_6 виїхала в Сполучені Штати Америки, що слідує з копії закордонного паспорта з штампом візи США (л.д. 17 том 1).
26 вересня 2003 року ОСОБА_7, достовірно знаючи про те, що її мати знаходиться в США, не маючи відповідних повноважень, заздалегідь домовилася з ОСОБА_13 про виготовлення тимчасового посвідчення громадянина України на ім'я ОСОБА_6 З цією метою вони прибули у відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК, де ввели в оману старшого інспектора ОСОБА_10, представивши ОСОБА_13 - ОСОБА_6, і отримали тимчасове посвідчення на ім'я ОСОБА_6 з фотографією ОСОБА_13 При цьому ОСОБА_13 підробила в посвідченні підпис за ОСОБА_6.
13 жовтня 2003 року ОСОБА_7 також заздалегідь домовилася з ОСОБА_13 про виготовлення довіреності від імені ОСОБА_6 на її ім'я з метою використання її при продажі належної ОСОБА_6 1/2 частки спірної квартири. ОСОБА_7 і ОСОБА_13 ввели в оману управляючу справами виконкому Массандровської селищної Ради ОСОБА_9, представивши ОСОБА_13 як ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_9 засвідчила довіреність на право продажу ОСОБА_7 належної ОСОБА_6 1/2 частки квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_13 також поставила в довіреності підпис від імені ОСОБА_6 (а.с. 6 том 1).
31 жовтня 2003 року ОСОБА_7 з метою укладення договору купівлі-продажу 1/2 частки спірної квартири, належної ОСОБА_6, надала державному нотаріусу Першої Ялтинської державної нотаріальної контори явно підроблену довіреність від 13 жовтня 2003 року. Таким чином, використовуючи підроблені документи, з метою заволодіння чужим майном, протиправно заволоділа належної ОСОБА_6 1/2 часткою квартири, продавши ОСОБА_4 (нині ОСОБА_4.) квартиру АДРЕСА_1, за 120000 гривень, уклавши договір купівлі-продажу квартири, засвідчений державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 (а.с. 5 том 1).
Вказаний вище факт підробки тимчасового посвідчення на ім'я ОСОБА_6, довіреності, виданої від її імені на ім'я ОСОБА_7, подальше використання вказаних документів, а також факт заволодіння належної ОСОБА_6 1/2 частки спірної квартири на підставі підроблених документів, підтверджується вироком Ялтинського міського суду АРК від 22 червня 2005 року у відношенні ОСОБА_7 по ч. 5 ст. 185, ч.ч.2,3 ст. 358 УК України.
Вироком Ялтинського міського суду від 22 червня 2005 року ОСОБА_7 була засуджена по ст.ст. 185 ч. 5, 358 ч.ч. 2, 3 КК України до 4 років позбавлення волі і відповідно до ст. 75 КК України звільнена судом від відбування покарання з випробуванням протягом трьох років. З копії вироку суду (а.с. 72 том 1) також слідує, що в судовому засіданні ОСОБА_7 вину свою визнала повністю і пояснила, що після від'їзду матері в США вона знаходилася в скрутному матеріальному становищі, ніде не працювала, проживала з малолітнім сином. У зв'язку з цим вирішила закласти квартиру, щоб таким чином заробити гроші. Спільно з ОСОБА_13 вони оформили тимчасове посвідчення на ім'я ОСОБА_6, з фотокарткою ОСОБА_13, а також довіреність на її ім'я від імені ОСОБА_6 Продавати квартиру вона не збиралася, хотіла лише заробити гроші. Вирок суду ОСОБА_7 оскаржений не був і набрав законної сили.
Відповідачка за основним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні також пояснила, що до моменту підписання договору купівлі-продажу спірної квартири 31 жовтня 2003 року гроші у розмірі 120000 гривень вона передала особисто в руки ОСОБА_7.
25 листопада 2003 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, що слідує з копії довідки Комунального підприємства Ялтинської міської ради „Бюро технічної інвентаризації”(а.с.9 том 1).
Після повернення із Сполучених Штатів Америки ОСОБА_6, узнав від дочки ОСОБА_7 про те, що квартира, що належить їм, продана, 07 червня 2004 року звернулася із заявою в прокуратуру м. Ялти (а.с. 15 том 1). На підставі її заяви Першим відділом Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК була порушена кримінальна справа, за якою вона була визнана потерпілою (а.с. 16 том 1).
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння.
Враховуючи ту обставину, що належна ОСОБА_6 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 була викрадена у неї дочкою ОСОБА_7, встановлену набутим законної сили вироком суду від 22 червня 2005 року, вимоги позивачки ОСОБА_6 про повернення в її власність вказаного майна, є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
По вказаним вище підставам є обґрунтованими і вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсними договору купівлі-продажу спірної квартири від 31 жовтня 2003 року, довіреності, виданої від її імені на ім'я ОСОБА_7 і засвідченої управляючою справами виконкому Масандровської селищної Ради ОСОБА_9 13 жовтня 2003 року, а також тимчасового посвідчення НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6, виданого відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК дією до 24 листопада 2003 року.
На підставі ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, суд вважає необхідним квартиру АДРЕСА_1 повернути у власність ОСОБА_6 і ОСОБА_7, визнавши за ними право власності на вказану квартиру в рівних частках.
При цьому суд вважає необхідним зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути позивачці ОСОБА_6 спірну квартиру, оскільки необхідності у визнанні останнього договору недійсним необхідності немає.
Обґрунтовані також вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_7 на її користь суми вартості спірної квартири, але лише у сумі 120000 гривень з наступних підстав.
31 жовтня 2003 року ОСОБА_4 придбала спірну квартиру у відповідачки ОСОБА_7 за 120000 гривень, що слідує з договору купівлі-продажу (а.с. 5 том. 1).
Таким чином, на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_7 повинна бути стягнута вартість спірної квартири, не зважаючи на той факт що дійсна вартість спірної квартири на даний момент значно зросла. Крім того, ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що невід'ємних поліпшень даної квартири вона не здійснювала, а отже стягувати з відповідачці ОСОБА_7 повної суми позовних вимог не має підстав..
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені на її користь підлягають стягнення судові витрати по справі. Підлягають також частковому стягненню витрати ОСОБА_4, пропорційно частині задоволених вимог. Також суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_7 у доход держави частину судових витрат, які не були сплачені сторонами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 215, 216, 388 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 209 212-215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_6 - задовольнити.
Визнати недійсною довіреність від імені ОСОБА_6, видану ОСОБА_7 та посвідчену 13 жовтня 2003 року керуючою справами виконкому Масандрівської селищної ради ОСОБА_9 за реєстровим номером 210.
Визнати недійсним тимчасове посвідчення НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_6 відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК строком дії до 24 листопада 2003 року.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 31 жовтня 2003 року у Першій Ялтинській Державній нотаріальній конторі за реєстром № 3-3483 між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4.
Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках.
Зобов'язати ОСОБА_2 повернути квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 120000 (сто двадцять тисяч) гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в сумі 51 (п'ятдесят одна) гривня.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в сумі 51 (п'ятдесят одна) гривня.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд АРК в порядку та строки передбачені ст.ст. 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя: