донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.02.2011 р. справа №43/216
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Акулової Н. В., Гези Т. Д.
за участю
представників сторін:
від позивача:Сенів А. М. - довіреність;
від відповідача:не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від08.12.2010р.
у справі№43/216 (суддя Зубченко І. В.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Скан-Сервис»м. Макіївка Донецької області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк
простягнення 233 939,68грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-Скан-Сервис» (далі -Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі -Підприємець) про стягнення заборгованості в сумі 233 939,68грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 207 937,99грн., індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 22 262,85грн. та 3% річних у розмірі 3738,84грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. у справі №43/216 провадження у справі в частині стягнення заборгованості боргу в сумі 4500грн. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору; присуджено до стягнення борг у сумі 203 437,99грн., 3% річних у сумі 317,70грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 2035,27грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 102,66грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо існування суми боргу. Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних та 3% річних задоволені частково у зв'язку з невірним періодом нарахування та арифметично невірним розрахунком позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Підприємець звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник посилався на помилковий висновок суду щодо існування у відповідача обов'язку сплатити вартість отриманого товару, оскільки, згідно п. 4.1 договору №08/17 від 31.01.2008р., умовою настання такого обов'язку є обов'язковість отримання рахунку на оплату. Крім того, апелянт посилався на те, що фіскальний чек №7102 від 29.04.2009р. та повідомлення про вручення поштового відправлення №156414 від 05.05.2009р. не може бути прийнято як належний доказ відправлення саме вимоги №59 від 27.04.2009р. про сплату боргу за договором. Також повідомив, що у Вищому господарському суді України переглядається судове рішення у справі №15/289пд, предметом якої є визнання недійсним договору №08/17 від 31.01.2008р., тому вважає неможливим розгляд справи №43/216 до вирішення по суті вищевказаної справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника не визнав, вважає рішення суду від 08.12.2010р. у справі №43/216 обґрунтованим та прийнятим у відповідності до законодавства.
У судове засідання представник скаржника не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення ухвали суду.
14.02.2011р. від представника Підприємця надійшло клопотання про відкладення розгляд апеляційної скарги з підстав неможливості присутності в судовому засіданні повноважного представника у зв'язку з зайнятістю в іншому процесі.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів не задовольняє клопотання скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з необґрунтованістю та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника заявника апеляційної скарги.
Крім того, судова колегія враховує, що до клопотання про відкладення не було надано документів у підтвердження зайнятості в іншому судовому процесі.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.
Між сторонами 31.01.2008р. укладено договір №08/17 (далі -Договір), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором замовник (відповідач) дає завдання, а виконавець (позивач) приймає на себе обов'язки у відповідності із завданням замовника надавати останньому за плату наступні послуги: технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу (вузла), постачання запасних частин на автотранспорт замовника (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору передбачено, що послуги надаються відповідно до Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів (згідно наказу Міністерства транспорту України №792 від 11.11.2002р. зі змінами та доповненнями).
Згідно п. 7.1 строк дії Договору встановлений сторонами - до 31.12.2008р. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Згідно до п. 3.1 Договору здавання-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами (уповноваженими особами) акту здавання-приймання та підпису замовником (уповноваженою особою) отриманого рахунку, який виконавець зобов'язаний в п'ятиденний строк з моменту завершення виконання роботи подати замовникові на підписання (п. 2.2.3 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 7 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та отримання рахунку.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір має ознаки договорів поставки та підряду.
З матеріалів справи, а саме копій актів виконаних робіт №85966 від 29.10.2008р. на суму 165376,51грн., №86727 від 26.11.2008р. на суму 8449,56грн., №86772 від 30.12.2008р. на суму 25624,74грн., №87167 від 30.12.2008р. на суму 10050,19грн., №87429 від 30.12.2008р. на суму 2843,04грн., №90008 від 31.01.2009р. на суму 7739,40грн., №90011 від 31.01.2009р. на суму 3172,33грн., №90123 від 31.01.2009р. на суму 11214,23грн., №90182 від 31.01.2009р. на суму 2656,91грн., що підписані сторонами без зауважень, вбачається, що позивачем було виконано роботи з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу загальною вартістю 207937,99грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати робіт здійснив частково у сумі 4500грн. згідно платіжних доручень №507 від 21.05.2009р., №510 від 27.05.2009р., №542 від 26.06.2009р., №548 від 01.07.2009р., №554 від 10.07.2009р., №604 від 18.08.2009р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 203437,99грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Зокрема, приписами ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.
Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Як вже встановлено, між сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі виконаних робіт за умовами Договору. Проти вказаного факту відповідач у письмових поясненнях та апеляційній скарзі не заперечував.
В обґрунтування заперечень відповідач посилається на відсутність у нього обов'язку сплатити вартість отриманого за Договором товару, оскільки, згідно п. 4.1 Договору, умовою настання такого обов'язку є отримання від Товариства рахунку на оплату, що вручений Підприємцю не був. Проте, судова колегія не може погодитися з вказаними доводам апелянта, оскільки, враховуючи положення ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України та умови Договору, можна зробити висновок, що той факт, що позивачем не були виставлені (передані) відповідачу рахунки для оплати не звільняє Підприємця від оплатити роботи за Договором.
Крім того, Товариством на адресу Підприємця було надіслано письмову вимогу №59 від 27.04.2009р. оплатити роботи за умовам Договору, що підтверджується копіями фіскального чеку №7102 від 29.04.2009р. та повідомлення про вручення поштового відправлення №156414 від 05.05.2009р. При цьому судова колегія зазначає, що доводи апелянта щодо неналежності вказаних доказів направлення саме письмової вимоги №59 від 27.04.2009р. юридично неспроможні, оскільки умовами Договору та діючим законодавством (ст. 530 Цивільного кодексу України) не визначено порядку пред'явлення вимоги.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення міститься в приписах статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати робіт здійснив частково у сумі 4 500грн. згідно платіжних доручень №507 від 21.05.2009р., №510 від 27.05.2009р., №542 від 26.06.2009р., № 548 від 01.07.2009р., №554 від 10.07.2009р., №604 від 18.08.2009р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 203 437,99 грн.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4500грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору. В іншій частині позов про стягнення основного боргу в сумі 203 437, 99 грн. правомірно задоволений.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування інфляційних та 3% річних повинно здійснюватись з 12.05.2009р. (дата початку перебігу строку прострочення виконання зобов'язання відповідачем), тому вимоги в цієї частині правомірно задоволені частково на суму 3% річних розмірі 317,70грн., в частині стягнення інфляційних відмовлено.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. у справі №43/216 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. у справі №43/216 залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 08.12.2010р. у справі №43/216 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Акулова
Т. Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС