донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.02.2011 р. справа №5/96
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:не з»явився
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення-2003", м. Лутугіне Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від13.12.2010 р.
у справі№ 5/96 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення-2003", м. Лутугіне Луганської області
простягнення 19314 грн. 90 коп.
У 2010 році Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення-2003", м. Лутугіне Луганської області про стягнення 19314 грн. 90 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.12.10 р. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення-2003", м. Лутугіне Луганської області про стягнення 19314 грн. 90 коп. були задоволені в повному обсязі.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення-2003", м. Лутугіне Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 13.12.10 р. скасувати.
Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 10.01.11р. та 11.01.11 р. уповноваженим особам підприємств поштового відправлення - ухвали суду від 30.12.10р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 30.12.10р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5/96.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.08 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД «Марс»та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Кредо-Класик»(протоколом зборів акціонерів від 17.02.10 р. №191 перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка») було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті, згідно умов якого від пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) був застрахований автомобіль “Skoda Fabia»державний номер НОМЕР_2.
20.01.09р. у м. Луганськ відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ ТД «Марс», яким керував ОСОБА_2, та автобуса Богдан А09202, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ТОВ «Богдан-Лізинг», яким керував ОСОБА_1
У відповідності до умов договору фінансового лізингу №015/07-АВТ від 10.04.07р., автобус Богдан А09202, державний номер НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП належав ТОВ «Автотранспортні перевезення-2003».
Матеріалами адміністративної справи, зокрема, довідкою УДАІ ДУМВС України в Луганській області №8326218 та постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 03.03.09 р. по адміністративній справі №3-526/2009 встановлено, що ДТП відбулось через порушення ОСОБА_1 п. 10.1. Правил дорожнього руху України.
Через дорожньо-транспортну пригоду автомобілю “Skoda Fabia»державний номер НОМЕР_2 було завдано технічні пошкодження.
У відповідності до звіту №16 суб'єкту оціночної діяльності підприємця ОСОБА_3. від 27.01.09 р. вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобілю склала 19519 грн. 40 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю ТД «Марс»02.03.09р. звернулось до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в рамках договору страхування від 05.12.08р.
Позивач дорожньо-транспортну пригоду визнав страховою, про що 03.03.09р. склав страховий акт №00019297.
На підставі зазначеного акту та договору страхування від 05.12.08 р. власнику автомобіля “Skoda Fabia»було виплачене страхове відшкодування у розмірі 19314 грн. 90 коп., що підтверджено платіжним дорученням №006815 від 27.03.09 р.
18.09.09р. позивач на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією про відшкодування витрат по страховому відшкодуванню, але відповідач вказану претензію залишив без задоволення.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 19314 грн. 90 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно приписів ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до ч.ч. 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що вищенаведена дорожньо-транспортна пригода мала місце саме з вини працівника відповідача і саме відповідач на підставі договору фінансового лізингу №015/07-АВТ від 10.04.07р. володіє транспортним засобом - автобус Богдан А09202, державний номер НОМЕР_1, позовні вимоги в частині стягнення в порядку регресу грошових коштів в сумі 19314 грн. 90 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення -2003»є обґрунтованими.
Враховуючи наведене, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення-2003", м. Лутугіне Луганської області страхове відшкодування у розмірі 19314 грн. 90 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 13.12.2010 р. у справі № 5/96 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення-2003", м. Лутугіне Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 13.12.2010 р. у справі № 5/96 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 13.12.2010 р. у справі № 5/96 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС; 5-ГС Луг. обл.
Ложка Н.Л.