донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
09.02.2011 р. справа №7/224
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Акулової Н. В., Гези Т. Д.
за участю
представників сторін:
від позивача:Калитвянська С. О. -довіреність;
від відповідача:Барілов С. А., Кретинін О. В. -довіреність;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка
на рішення господарського суду Донецької області
від21.12.2010р.
у справі№7/224 (суддя Сгара Е. В.)
за позовомвідкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Донецьк
до дочірнього підприємства «Птахофабрика «Шахтарська Нова»с. Садове Шахтарського району Донецької області
простягнення 15 187,32грн.
Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго»(далі -Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до дочірнього підприємства «Птахофабрика «Шахтарська Нова»(далі -Підприємство) про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 15 187,32грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2010р. у справі №7/224 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства до Підприємства у повному обсязі з мотивів недоведеності обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, у тому числі не доведення факту споживання обсягу електроенергії в розмірі 349 088 кВт/год, що зафіксована в акті прийому-передачі за жовтень 2009р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом порушено норми матеріального права, а саме статей 241, 254 Цивільного кодексу України, та процесуального права -ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції у порушення положень зазначених статей не прийнято в якості належних доказів акт прийому-передачі за жовтень 2009р., акти від 02.11.2009р. №№095552, 095553, 095554, 095555, та невірно визначений термін підписання зазначених актів, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Товариство у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, надало додаткові обґрунтування до апеляційної скарги.
Представник Підприємства у судовому засіданні та відзиві проти скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
16.06.2007р. між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №502 (далі - Договір), згідно якого постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (Розділ 1 Договору).
З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.
Згідно п.5.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомість про обсяги очікуваного споживання електричної енергії.
Відповідно до Додатку № 8 „Договірні величини споживання електричної енергії»до Договору, сторони узгодили величину електроспоживання на жовтень 2009 р. у розмірі 320 тис. кВт/год. (а.с.23).
На думку позивача відповідач у жовтні 2009 р. перевищив узгоджену величину споживання електричної енергії на 25 979 кВт/г, що складає 15 187,32 грн., тому надав останньому для сплати рахунок № 37/2502.131458 від 03.11.2009р. на суму 15 187,32грн.
У підтвердження своїх доводів посилався на Акт прийому передачі спожитої електричної енергії за жовтень 2009 р. від 02.11.2009 р., підписаний з боку споживача головним енергетиком ОСОБА_1 (а.с.24).
Відповідач проти факту перевищення споживання електричної енергії заперечував, при цьому посилався на Акт прийому-передачі спожитої електричної енергії за жовтень 2009 р., який був складений ним 01.11.2009 р., відповідно до якого обсяг спожито електричної енергії склав лише 319 792, 6 кВт/г.
Вказаний Акт був надісланий позивачу 03.11.2009 р., факт отримання якого позивач не спростовував та підтверджується матеріалами справи(а.с.83, 84).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період споживач (відповідач по справі) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивач по справі) двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Аналогічні положення містить пункт 4.2.2. Договору № 50.2 від 16.06.2007 р.
Таким чином, позивач має довести, що відповідач порушив умови договору, а саме узгоджену величину споживання електричної енергії у жовтні 2009 р. (Додаток № 8) та зобов'язаний сплатити вартість фактично спожитої електричної енергії у розмірі визначеному статтею 26 Закону України «Про електроенергетику».
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на Акт прийому- передачі спожитої електричної енергії за жовтень 2009 р. від 02.11.2009 р., в якому був зафіксований обсяг спожитої електричної енергії у розмірі 349 088 кВт/г.
Позивач звертав увагу суду на той факт, що вказаний документ був підписаний уповноваженою особою споживача головним енергетиком ОСОБА_1 (а.с.24).
Але вказані доводи Товариства спростовуються матеріалами справи.
Як вже встановлено, 16.06.2007 р. між сторонами був підписаний договір на постачання електричної енергії № 50.2 (а.с.7-18). Вказана угода з боку споживача підписана посадовою особою ОСОБА_2
В матеріалах справи наявна довіреність від 02.01.2007 р. на ОСОБА_2, відповідно до якої останньому надано право підписувати всі документи, які стосуються укладання та виконання договору про постачання електричної енергії, знімати показання електролічильника, надавати та підписувати акти прийому-передачі електроенергії. Строк дії вказаної довіреності зазначений до 31.01.2007 р. (а.с.97).
З наданої до суду довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 7-22-617 убачається, що керівником ДП «Птахофабрика «Шахтарська Нова»є Гринюк В.С., який відповідно до підпунктів «є», «і»пункту 10.6 Статуту має право без доручення від імені ДП представляти інтереси у всіх установах та надає доручення на здійснення правочинів від імені підприємства (арк.37-47).
Відповідно до положень ч. 3 ст.237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства
Таким чином в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують право ОСОБА_1 на підписання будь-яких документів пов'язаних з виконанням умов договору про постачання електричної енергії.
Пояснення позивача, що вказана посадова особа підписувала Акти прийому-передачі за інший період до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки по-перше, підписання інших актів не підтверджує наявності повноважень посадової особи на вчинення вказаних дій, по-друге, вказані акти не призвели до виникнення спору між сторонами та не були предметом розгляду в судових інстанціях.
Посилання позивача на витяг з наказу про призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду, протокол №31/09-7 від 21.05.2009р., судова колегія вважає хибним, оскільки з вказаних документів не вбачається надання цій особі повноважень представляти у спірний період інтереси юридичної особи.
Крім того, судова колегія звертає увагу на той факт, що Акт, на який посилається позивач був складений 02.11.2009 р.
Відповідно до п.1.2 Правил, розрахунковий період -це період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.
Відповідно до п.1 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Отже, розрахунковим періодом за жовтень 2009 р. є період з 01.10.2009р. по 01.11.2009р.
Відповідно до п. 7 Додатку №5 до Договору, фактичний обсяг постановленої споживачу електроенергії визначається за результатами розрахункового періоду та оформлюється додаток № 10 до Договору «Акт прийняття-передавання товарної продукції».
Положеннями пункту 6.14 Правил визначено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або актами прийняття - передавання електричної енергії.
Таким чином, позивач зазначивши обсяг спожитої електричної енергії у кількості 349 088 кВт/г встановив його 02.11.2009 р., тобто поза межами розрахункового періоду.
Наявність вказаного Акту від 02.11.2009 р. ніяким чином не спростовує того факту, що відповідач спожив електричну енергію у кількості 319 792, 6 кВт/г про що склав відповідний акт 01.11.2009 р. та надіслав його позивачу 03.11.2009 р.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на акти від 02.11.2009р. № № 95552, 095553, 095554, 095555, які на його думку доводять факт перевищення споживання узгоджених величин, є помилковим, оскільки по-перше, вказані документи також складені поза межами розрахункового періоду, по-друге, повинні складатись у випадках визначених пунктом 2.4. Додатку № 5 Договору. Вказані обставини позивачем доведені не були.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2010р. у справі №7/224 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2010р. у справі №7/224 залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 21.12.2010р. у справі №7/224 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Акулова
Т. Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС