15 лютого 2011 року Справа № 03/5026/146/2011
Господарський суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Єфіменка В.В.,
з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;
за участю представників сторін:
від позивача: Гвоздинська К.О., за довіреністю;
від відповідача: Безпрозванна О.В., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трак", м. Черкаси
до приватного підприємства "Ман Зернотранс", с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область
про стягнення 31 993 грн. 09 коп., -
Заявлено позов про стягнення з відповідача 31 993 грн. 09 коп., в тому числі 20 077 грн. 33 коп. основного боргу, 1 236 грн. 27 коп. пені, 401 грн. 55 коп. втрат внаслідок інфляції, 239 грн. 28 коп. 3% річних та 10 038 грн. 66 коп. штрафу за невиконання грошових зобов'язань по розрахунках за партії товарно-матеріальних цінностей (далі - товар) отримані по видаткових накладних:
- № Т-001707 від 01.07.2010;
- № Т-001912 від 14.07.2010;
- № Т-002463 від 17.08.2010;
під час виконання договору від 02.11.2009 № СН-Ч-9.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач відзиву на позов не надіслав. Його представник в судовому засіданні підтвердив факт укладання договору та багаторазове отримання на його підставі партій товару протягом строку дії договірних відносин у відповідності з видатковими накладними. Представник пояснив, що відповідач здійснював розрахунки із позивачем по вищезгаданому договору. Проте, відповідач не може з'ясувати чи оплачені ним три накладні, на які посилається позивач. Наявність трьох вищевказаних накладних, як і отримання по них товару відповідач не оспорює.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
02 листопада 2009 р. сторони уклали договір довгострокового постачання № СН-Ч-9 (далі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався на протязі дії договору поставляти покупцю (відповідачу) товар (в тому числі, але не включно -запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастили (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.
Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії.
П.5.1 - п. 5.1.3 сторони визначили, що покупець (відповідач) зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.
При проведенні постачання за умовою 100 % передплати згідно рахунка постачальника (позивача), товар передається (відпускається) після обов'язкового надходження (отримання) суми перерахованої передплати на банківський рахунок постачальника (позивача) до моменту відпуску товару по видатковій накладній.
При проведенні поставки з відстроченням платежу покупець (відповідач) сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній для приймання зазначеної партії покупцем (відповідачем) від постачальника (позивача) (дати підписання покупцем накладної постачальника).
При проведенні поставки з оплатою «за фактом отримання товару» (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений) -покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії товару.
Аналіз розділу 5 договору «Умови оплати»дозволяє зробити висновок про те, що сторони обумовили обов'язок відповідача здійснювати розрахунки за кожну партію товару отриману по конкретній видатковій накладній.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар на підставі досліджених в судовому засіданні видаткових накладних:
- № Т-001707 від 01.07.2010 на суму 19 150,49 грн. з відстрочкою платежу до 21.07.2010;
- № Т-001912 від 14.07.2010 на суму 790,34 грн. з відстрочкою платежу до 03.08.2010;
- № Т-002463 від 17.08.2010 на суму 136,50 грн.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що за даними його обліку заборгованість перед позивачем по вищевказаних накладних та рахунках-фактурах відсутня, суд приходить до такого.
В договорі сторони визначили безготівковий порядок розрахунків.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу визначені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Закон містить, зокрема такі положення:
Переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі;
- платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача;
- платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.
Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів;
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про поштовий зв'язок", цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.
Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - члену платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України Правління Національного банку України прийнято Постанову від 21.01.2004 №22, якою затвердив Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі -Інструкція НБУ). Інструкція, зокрема містить такі положення:
Терміни в цій Інструкції вживаються в такому значенні:
платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів;
платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;
розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;
Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком.
Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав.
У бланках форм розрахункових документів допускається застосування як слова "отримувач", так і слова "одержувач".
Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити:
назву документа;
дату складання і номер;
прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний номер платника та номер його рахунку;
найменування та код банку платника;
найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний код (номер) отримувача та номер його рахунку;
найменування та код банку отримувача;
суму цифрами та словами;
призначення платежу;
підпис платника.
Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
На відповідача, як сторону господарського процесу, ст.33 ГПК України покладено обов'язок доказування своїх заперечень.
З огляду на вищевикладені положення законодавства, суд вважає, що для ідентифікації розрахунків за конкретну партію товару відповідач у платіжному документі (у графі «призначення платежу») повинен був зазначити реквізити конкретної накладної, по якій він отримував товар. Тоді можливо було б з'ясувати наявність оплати відповідачем товару отриманого по вищевказаних накладних.
Відповідно до положень вищенаведеного законодавства, при відсутності чіткого визначення призначення платежу за конкретну партію товару, здійснювати зарахування коштів за ту чи іншу партію товару є правом позивача.
Оскільки відповідач не надав суду доказів визначення відповідачем призначення платежу за товар отриманий по вищевказаних накладних та доказів того, що позивач здійснив зарахування конкретних сум в рахунок оплати кожної із трьох накладних, по яких відповідач отримував товар, а тому у суду немає підстав стверджувати, що саме за ці партії товару відповідач розрахувався.
11.11.2010 позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу № 316 від 04.11.2010. Доказів сплати цих коштів позивачу від відповідача не подано.
Борг відповідача перед позивачем за отриманий товар на день розгляду справи становить 20 077 грн. 33 коп.
Зобов'язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
П.10.4 договору визначено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.
Розмір пені за невиконання зобов'язань відповідачем за період з 20.08.2010 по 12.01.2011 складає 1 236 грн. 27 коп.
Ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір втрат внаслідок інфляції за період з вересня 2010 р. по грудень 2010 р. становить 401 грн. 55 коп., а розмір 3% річних складає 239 грн. 28 коп.
П.10.7 договору сторони передбачили, що у разі, якщо прострочення оплати триватиме більше одного місяця, постачальник (позивач) має право, крім стягнення передбачених п.10.4 суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця (відповідача) штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.
Розмір 50% штрафу становить 10 038 грн. 66 коп.
Посилання представника відповідача на здійснені ним у січні 2011 р. платежі нібито за партії товару отримані по накладних: № Т-001707 від 01.07.2010; № Т-001912 від 14.07.2010; № Т-002463 від 17.08.2010 позивач не визнає, а доказів, що оплата здійснювалась відповідно до умов розділу 5 договору і саме за конкретні партії товару відповідач не надав.
За таких обставин, у суду немає підстав для висновку про те, що відповідач розрахувався за товар, отриманий по накладних: № Т-001707 від 01.07.2010; № Т-001912 від 14.07.2010; № Т-002463 від 17.08.2010.
Суд враховує, що сторони і після прийняття рішення по справі можуть спільно визначити, за які саме партії товару відповідач здійснив розрахунки і вирішити питання щодо укладення мирової угоди.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 31 993 грн. 09 коп., в тому числі 20 077 грн. 33 коп. основного боргу, 1 236 грн. 27 коп. пені, 401 грн. 55 коп. втрат внаслідок інфляції, 239 грн. 28 коп. 3% річних та 10 038 грн. 66 коп. штрафу за невиконання грошових зобов'язань по розрахунках за договором довгострокового постачання від 02.11.2009 № СН-Ч-9.
З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 319 грн. 93 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути 31 993 грн. 09 коп., в тому числі 20 077 грн. 33 коп. основного боргу, 1 236 грн. 27 коп. пені, 401 грн. 55 коп. втрат внаслідок інфляції, 239 грн. 28 коп. 3% річних та 10 038 грн. 66 коп. штрафу, а також 319 грн. 93 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з приватного підприємства "Ман Зернотранс", (юридична адреса: пров. Першотравневий,7, кв.21, с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область; фактична адреса: вул. Різдвяна,175/12, м. Черкаси), код 34404272 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трак", вул. Смілянська,163, м. Черкаси, код 36701368.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.
СУДДЯ В.В.Єфіменко
Рішення складено та
підписано 18.02.2011.