73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
17.02.2011 Справа № 8/10-11
Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ,
до Херсонської митниці, м. Херсон,
про стягнення 1007 грн. 06 коп. шкоди
за участю представників сторін:
від позивача: Соболєв А.Л., ю/к відділу актово-претензійної роботи галузевої служби комерційної роботи та маркетингу, дов. № 241-НЮ від 21.01.11 р.;
від відповідача: Омельченко С.С., начальник сектору, дов. № 07/04-25/714 від 22.02.2010 р.
Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Херсонської митниці грошових коштів у сумі 1007 грн. 06 коп. за завдану залізниці шкоду.
Позовні вимоги залізниця, посилаючись на ст. 1172 ЦК України, обґрунтовує тим, що їй завдано шкоду Херсонською митницею у зв'язку з відсутністю електронної копії вантажно-митної декларації в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України (ЄАІС), що спричинило затримку на станції Коростень Південно-Західної залізниці митним постом 4 вагонів №№ 24426769, 23987365, 24546608, 21127667 з вантажем - цемент за накладними №№ 41791500, 41791501, 41791502, 41791503 Херсон-Порт - Кайданове, що підтверджується актом загальної форми від 06.07.2010 р. № 4984. Сума, яка підлягає відшкодуванню, складає 1007 грн. 06 коп., з яких: плата за маневрову роботу - 643 грн. 80 коп., збір за повідомлення - 53 грн. 00 коп., плата за користування вагонами - 142 грн. 42 коп., ПДВ - 167 грн. 84 коп. (а.с. 3-5, 54-58). Позивач вважає, що затримкою вагонів залізниці завдано шкоди через перевищення повноважень митним постом Херсонської митниці, внаслідок порушення п. 3.3. Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 08.12.1998 р. № 771.
В судовому засіданні позивачем наданий на огляд суду оригінал відповіді Херсонської митниці від 01.10.2010 р. № 07/04-25/4762 на претензію позивача від 15.09.2010 р. № НЮ-16-392/10.
Відповідач - Херсонська митниця проти позову заперечує та зазначає, що перевезення вантажу здійснювалось залізничним транспорт, внаслідок чого контроль за переміщенням товарів із використанням залізничного транспорту врегульовано положеннями наказу Держмитслужби від 12.12.2007 р. № 1047 "Про внесення змін до Порядку контролю за доставкою в митниці призначення транзитних товарів залізничним транспортом з використанням накладної УМВС (СМГС) або на умовах Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) з використанням накладної ЦІМ (СІМ)", вважає, що позивачем не зазначено та не обґрунтовано якими діями посадових осіб Херсонської митниці завдано шкоди. Відзначає, що спір про оскарження дій (бездіяльності) Херсонської митниці - суб'єкта владних повноважень, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с. 19-21).
Статтями 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).
В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.
Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.
Ухвалою суду 03.02.2011 року розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представника відповідача, необхідністю надання додаткових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд:
За накладними СМГС №№ 41791500, 41791501, 41791502, 41791503 02.07.2010 р. ТОВ "КСК" - відправник, м. Херсон, зі станції Херсон-порт експорт направив на адресу ТОВ "ІСТЕКО" - отримувач, м. Мінськ, на станцію призначення Койданово Білоруської залізниці (Білорусь) у вагонах №№ 24426769, 23987365, 24546608, 21127667 вантаж - цемент, цемент глиноземистий, мрамор молотий, що підтверджується відповідними накладними (а.с. 10-13), дорожніми відомостями (а.с. 23-25).
05.07.2010 р. о 23-15 на станції Коростень Південно-Західної залізниці зазначені вагони затримані, що підтверджується актами загальної форми № 4984 від 06.07.2010 р. та 4985 від 06.07.2010 р. Акти складені працівниками залізниці за фактами затримки митницею вагонів через відсутність електронної копії вантажно-митної декларації в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та виходом вагонів 06.07.2010 р. о 10-00 в зв'язку з підтвердженням наявності електронної копії вантажно-митної декларації в ЄАІС (а.с. 14, 56).
Загальний час знаходження вищевказаних вагонів на станції Коростень Південно-Західної залізниці склав 11 вагоно-години, у зв'язку з чим позивач вважає, що Херсонська митниця повинна сплатити шкоду у сумі 1007 грн. 06 коп., з яких: плата за маневрову роботу - 643 грн. 80 коп., збір за повідомлення - 53 грн. 00 коп., плата за користування вагонами - 142 грн. 42 коп., ПДВ - 167 грн. 84 коп.
Претензію позивача від 15.09.2010 р. № НЮ-16-392/10 відповідач не визнав, про що листом від 01.10.2010 р. за вих.. № 07/04-25/4762 повідомив залізницю.
Відшкодування Херсонською митницею шкоди у сумі 1007 грн. 06 коп., завданої Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця", затримкою вагонів, яке спричинене не підтвердженням наявності електронної копії вантажно-митної декларації в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України стало предметом розгляду в цій справі.
Відповідно до ст. 139 Глави 18 Митного кодексу України "Митні процедури на залізничному транспорті", у зонах митного контролю пунктів пропуску залізничного транспорту на державному кордоні України здійснюються перевірка документів, огляд залізничного рухомого складу, а також інші митні процедури, передбачені цим Кодексом.
Виходячи з приписів до § 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі УМВС) перевірка вантажу в путі слідування може здійснюватися за умовами передбаченими митними правилами.
За правилом ст. 187 Митного кодексу України питання, пов'язані із здійсненням митного контролю відповідно до заявленого митного режиму, регулюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, який визначає порядок здійснення такого контролю та надає роз'яснення щодо застосування відповідних митних процедур.
Наказом Державної митної служби від 30.03.2001, № 231/174 "Про затвердження Порядку взаємодії митниць і залізниць України при переміщенні через митний кордон товарів та інших предметів у вантажних залізничних поїздах" (далі Порядок) зазначено, що посадова особа митниці відправлення після прийняття рішення про можливість перевезення транзитних товарів (вантажів) через митну територію України проставляє відбитки митного забезпечення в установленому порядку на всіх аркушах транзитної ВМД (накладної та дорожньої відомості) (п. 5.3. розділу 5).
Пунктом 1.4. розділу 1 Порядку визначено, що залізничні накладні СМГС і ЦІМ (далі - накладні) - основний перевізний документ установленої форми, відповідно оформлений і поданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою угодою про перевезення вантажу, яка укладається між відправником і залізницею на користь третьої сторони - вантажоодержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За § 1 ст. 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення договір перевезення оформляється накладною єдиного примірника. Накладна складається із аркушів, зокрема 1 - оригінал накладної; 2 - дорожня відомість.
Наказом № 1047 від 12.12.2007 р. Державної митної служби "Про внесення змін до Порядку контролю за доставкою в митниці призначення транзитних товарів залізничним транспортом з використанням накладної УМВС (СМГС) або на умовах Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) з використанням накладної ЦІМ (СІМ)" встановлено, що його дія поширюється на непідакцизні товари, що ввозяться на митну територію України, переміщуються нею під митним контролем між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України та вивозяться за її межі залізничним видом транспорту (далі - транзитні товари) з використанням протягом усього шляху єдиного транспортного документа у вигляді міжнародної залізничної накладної ЦІМ (СІМ) (далі - накладна ЦІМ) або накладної УМВС (СМГС) (далі - накладна УМВС), або накладної ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС) (далі - накладна ЦІМ/УМВС) (п. 2 розділу 1).
Розділом 2 Наказу регламентовано дії посадових осіб митниці відправлення та посадових осіб залізниці при ввезенні транзитних товарів на митну територію України, зокрема відзначено, у пункті пропуску для залізничного сполучення посадовій особі митниці відправлення декларантом подається накладна ЦІМ або накладна УМВС, або накладна ЦІМ/УМВС та електронна копія відповідної накладної на магнітному носії та два її роздруковані примірники, завірені календарним штемпелем залізничної станції, що прийняла товари до перевезення, та (за наявності) рахунок-фактура, інші документи, що вказують вартість товару, пакувальний лист (специфікація), передатна відомість (та їх копії - по одній з кожного документа з відмітками залізниці та інших контрольних служб).
Після здійснення митного контролю й митного оформлення посадова особа митниці відправлення: на всіх примірниках товаросупровідних документів, накладної ЦІМ або накладної УМВС, накладної ЦІМ/УМВС, на роздрукованих примірниках електронної копії залізничної накладної проставляє відбиток штампа "Під митним контролем" у встановленому порядку, у разі потреби заносить інформацію про накладене митне забезпечення на транспортні засоби. При цьому відбиток особистої номерної печатки на залізничній накладній є дозволом на транзит товарів через митну територію України; повертає декларанту оригінали поданих до оформлення документів і другий роздрукований примірник електронної копії залізничної накладної; у строк, що не перевищує чотирьох годин з моменту завершення митного оформлення, передає електронну копію залізничної накладної засобами електронного зв'язку з персональної електронної обчислювальної машини (далі - ПЕОМ), розміщеної в приміщенні структурного підрозділу митниці, до ЄАІС Держмитслужби України.
Надані відповідачем копії дорожніх відомостей містять необхідні відбитки штампа "Під митним контролем" та особистої номерної печатки (а.с. 23-25).
Дії посадових осіб митниці призначення та посадових осіб залізниці при вивезенні транзитних товарів за межі митної території України визначені в розділі 3 Наказу Держмитслужби № 1047 від 12.12.2007 р. У разі відсутності в ЄАІС Держмитслужби України електронної копії залізничної накладної на момент надходження транзитних товарів у митницю призначення митний контроль, митне оформлення й пропуск цих товарів через митний кордон України здійснюються на підставі товаросупровідних документів, накладної ЦІМ або накладної УМВС, або накладної ЦІМ/УМВС з відмітками митниці відправлення. При цьому митниця призначення засобами оперативного зв'язку невідкладно повідомляє митницю відправлення про зазначені обставини з метою внесення відповідної інформації до ЄАІС Держмитслужби України. За відсутності зв'язку з ЄАІС Держмитслужби України в пункті пропуску через державний кордон України митниці відправлення та/або митниці призначення пропуск транзитних товарів на митну територію України та/або за межі митної території України здійснюється на підставі належним чином оформлених товаросупровідних документів, накладної ЦІМ або накладної УМВС, або накладної ЦІМ/УМВС (п.п. 4-6).
Згідно ст. 1166 ЦК України, загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Проте, в даному випадку позивачем не наведено обставин та не доведено належними та допустимими доказами факту протиправної поведінки митниці відправлення - Херсонської митниці - несвоєчасного внесення електронної копії вантажно-митної декларації в Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби України, яке спричинило шкідливий результат для позивача. Позивачем не надані суду докази, які підтверджують факт відсутності електронної копії вантажно-митної декларації в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України при на момент вивезення транзитних товарів за межі митної території України, час подання відправником-декларантом накладних та їх електронних копій, інших документів, необхідних для митного контролю та митного оформлення в митниці відправлення. А відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та діями відповідача.
Надані позивачем акти загальної форми № 4984 від 06.07.2010 р. та 4985 від 06.07.2010 р. не підтверджують відсутність електронної копії вантажно-митної декларації в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України на момент вивезення транзитних товарів за межі митної території України.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктами 1, 3 Правил складання актів встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил. Отже, надані позивачем акти загальної форми № 4984 від 06.07.2010 р. та 4985 від 06.07.2010 р. не можуть бути підставою матеріальної відповідальності митного органу.
Позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задоволенню не підлягає з мотивів недоведеності позовних вимог та відсутності складу цивільного правопорушення у діях Херсонської митниці.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведених норм матеріального права, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Т.А. Остапенко
Повне рішення складено 21.02.2011 р.