Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2011 р. Справа № 62/204-10
вх. № 6908/4-62
Суддя господарського суду Суярко Т.Д.
при секретарі судового засідання Філіппова В.С.
за участю представників сторін:
позивача - Оніщук В.М. дов.№ 909/11.5.2
відповідача - Лагутіна В.В. дов. від 06.05.2010 р.
третьої особи - не з"явився
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Іноземне підприємство "Торговий дім "ХЗШВ", м. Харків
про стягнення 5411936,21 євро
Позивач - ВАТ "ВТБ Банк" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ Фірми "Пранк" 4385971,00 євро основного боргу, 680176,01 євро прострочених процентів за корситування кредитом, 275422,67 євро 30% річних за порушення строку повернення кредиту, 57505,04 євро пені та 12861,49 євро 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов"язань за договором поруки №149-П/1 від 21.12.07р., який було укладено між позивачем та відповідачем з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов"язань ІП "Торговий дім "ХЗШВ" за кредитним договором №149Ю від 21.12.07р. щодо повернення кредиту та сплати процентів за ним.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.10р. провадження у справі зупинено до розгляду господарським судом Харківської області справи №62/205-10.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.11р. провадження у справі №62/204-10 поновлено, а також до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Іноземне підприємство "Торговий дім "ХЗШВ".
У судовому засіданні 15.02.11р. оголошувалась перерва до 17.02.11р. о 10:00 год, яку потім було продовжено до 17.02.11р. о 17:00 год.
Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю.
Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотаннями: про витребування у позивача додаткових доказів - SVIFT повідомлення VTB Bank (France) (підтверджуючого банку) про здійснення платежів по аккредитивам, відкритим згідно умов договору про відкриття непокритих акредитивів №149-АК від 21.12.07р. (вх.№2957 від 16.02.11р.); про витребування у позивача уточнюючого розрахунку штрафних санкцій (вх.№2954 від 16.02.11р.); про витребування у позивача письмової згоди підтверджуючого банку VTB Bank (France) S.A. на дострокове погашення кредиту (вх.№2953 від 16.02.11р.); про витребування у позивача доказів надання кредиту (валютні ордери) (вх.№4432 від 17.02.11р.); про призначення судової економічної експертизи розрахунку позовних вимог (вх.№2951 від 16.02.11р.); про витребування у позивача доказів надання згоди поручителя на внесення змін до договору кредитування №149-Ю, які внесені додатковими угодами від 26.11.08р. та 20.05.09р. (вх. №2960 від 16.02.11р.).
Розглянувши клопотання відповідача про витребування додаткових доказів та про призначення судової економічної експертизи, суд зазначає наступне.
Стаття 38 ГПК України, яка регулює порядок витребування доказів, передбачає, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство
чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Згідно зі ст.41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Частиною другою цієї ж статті визначено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на наведені вище положення ГПК України, суд вважає, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази для прийняття рішення у даній справі, а тому відмовляє в задоволенні клопотань відповідача про витребування додаткових доказів та про призначення судової економічної експертизи.
Крім того, представник відповідача до суду із клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національного Банку України. Клопотання мотивоване тим, що Національний Банк України здійснює контроль за діяльністю банків, видає відповідні ліцензії на здійснення банківської діяльності та застосовує до порушників банківського законодавства санкції, зокрема, позбавлення ліцензії.
Відповідно до ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх
осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Згідно ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем належним чином не обґрунтовано, яким чином рішення з даного спору може вплинути на права та обов”язки Національного Банку України щодо однієї із сторін у даній справі.
З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національного Банку України.
Крім того, до позовної заяви, а також 15.02.11р. через канцелярію суду позивачем надано заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачеві, а також на його грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, в межах ціни позову у розмірі 5411936,21 євро.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи забезпечення позову: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Однак, у наданих клопотаннях позивачем не обґрунтовано необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову; чому саме такий вид забезпечення позову належить застосувати; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову та відмовляє в задоволенні клопотання позивача.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 31.01.11р. позивачем надано для залучення до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно відповідача (ТОВ Фірма «Пранк»), згідно якого місцезнаходженням відповідача станом на 23.12.10р. є: Херсонська область, м.Херсон, Миколаївське шосе, 25.
Однак, з огляду на положення ст..15 ГПК України, а також на те, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду (30.07.10р.) відповідач знаходився за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 78, суд вважає за можливе розглядати дану справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
21 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (правонаступником якого є позивач - ПАТ «ВТБ Банк») - Банк та Іноземним підприємством „Торговий дім „ХЗШВ” - Позичальник був укладений Кредитний договір № 149-Ю, пунктом 1.1 якого визначено, що предметом договору є надання Банком Позичальнику грошових коштів у вигляді відзивної не відновлювальної кредитної лінії загальним лімітом у розмірі 4 775 835,00 євро 00 центів. Кредитна лінія надається Позичальнику траншами, на підставі SWIFT повідомлення від VTB Bank (France) S.A. про здійснення платежів по акредитивам, відкритим згідно умов Договору про відкриття непокритих акредитивів № 149-АК від 21 грудня 2007 р.. Пунктом 1.2 договору визначено строк користування кредитом - по 20.12.2012 року, а згідно п. 1.3 цього договору (із змінами, внесеними Додатковою угодою від 26.11.2008 року) плата за користування кредиту становить: за траншами, наданими до 03.11.2008 року - 6-ти місячний EURIBOR + 6.5 (шість цілих п'ять десятих) відсотків річних, але не нижче ніж 11 (одинадцять) відсотків річних; за траншами, наданими починаючи з 04.11.2008 року -6-ти місячний EURIBOR + 15 (п'ятнадцять) відсотків річних.
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору № 149-Ю від 21.12.2007 року позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановленому Договором, а п. 4.2 цього Договору визначено, що Позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом у розмірі та у порядку, що встановлені Договором. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів (пункт 7.2 договору), перерахування Банку плати за користування кредитом здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній робочий день кожного місяця, за винятком останнього місяця, коли сума процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.
На виконання умов кредитного договору, позивачем були виконані зобов'язання щодо надання позичальникові грошових коштів у сумі 4775835,00 євро, що підтверджується виписками по рахунках та меморіальними ордерами, які містяться в матеріалах справи, а саме: № 115-19 від 14.01.2008 р. на суму 247260,00 євро; № IUJR39469721.0 від 15.01.2008 р. на суму 133591,50 євро; № IUJR39463731.0 від 18.01.2008 р. на суму 308340,00 євро; № IUJR39467724.0 від 22.01.2008 р. на суму 45240,00 євро; № IUJR39467723.0 від 22.01.2008 р. на суму 142089,00 євро; № IUJR39468729.0 від 24.01.2008 р. на суму 19800,00 євро; № IUJR39475727.0 від 30.01.2008 р. на суму 184200,00 євро; № IUJR39476726.0 від 31.01.2008 р. на суму 65400,00 євро; № IUJR394779F5.0 від 01.02.2008 р. на суму 219210,00 євро; № IUJR39481721.0 від 05.02.2008 р. на суму 43860,00 євро; № IUJR39489721.0 від 13.02.2008 р. на суму 23760,00 євро; № IUJR39566722.0 від 30.04.2008 р. на суму 90480,00 євро; № IUJR б/н від 30.05.2008 р. на суму 267183,00 євро; № б/н від 12.06.2008 р. на суму 616680,00 євро; № IUJR39609721.0 від 12.06.2008 р. на суму 39600,00 євро; № IUJR39614721.0 від 17.06.2008 р. на суму 130800,00 євро; № IUJR39617721.0 від 20.08.2008 р. на суму 284176,00 євро; № б/н від 23.06.2008 р. на суму 494520,00 євро; № IUJR39621723.0 від 24.06.2008 р. на суму 47520,00 євро; № IUJR39623721.0 від 26.06.2008 р. на суму 87720,00 євро; № IUJR39630921.0 від 03.07.2008 р. на суму 438420,00 євро; № IUJR396459F1.0 від 18.07.2008 р. на суму
368400,00 євро; № б/н від 04.11.2008 р. на суму 73070,00 євро; № б/н від 04.11.2008 р. на суму 82420,00 євро; № IUJR397549F10.0 від 04.11.2008 р. на суму 47363,00 євро; № б/н від 04.11.2008 р. на суму 61400,00 євро; № IUJR397549F9.0 від 04.11.2008 р. на суму 44530,50 євро; № IUJR397549F8.0 від 04.11.2008 р. на суму 15080,00 євро; № IUJR397549F3.0 від 04.11.2008 р. на суму 6600,00 євро; № IUJR397549F5.0 від 04.11.2008 р. на суму 14620,00 євро; № IUJR397569А12.0 від 06.11.2008 р. на суму 102780,00 євро; № б/н від 10.11.2008 р. на суму 21800,00 євро; № IUJR39762Е93.0 від 12.11.2008 р. на суму 7920,00 євро. Факт отримання кредиту позичальником у зазначеній вище сумі також не заперечуються відповідачем за первісним позовом.
Згідно п. 4.4 Кредитного договору № 149-Ю від 21.12.2007 р. позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у шестидесятиденний строк у випадку, зокрема, не сплати плати за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати).
Відповідно до п.9.1 Кредитного договору № 149-Ю від 21.12.2007 р., у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.
Як встановлено судом під час розгляду справи, третя особа (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») - Позичальник, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язанні за кредитним договором належним чином не виконував, а саме, систематично порушував зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання, у зв”язку з чим станом на момент звернення позивача з позовом до суду у третьої особи (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») утворилась заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 4 385 971,00 євро, за простроченими процентами за користування кредитом за період з лютого 2009 р. по червень 2010 р. у розмірі 680 176,01 євро, а також заборгованість зі сплати 30 % річних, нарахованих за період з 21.04.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму кредиту у зв'язку із порушенням строку його повернення у розмірі 275 422,67 євро.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Фінансовим кредитом, відповідно до ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.01р., є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
За приписами ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок сплати процентів встановлюється договором.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .
Статтею 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов”язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на наведене вище, та приймаючи до уваги, що третьою особою (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») - Позичальником не спростовано наявності заборгованості та факту порушення ним зобов”язання за кредитним договором № 149-Ю від 21 грудня 2007 року щодо повного та своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, суд приходить до висновку про обґрунтованість посилань позивача на наявність у третьої особи (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») - Позичальника заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 4 385 971,00 євро, за простроченими процентами за користування кредитом за період з лютого 2009 р. по червень 2010 р. у розмірі 680 176,01 євро, а також заборгованості зі сплати 30 % річних, нарахованих на підставі п.9.1. кредитного договору, за період з 21.04.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму кредиту у зв'язку із порушенням строку його повернення у розмірі 275 422,67 євро..
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги прострочення третьою особою (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») - Позичальником виконання зобов"язання за кредитним договором та перевіривши нарахування 3% річних, суд прийшов до висновку наявність у нього також заборгованості зі сплати 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів як плати за кредит з 01.03.2009 р. по 08.07.2010 р., що складає 12861,49 євро.
Щодо посилань позивача на існування у третьої особи (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») - Позичальника заборгованості зі сплати 57505,04 євро пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.2009 р. по 08.07.2010р., суд зазначає наступне.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими
законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 9.2. Кредитного договору, передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, а також плати за управління зобов”язаннями по кредиту відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення пені є законними та обґрунтованими.
Проте, відповідач (ТОВ Фірма «Пранк») звернувся у відзиві на позовну заяву (вх.№18397 від 08.09.10р., т.2, арк.с. 2-4) до суду із заявою про застосування строку позовної давності до позовних вимог щодо стягнення з нього пені у сумі 57505,04 Євро.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.(ст.261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст.267 ЦК України). Частиною 4 цієї ж статті визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду із позовом 30.07.10р., отже, з огляду на встановлену статтею 258 ЦК України спеціальну позовну давність у один рік до вимог щодо стягнення пені, суд вважає правомірним нарахування пені за період з 30.07.09р. по 30.07.10р.
Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені, суд, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, з огляду на положення ч.4 ст.267 ЦК України, частково
погоджується з посиланнями позивача щодо наявності у третьої особи (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») - Позичальника заборгованості по сплаті пені, вважаючи обґрунтованою суму пені у розмірі 51633,98 євро, а решту пені у сумі 5871,06 євро, такою, що нарахована невірно.
Таким чином, суд прийшов до висновку, про обґрунтованість та доведеність тверджень позивача щодо наявності у третьої особи (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») - Позичальника основного боргу (суми кредиту) за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 149-Ю у розмірі 4 385 971,00 євро; заборгованості по сплаті прострочених процентів за користування кредитом за період з лютого 2009 р. по червень 2010 р. по кредитному договору від 21 грудня 2007 року № 149-Ю у розмірі 680 176,01 євро; 30 % річних, нарахованих за період з 21.04.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму кредиту у зв'язку із порушенням строку його повернення у розмірі 275 422,67 євро; пені за несвоєчасну сплату процентів, яка нарахована за період з 01.03.2009 р. по 08.07.2010 р. у розмірі 51633,98 євро; три проценти річних, нарахованих на суму прострочених процентів як плати за кредит з 01.03.2009 р. по 08.07.2010 р. у розмірі 12861,49 євро.
Крім того, факт наявності у третьої особи (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») - Позичальника згаданої заборгованості встановлений також рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.10р. по справі №62/205-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.10р.
В обґрунтування позовних вимог у даній справі , позивач посилається на невиконання третьою особою (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») зобов»язань за кредитним договором №149-Ю від 21.12.07р. та на обов»язок відповідача (ТОВ Фірми «Пранк») як поручителя за договором поруки №149-П/1 від 21.12.07р. і солідарного боржника, відповідати за виконання зобов»язань за кредитним договором №149-Ю від 21.12.07р.
21.12.07р. між ПАТ «ВТБ Банк» (Банк), ТОВ Фірмою «Пранк» (Поручитель) та ІП «Торговий дім «ХЗШВ» (Позичальник) було укладено договір поруки № №149-П/1.
Так, відповідно до п.1 договору поруки №149-П/1 від 21.12.07р., Поручитель (ТОВ Фірма «Пранк») поручається перед Банком (ПАТ «ВТБ Банк») за виконання Позичальником (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») зобов»язань обслуговування акредитивів, повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення і сплати яких встановлюються кредитним договором №149-Ю від 21.12.07р. та договором про відкриття непокритих акредитивів №149-АК від 21.12.07р. та будь якими змінами та додатками до них (у т.ч. збільшуючи ми основне зобов»язання).
Пунктом 4 договору поруки №149-П/1 від 21.12.07р. встановлено, що в разі невиконання зобов»язань за договорами Поручитель та Позичальник відповідаються перед Банком як солідарні боржники.
У зв»язку з невиконанням Позичальником (ІП «Торговий дім «ХЗШВ») зобов»язань за кредитним договором №149-Ю від 21.12.07р., позивач (ПАТ «ВТБ Банк») звернувся до відповідача (ТОВ Фірми Пранк») як поручителя за договором поруки №149-П/1 від 21.12.07р. з вимогами (№717-1/400-08-2 від 03.03.10р.; №1263-1/400-08-02 від 06.04.10р.; №1871-2/400-08-02 від 02.06.10р.; №2188-2/400-08-2 від 02.07.10р., докази направлення яких містяться в матеріалах справи), в яких позивач вимагав повернути суму кредиту за кредитним договором №149-Ю від 21.12.07р., а також сплатити штрафні санкції протягом 15 днів з дня отримання вимог.
Однак, дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст..553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).
Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
З огляду на наведене вище, та приймаючи до уваги невиконання з боку ІП «Торговий дім «ХЗШВ» зобов»язань за кредитним договором №149-Ю від 21.12.07р. та невиконання з боку ТОВ Фірми «Пранк» зобов»язань за договором поруки №149-П/1 від 21.12.07р., суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача - (ТОВ Фірми «Пранк») як солідарного боржника за кредитним договором №149-Ю від 21.12.07р. основного боргу (суми кредиту) за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 149-Ю у розмірі 4 385 971,00 євро; заборгованості по сплаті прострочених процентів за користування кредитом за період з лютого 2009 р. по червень 2010 р. по кредитному договору від 21 грудня 2007 року № 149-Ю у розмірі 680 176,01 євро; 30 % річних, нарахованих за період з 21.04.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму кредиту у зв'язку із порушенням строку його повернення у розмірі 275 422,67 євро; пені за несвоєчасну сплату процентів, яка нарахована за період з 01.03.2009 р. по 08.07.2010 р. у розмірі 51633,98 євро; три проценти річних, нарахованих на суму прострочених процентів як плати за кредит з 01.03.2009 р. по 08.07.2010 р. у розмірі 12861,49 євро, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно посилань відповідача у якості заперечення проти позову на факт винесення господарським судом Харківської області рішення у справі №62/205-10, яким суму заборгованості за кредитним договором №149-Ю від 21.12.07р. (4 385 971,00 євро; заборгованості по сплаті прострочених процентів за користування кредитом за період з лютого 2009 р. по червень 2010 р. по кредитному договору № 149-Ю від 21 грудня 2007 року у розмірі 680 176,01 євро; 30 % річних, нарахованих за період з 21.04.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму кредиту у зв'язку із порушенням строку його повернення у розмірі 275 422,67 євро; пені за несвоєчасну сплату процентів, яка нарахована за період з 01.03.2009 р. по 08.07.2010 р. у розмірі 51633,98 євро; три проценти річних, нарахованих на суму прострочених процентів як плати за кредит з 01.03.2009 р. по 08.07.2010 р. у розмірі 12861,49 євро) вже було стягнуто з позичальника (про що видано відповідний виконавчий документ), суд зазначає наступне.
15.09.10р. господарським судом Харківської області у справі №62/205-10 прийнято рішення, яким стягнуто з Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ» на користь Публічного Акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 149-Ю від 21 грудня 2007 року, а саме: основний борг у розмірі 4 385 971,00 євро; заборгованість по сплаті прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 680 176,01 євро; 30 % річних у розмірі 275 422,67
євро; пені у розмірі 51633,98 євро; 3% річних у розмірі 12861,49 євро.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.10р. згадане рішення залишено без змін.
28.12.10р. на виконання рішення господарського суду Харківської області по справі №62/205-10 від 15.09.10р. видано наказ.
17.01.11р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішеня Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області по справі №62/205-10 від 28.12.10р., проте фактично даний наказ не виконано, заборгованість за кредитним договором № 149-Ю від 21 грудня 2007 року не стягнуто.
Як вже було зазначено вище, солідарні боржники залишається зобов»язаним доти, доки їх обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. (ст. 543 ЦК України).
З огляду на наведене, наявність судового рішення та наказу не може розглядатись як втрата/позбавлення кредитора права отримати виконання зобов»язання, не виконаного боржником і забезпеченого порукою, від поручителя, а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 149-Ю від 21 грудня 2007 року з поручителя (ТОВ Фірми «Пранк» як солідарного боржника, а також підставою для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№2952 від 16.02.11р.) до виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.09.10р. по справі №62/205-10.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.. ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст..ст.526, 553, 554, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні заяви ВАТ “ВТБ Банк” від 30.07.10р. про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти ТОВ Фірми «Пранк» - відмовити.
В задоволенні заяви ВАТ “ВТБ Банк” від 15.02.11р. про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти ТОВ Фірми «Пранк» - відмовити.
В задоволенні клопотання ТОВ Фірми «Пранк» про витребування у позивача додаткових доказів - SVIFT повідомлення VTB Bank (France) (підтверджуючого банку) про здійснення платежів по аккредитивам, відкритим згідно умов договору про відкриття непокритих акредитивів №149-АК від 21.12.07р. (вх.№2957 від 16.02.11р.) - відмовити.
В задоволенні клопотання ТОВ Фірми «Пранк» про витребування у позивача уточнюючого розрахунку штрафних санкцій (вх.№2954 від 16.02.11р.) - відмовити.
В задоволенні клопотання ТОВ Фірми «Пранк» про витребування у позивача письмової згоди підтверджуючого банку VTB Bank (France) S.A. на дострокове погашення кредиту (вх.№2953 від 16.02.11р.) - відмовити.
В задоволенні клопотання ТОВ Фірми «Пранк» про витребування у позивача доказів надання кредиту (валютні ордери) (вх.№4432 від 17.02.11р.) - відмовити.
В задоволенні клопотання ТОВ Фірми «Пранк» про призначення судової економічної експертизи розрахунку позовних вимог (вх.№2951 від 16.02.11р.) - відмовити.
В задоволенні клопотання ТОВ Фірми «Пранк» про витребування у позивача доказів надання згоди поручителя на внесення змін до договору кредитування №149-Ю, які внесені додатковими угодами від 26.11.08р. та 20.05.09р. - відмовити.
В задоволенні клопотання ТОВ Фірми «Пранк» про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національного банку України - відмовити.
В задоволенні клопотання ТОВ Фірми «Пранк» про зупинення провадження у справі (вх.№2952 від 16.02.11р.) - відмовити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Пранк» (73034, Херсонська область, м.Херсон, Миколаївське шосе, 25, код ЄДРПОУ 23468734) на користь Публічного Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (код ЄДРПОУ 14359319, 01004, м. Київ, вул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, п/р № 351979000900 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) основний борг у розмірі 4 385 971,00 євро; заборгованість по сплаті прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 680 176,01 євро; 30 % річних у розмірі 275 422,67 євро; пені у розмірі 51633,98 євро; 3% річних у розмірі 12861,49 євро, 2504,18 євро витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Суярко Т.Д.
Повний текст рішення по справі №62/204-10 складено та підписано 17.02.11р.