Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2011 р. Справа № 5023/377/11
вх. № 377/11
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Ольховський С.В.
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом ПП "Альфа-Фенікс", м. Київ
до ЗАТ "Техноімпекс", м. Харків
про стягнення 160312,28 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором №2Х/07 від 19.02.07, 17961,97 грн. пені, 5809,65 грн. інфляційних, 1432,51 грн. річних та судові витрати.
Ухвалою суду від 19.01.11 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.02.11.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вказує, що відносно відповідача порушено справу про банкрутство та 02.02.11 затверджено реєстр кредиторів.
Позивач надав суду письмові пояснення по справі.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
19 лютого 2007 року між ЗАТ «Техноімпекс» та ПП «Альфа-Фенікс» було укладено договір № 2Х/07, згідно умов п. 1.1. якого, ПП «Альфа-Фенікс» (Постачальник) зобов'язувалось поставити товар, а ЗАТ «Техноімпекс» (Покупець) прийняти та сплатити вартість отриманого товару.
Згідно пунктів 3.1. та 3.3. договору поставка конкретної партії товару здійснюється за домовленістю сторін. Покупець погоджує з Постачальником заявку на поставку товару на підставі наданого Постачальником асортиментного переліку.
У відповідності до п. 2.3. оплата здійснюється у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок Постачальника, або шляхом внесення готівкою через установу банку на рахунок Постачальника, по мірі реалізації товару кожні 7 днів. Фактом оплати є надходження грошових коштів на рахунок Постачальника. Грошові кошти, отримані від Покупця, зараховуються в рахунок погашення заборгованості по поставленому товару, що хронологічно виникла найбільш раніше, незалежно від номеру рахунку, вказаного у платіжному дорученні Покупця у Призначенні платежу.
Позивач поставив відповідачу товар на виконання умов договору, а відповідач товар прийняв, що підтверджується матеріалами справи, однак оплату його вартості належним чином не здійснив, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 135108,51 грн.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач 135108,51 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором №2Х/07 від 19.02.07 р.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.10 р. відносно відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство № Б-19/206-10.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, позивач у даній справі є конкурсним кредитором, оскільки вимога позивач про оплату відповідачем товару виникла до порушення процедури банкрутства відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.11 р. у справі № Б-19/206-10 судом було затверджено реєстр кредиторів, в якому вимоги позивача до відповідача відсутні та вказано про те, що вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені у місячний строк з моменту публікації, визнаються погашеними.
Згідно з ч.2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Враховуючи викладене суд визнав вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.
Керуючись ст. cт. 525, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,
В позові відмовити повністю.
Суддя Тихий П.В.
повний текст рішення складено 21.02.11