Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" лютого 2011 р. Справа № 47/290-10
вх. № 10413/5-47
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Мележик О.О. довіреність б/н від 02.08.10 р.;
відповідача - Коротенко О.А. ;
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград
до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком", м. Дергачі
про стягнення 6612774,66 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком" попередньої плати (авансу) у розмірі 3 550 000,00 грн., та штрафних санкцій: штрафу у розмірі 1 065 000,00 грн. та пені у розмірі 1 997 774,66 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань по наданню послуг згідно договору №10-12/2789-ПД/и від 26.07.2010 р., який укладений між сторонами та за своєю правовою природою є договором підряду. Окрім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Представник позивача 26 січня 2011 року звернувся до суду із клопотанням про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2011 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи - задоволено. Продовжено строк розгляду справи до 13 лютого 2011 року. Розгляд справи відкладено на "09" лютого 2011 р. о 11:15.
У судовому засіданні оголошувались перерви до 14 лютого 2011 року, до 15-00 14 лютого 2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Позивач також підтримав клопотання про забезпечення позову, яке ним надано до суду разом із позовною заявою. В даному клопотанні позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунку в установі банку, та на все (рухоме та нерухоме) майно, яке належить ПВКП "Політехком", в межах суми 6 638 510,66 грн.
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, але відзив на позов та документів витребуваних ухвалою господарського суду не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.
26.07.2010 р. між відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" (замовник, Позивач) та приватним виробничо-комерційним підприємством "Політехком" (підрядник, Відповідач) був укладений договір №10-12\2789-ПД\и (Договір). Предметом даного договору, який за своєю правовою природою є договором підряду є виконання підрядником робіт по капітальному ремонту під"їздних залізничних колій філії ВАТ "Павлоградвугілля" "Вантажно-транспортне підприємство "Павлоградвантажтранс".
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно умов Договору (п. 1.1., 6.1.1.) Підрядник зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту під'їзних залізничних колій на перегоні станції Ароматна - станція ЦЗФ, інвентарний №ФПТ-103000004344)/0 довжиною 5 км в об'ємі та в строки, передбачені умовами цього Договору.
Вартість робіт по Договору узгоджується сторонами в Договірній ціні, яка є невід'ємною частиною цього Договору, та складає 7 100 000,00грн. (п.5.1 Договору)
Строки виконання робіт по Договору визначаються графіком виконання робіт (додаток №3). Згідно графіку Підрядник зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту коліїв термін з 10.08.2010р. по 19.09.2010р.
У відповідності до пункту 6.1.1 Договору Підрядник повинен виконати роботі в обсязі та у строки, передбачені умовами цього Договору, та з належною якістю.
Але в порушення умов Договору, Підрядник допустив невиконання своїх зобов'язань.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що у разі не виконання робіт в строк, передбачений Договором, сторонами складається акт про констатацію факту, причин та наявність вини Підрядника або Замовника в порушенні строків виконання робіт.
06.09.2010р. та 12.10.2010р. сторонами по Договору у відповідності до пункту 3.2 договору складено акти, якими зафіксовано невиконання відповідачем робіт по капітальному ремонту 5км. залізничної колії по причині відсутності необхідних матеріалів.
У відповідності до частини 1 ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Умовами Договору встановлено, що Підрядник виконує роботи з використанням власних матеріалів та обладнання. В зв'язку з цим, початок виконання Підрядником робіт по капітальному ремонту не пов'язане з наявністю чи відсутністю у нього необхідних матеріалів. Тому, винним в порушенні строків виконання робіт по капітальному ремонту сторонами по Договору було визнано ПВКП "Політехком", що зафіксовано в вищезазначених двосторонніх актах.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Крім того, відповідно до змісту частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приватне виробничо-комерційне підприємство "Політехком" (відповідач) не приступило до виконання робіт по ремонту колії, тому з його боку має місце невиконання своїх зобов'язань по Договору по виконанню капітального ремонту під'їзних залізничних колій робіт, які він повинен був виконати згідно графіку не пізніше 19.09.2010р., тому він вважається прострочившим кредитором.
Період прострочення виконання робіт у відповідності до графіку складає 52 дні: з 20.09.2010р. по 10.11.2010р.
Крім цього, пунктом 5.3 Договору передбачено, що Замовник перераховує на поточний рахунок Підрядника попередню оплату (аванс) в розмірі 50% від вартості робіт по Договору, яка складає 3 550 000,00грн.
Виконуючи умови Договору, позивач 02.08.2010р. платіжним дорученням №15204 перерахував на поточний рахунок Підрядника попередню оплату (аванс) в розмірі 50% від вартості робіт по Договору в сумі 3 550 000,00грн.
Умовами Договору передбачається, що якщо Підрядник отримав попередню оплату, але не приступив до роботи, він зобов'язаний повернути Замовнику всю суму попередньої оплати (п.8.10).
Таким чином, умовами Договору встановлено грошове зобов'язання Підрядника по поверненню суми попередньої оплати (авансу) без зазначення строку його виконання.
Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено: «Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».
В зв'язку з цим, 29.10.2010р. позивач, керуючись ч.2 ст.530 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати (авансу) в розмірі 3 550 000грн. в строк до 06.11.2010р.
Умовами статті 612 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Так як відповідач прострочив виконання свого зобов'язання по Договору, позивач втратив інтерес до виконання робіт та відмовилося від прийняття виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору. Про це позивачем також було повідомлено відповідача вимогою від 29.10.10 р.
У відповідності до пункту 3.4 Договору, якщо Підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає неможливим, Замовник має право відмовитися від Договору та вимагати відшкодування спричинених Підряднику збитків у повному обсязі.
В зв'язку з цим та керуючись пунктом 10.2 Договору, яким визначено, що Замовник (позивач) має право розірвати Договір в односторонньому порядку за умови письмового попередження Підрядника за 10 календарних днів до дати розірвання, позивач 22.10.2010р. письмово повідомив відповідача про розірвання Договору на капітальний ремонт залізничної колії.
За таких обставин Договір, який укладений між позивачем та відповідачем 02.11.2010 року договір про виконання робіт по капітальному ремонту під'їзних залізничних колій є розірваним.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 3 550 000,00 грн. (сума попередньої оплати - авансу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь штрафні санкції: штраф у розмірі 1 065 000,00 грн. та пеню у розмірі 1 997 774,66 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 8 Договору між сторонами по справі передбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін прийнятих на себе по Договору зобов'язань, сторона несе відповідальність:
Пунктом 8.2.2 Договору передбачається така відповідальність відповідача у разі порушення строку виконання робіт: у разі відставання від графіку більш ніж на 10 календарних днів, Підрядник виплачує Замовнику:
1.штраф в розмірі 10% вартості робіт по Договору;
2.пеню в розмірі 0,5% від вартості робіт по Договору за кожний день прострочення.
2)Пунктом 8.10 Договору передбачена така відповідальність Підрядника у разі, якщо Підрядник отримав попередню оплату, але не приступив до роботи :
1.штраф в розмірі 10% від суми передплати;
2.пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передплати за весь період з моменту отримання передплати до дати фактичного її повернення Замовнику.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи вищенаведене, в частині пені та штрафу, господарський суд, вважає за необхідне скористатися правом, передбаченим ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 200 000 грн. та штраф до 100 000,00 грн. При цьому суд враховує те, що пеня та штраф є неспіврозмірною наслідкам порушення зобов'язання, сума пені значно перевищує суму можливих збитків, викликаних порушенням зобов'язання.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 14 846,26 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 137,40 грн. гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком" (62300, Харківська область м. Дергачі, пров. Луговий,14, рахунок 26009278077001 в відділенні №1 ХРУ Приватбанк, МФО 351533, код ЄДРПОУ-31154304) на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Леніна, 76, рахунок 26006039733200 в АТ "УкрСіббанк" м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ-00178353) попередню оплату (аванс) у розмірі 3 550 000,00 грн., пеню у розмірі 200 000,00 грн., штраф у розмірі 100 00,00 грн., державне мито у розмірі 14 846,26 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 137,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя Светлічний Ю.В.
Справа №47/290-10
Повне рішення складене 16 лютого 2011 року.