Ухвала
Іменем України
12 лютого 2008 року
Справа № 2-23/12356-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Голика В.С.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Гукової Олени Миколаївни, довіреність б/н від 12.02.08, товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсклосервіс";
позивача: Попкової Євгенії Адонівни, довіреність б/н від 07.08.08, товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсклосервіс";
відповідача: Євсикової Олени Віталіївни, довіреність № 1782/9/10 від 14.02.07, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;
відповідача: Юдіної Надії Василівни, довіреність № 21/10-00 від 04.02.08, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;
відповідача: Шаравіної Альони Миколаївни, довіреність № 46/100 від 25.05.07, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 12 листопада 2007 року у справі № 2-23/12356-2007А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсклосервіс"
(вул. 60 років Жовтня, 6, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95044)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим
(вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
У березні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кримсклосервіс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2007 року у справі № 2-23/12356-2007 А (суддя Г.М. Іщенко) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсклосервіс" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.
Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 04.09.2007 № 0001072301/3 про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 701863,30 грн.
Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 20.06.2007 № 0001072301/2 про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 701863,30 грн.
Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 16.04.2007 № 0001072301/1 про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 701863,30 грн.
Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 07.02.2007 № 0001072301/0 про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 701863,30 грн.
Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 04.09.2007 № 0001052301/3 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 559750,50 грн.
Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 20.06.2007 № 0001052301/2 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 559750,50 грн.
Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 16.04.2007 № 0001052301/1 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 559750,50 грн.
Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 07.02.2007 № 0001052301/0 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 559750,50 грн.
Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсклосервіс" 03,40 грн. судового збору.
Не погодившись з цим судовим актом, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2007 року у справі № 2-23/12356-2007 А скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Сторона вважає, що факт віднесення до валових витрат сум, сплачених підприємствам: товариству з обмеженою відповідальністю "Сан-Мишель", товариству з обмеженою відповідальністю "Веритас", приватному підприємцю Таран А.О., СПП "Строітель Плюс" за отримані від цих підприємств транспортні та експедиційні послуги на загальну суму 1865838,84 грн. непідтверджений відповідними первинними документами бухгалтерського обліку.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2008 року у зв'язку з відпусткою судді Сотула В.В., було здійснено її заміну на суддю Голика В.С.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, судова колегія не вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсклосервіс" щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006.
За результатами перевірки, складено акт № 346/23-2/32673149 від 25 січня 2007 року.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 07 лютого 2007 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001072301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 701863,30грн. (основний платіж - 521815,00грн., штрафні санкції - 180048,30грн.) та №0001052301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 559750,50грн. (основний платіж - 373167,00грн., штрафні санкції -186583,50грн.).
Також позивачем оспорюються прийняті Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі податкові повідомлення-рішення від 04.09.2007 № 0001072301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 701863,30грн. (основний платіж -521815,00грн., штрафні санкції- 180048,30грн.), від 20.06.2007 № 0001072301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 701863,30грн. (основний платіж -521815,00грн., штрафні санкції - 180048,30 грн.), від 16.04.2007 № 0001072301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 701863,30грн. (основний платіж -521815,00грн., штрафні санкції - 180048,30грн.) та від 04.09.2007 № 0001052301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 559750,50грн. (основний платіж - 373167,00грн., штрафні санкції - 186583,50 грн.), від 20.06.2007 № 0001052301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 559750,50грн. (основний платіж - 373167,00грн., штрафні санкції - 186583,50грн.), від 16.04.2007 № 0001052301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану 1 вартість в розмірі 559750,50грн. (основний платіж - 373167,00грн., штрафні санкції -186583,50грн.).
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим при перевірці зроблено висновки про те, що послуги від товариства з обмеженою відповідальністю «Сан-Мишель», приватним підприємством «Веритас», приватним підприємцем Таран А.О., будівельно-виробничим підприємством «Строітель-Плюс»не були отримані товариством з обмеженою відповідальністю «Кримсклосервіс», оскільки під час оформлення експедиторських послуг були відсутні документи, які підтверджують виконання вказаних послуг, а саме: відсутні кошториси на виконані роботи, калькуляції на витратну частину, акти на виконані роботи не мають повної інформації, а саме: кілометраж, прізвища, ім'я та по батькові експедитора. Надані товарно-транспортні накладні, у яких відсутні печатки від третьої сторони-підприємства перевізника, ім'я та по батькові водіїв, відсутні талони замовника Форми «ФІТ-3», тому витрати з вказаних послуг не можуть бути віднесені до валових витрат.
Але, як встановлено господарським судом, для підтвердження правомірності віднесення затрат з надання послуг з транспортування та експедирування у валові витрати позивачем надані: договори на виконання робіт, які підписані обома сторонами, акти виконаних робіт (надання послуг), які підписані сторонами, акти звірок з постачальниками.
Згідно підпункту 5.2.1. пункту .5.2. статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємстві»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати по придбанню електричної енергії (включаючи реактивну).
Частиною четвертою підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 вказаного Закону передбачено, що не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У підпункту 5.11 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків не дозволяється.
В частині другій статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема, вказано, що податкова та інші види звітності, що використовують грошового вимірника, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 вказаного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені статтею 9 даного Закону: первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити:
- назва документи (форми);
- дату і місце складання;
- назва підприємства, від імені якого складений документ;
- зміст і об'єм господарської операції, одиницю вимірювання господарської операції;
- посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Матеріалами справи підтверджено, що всі необхідні первісні бухгалтерські документи в отримання та сплату послуг були надані перевіряючим, у тому числі: акти виконаних робіт (надання послуг), які є первинними документами і мають усі необхідні обов'язкові реквізити, акти звірки, які підтверджують визнання постачальником факту виконаних їм послуг та їх об'єми.
Посилання відповідача на відсутність у позивача кошторисів на виконані роботи, калькуляції на витратну частину, відсутність в акті кілометражу обгрунтовано не прийняті господарським судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 2.3.2 Порядку оформлення перевірок, у разі виявлення відхилень перевіряючи повинні чітко висловити зміст порушень, при цьому прикласти до акту письмові пояснення посадовців суб'єкта господарювання відносно встановлених порушень, вказати первинний документ, на підставі якого зроблений запис в податковому і бухгалтерському обліку, і інші докази, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Матеріали справи свідчать, що акти виконаних робіт відповідають умовам договорів і повністю узгоджуються з вимогами Положення про документальне забезпечення запису в бухгалтерському звіті, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якому первісні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції.
Наявність первісних документів, які підтверджують витрати, відповідно з підпунктом 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є достатньою підставою для відображення операції в податковому звіті, за умовами, що витрати пов'язані з господарською діяльністю платника податків. Сплата транспортних послуг відповідно з умовами договорів проводиться згідно акту виконаних робіт.
Податковий орган вважає, що вищевказані транспортні та експедиторські послуги не мають відносин до господарської діяльності позивача і не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства, оскільки не спричинили отримання доходу при веденні господарської діяльності підприємства.
Отже, вказані витрати, не відповідають вимогам, що пред'являються до складу валових витрат.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва і обігу - сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які отримуються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використовування у власній господарській діяльності.
Згідно пункту 7.4.1 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) і складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використовування в межах господарської діяльності платника податків.
Як вбачається з акту перевірки, у ньому не вказаний жоден первинний документ з вказівкою номера і дати, на підставі якого робиться висновок, що дані послуги не використовуються в подальшій господарській діяльності. В той же час на сторінці 9 акту перевірки зазначено, що автотранспорту на балансі підприємства немає, тому для транспортування товару укладені договори. Також, наведений перелік підприємств - перевізників (постачальників), підприємства - вантажоодержувачі (покупці), номери машин і прізвища водіїв. На сторінці 18 акту вказано, що при проведенні перевірки встановлено, що на підприємстві мала місце експедиція склопляшки і наведений перелік постачальників даних послуг. Таким чином, працівниками Державної податкової інспекції не заперечується факт використання отриманих від постачальників послуг в господарській діяльності підприємства.
Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»право на включення до складу податкового кредиту дано платнику податку на додану вартість на підставі отриманої від постачальника податкової накладної, яка оформлена в установленому цим законом порядку та при умові, що податкова накладна виписана у зв'язку з придбанням товарів та послуг, які вподальшому використовуються у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Інші обмеження при включенні податку на додану вартість до податкового кредиту Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачені.
Отже, право на податковий кредит виникає у випадку використання послуг у оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності, тобто, від будь-якої діяльності, яка спрямована на отримання доходу.
Право товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсклосервіс»на податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.
Тобто, є правомірним висновок господарського суду, що відповідачем необгрунтовано із податкового кредиту виключені суми податку на додану вартість із транспортних та експедиторських послуг.
Таким чином відсутні підстави для донарахування податку на додану вартість в сумі 373167,00грн. та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 186583,50грн.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2, пункту 4.3 статті 4 Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2,2. Фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов'язання, з якого сплачуються штрафні санкції. На момент винесення рішення про застосування штрафних санкції у зазначених сумах, податкові зобов'язання не були узгодженими.
Таким чином, застосуванню відповідачем штрафних санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях є неправомірним.
Також, господарський суд обгрунтовано дійшов до висновку, що акт перевірки від 25.01.2007 № 346/23-2/32673149, як доказ у справі, одержано з порушенням закону.
Акт перевірки від 25.01.2007 № 346/23-2/32673149 (на бланку № 094753), не був підписаний позивачем.
Також вказаний акт перевірки не містить відомостей про те, що позивач з обов'язками, правами, відповідальністю та порядком оскарження рішень і дій посадових осіб державних податкових органів ознайомлений та один примірник акта отримав.
Акт перевірки не містить відомостей про те, що позивач з висновками перевірки, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, погодився, або не згоден.
Інших доказів, крім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані.
Таким чином, висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки від 25.01.2007 № 346/23-2/32673149, не підкріплені доказами і носять характер суб'єктивних припущень, оскільки отримання транспортних послуг, обумовлених договорами, підтверджено актами виконаних робіт. Доказом отримання транспортних послуг, крім актів виконаних робіт, є акти звірки, які свідчать про підтвердження постачальником факту виконаних послуг та їх об'єми.
Визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 701863,30 грн. та податку на додану вартість в сумі 559750,50 грн. згідно спірним податковим повідомленням-рішенням також є неправомірним.
Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про прибуток", платник податку веде податковий облік приросту балансової вартості товарів (крім підлягаючих амортизації і цінних паперів), сировини, матеріалів комплектуючих виробів напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах в незавершеному виробництві і залишках готової продукції, витрати на придбання і поліпшення яких включаються до складу валових витрат.
Пунктом 11.1 статті 11 цього ж Закону передбачено використання таких податкових періодів: календарний квартал, півріччя, 9 місяців, рік.
Складання декларації за 4 квартал Законом не передбачено.
В акті перевірки на сторінці 24 вказано, що згідно поясненням державного податкового інспектора, що здійснював попередню перевірку залишки в акті попередньої перевірки відображені за даними бухгалтерського обліку, тобто за 9 місяців 2005 року станом на 01 жовтня 2005 року.
У таблиці за 4 квартал 2005 на сторінці 23 акту в графі "за даними перевірки" на 01.10.05 відображені дані, які не підтверджені даними попередньої перевірки. Згідно підпунктам 3.1.3; 3.1.4; 3.1.5 розділу 3 Методичних рекомендацій по оформленню матеріалів документальних перевірок (додаток 8 до наказу Державної податкової адміністрації України від 27.04.06 № 225), зведені дані за перевірений період наводиться у відповідних таблицях в розрізі років і звітних періодів в грошових одиницях, передбачених звітністю: вказуються дані суб'єкта господарювання, дані перевірки і виводяться відхилення.
На момент перевірки, звітним періодом згідно п. 11.1 ст. 11 Закону "Про оподаткування прибутку" є 2005 рік. За даними цього акту в таблиці аналізу залишків ТМЦ за 4 кв. 2005: залишки ТМЦ на 01.01.06 по Декларації за 2005 рік - 1 461 800 грн., за даними перевірки - 636 747 грн. відхилення повинне скласти 636 747 - 1 461 800 = 825023 грн., тобто залишки ТМЦ у Декларації про прибуток завищені на 825 053 грн., відповідно і був завищений приріст ТМЦ за 2005, а за період 9 місяців 2006 по даним таблиці четвертої на сторінці 23 валові доходи занижено на 825 000 грн.
Таким чином, враховуючи приріст залишків за 2005 рік, як того вимагає Закон про прибуток, підприємство завищило валовий дохід на 825 053 грн., а за наслідками 9 місяців 2006 р. його занизили на 825 000 грн., що не спричинило за собою податкових зобов'язань і недоплати податку на прибуток до бюджету.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2007 року у справі № 2-23/12356-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.П. Горошко
Судді В.С. Голик
В.М. Плут