79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
05.02.08 Справа № 4/725-19/20
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Бонк Т. Б.
суддів Бойко С. М.
Марко Р. І.
за участю представників сторін:
від позивача -Хамуляк О. Б. -представник (довіреність № 35 від 02.01.2008 р.)
від відповідача (скаржника) -Працьовита С. М. -головний юрисконсульт (довіреність № 209/10 від 29.12.2007 р.)
розглянув апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Львівської філії, м. Львів № 230/08 від 27.07.2007 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2007 р.
у справі № 4/725-19/20
за позовом ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів
до відповідача Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Львівської філії, м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 71 563, 91 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.07.2007 р. у справі № 4/725-19/20 задоволено позовні вимог ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів та стягнуто з відповідача ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»заборгованості в розмірі 70 623, 48 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла в результаті часткового повернення здійсненої ним передоплати.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати дане рішення та повністю відмовити у задоволенні позову, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що різницю між сумою, на яку отримано газ, та сплаченою сумою позивач помилково трактує як переплату за отриманий у 2006 р. природний газ, оскільки станом на 05.05.2006 р. відповідач 70 623, 48 грн. зарахував в оплату 20 % ПДВ на вартість природного газу, спожитого в період з 01.01 по 19.02.2006 р. включно і 22.05.2006 р. на рахунок позивача повернув 230 000 грн., а 30.05.2007 р. -940, 43 грн. Апелянт зазначає, що п. 4.1 укладеного між сторонами договору передбачається можливість зміни ставки ПДВ на вартість газу, але жодним пунктом не встановлено нульову ставку ПДВ. Відповідач вказує, що ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»передбачає, що за нульовою ставкою ПДВ оподатковуються операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України згідно зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, пільги чи звільнення від оподаткування ПДВ газу, що реалізується на території України, не передбачені. Скаржник вважає, що у ДК «Газ України»відсутнє право самостійно застосовувати іншу ставку ПДВ, ніж 20 %, яка регулюється відповідними законодавчими актами.
У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу апелянт, підтримуючи вимоги самої апеляційної скарги, зазначає, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги, що до Постанови Кабінету міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. внесені зміни постановою № 244 від 02.03.2006 р., яка набрала чинності з 01.01.2006 р. Відповідач, підписуючи акти приймання-передачі природного газу в січні та лютому 2006 р., тобто до прийняття цієї постанови, не міг знати, що у березні 2006 року буде визначено, що газ, який поставлявся позивачу та іншим споживачам, за своїм походженням є газом, отриманим Україною за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України. Також скаржник зазначив, що рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2006 р. у справі № 4/612-27/96 стосувалося періоду з 01.02 по 19.02.2006 р., а питання правомірності донарахування ПДВ за січень 2006 року ним не охоплювалося.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи, викладені в ній, просить рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»та п. 3 Постанови Кабінету міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р., в 2006 році імпортований природний газ, отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, оподатковується за нульовою ставкою ПДВ. За період з 01.01 по 19.02.2006 р., згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору, відповідач поставляв виключно імпортований природний газ, отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, що підтверджується підписаним відповідачем актом прийому-передачі від 30.01.2006 р. Враховуючи наведене, позивач зазначає, що в березні 2006 року відповідач в односторонньому порядку донарахував до ціни газу 20 % ПДВ і зарахував здійснену позивачем передоплату на наступні періоди в оплату ПДВ. Крім цього, позивач, звертаючись до норми ст. 35 ГПК України, вказує, що відповідач у своїй апеляційній скарзі наводить факти, які вже були предметом розгляду в суді у справі за участю тих самих сторін і по яких прийняті рішення, які набрали законної сили, тобто позивач має на увазі рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2006 р., постанову Вищого господарського суду України від 23.11.2006 р. у справі № 4/612-27/96, ухвалу Верховного суду України від 25.01.2007 р. у справі № 3-137к07.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях до неї та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Як вбачається із матеріалів даної справи, 24.05.2005 р. між ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»та Львівською філією ДК «Газ України»укладено договір № 1474 на постачання природного газу (промисловим споживачам та суб'єктам господарської діяльності), який 26.12.2005 р. переукладено на 2006 рік.
Відповідно до умов даного договору відповідач зобов'язався поставляти позивачу імпортований природний газ, отриманий НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України»та ДК «Газ України».
Згідно п. 4.1 вказаного договору, ціна за 1 000 куб. м. становила 430, 542 грн., крім того ПДВ на вартість газу, що визначається згідно чинного законодавства України.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що за період з 01.06.2005 р. по 30.04.2006 р. відповідач поставив позивачу газ на суму 2 305 019, 12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться у матеріалах справи.
Платіжними дорученнями, які містяться у даній справі, підтверджується оплата ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»відповідачу 2 376 583, 03 грн. Суму переплати позивачу повернуто в розмірі 230 000 грн., про що свідчить банківська виписка від 22.05.2006 р.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимоги ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що згідно умов додаткової угоди № 1 від 24.02.2006 р. до договору № 1474 на постачання природного газу, крім газу, ввезеного на територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, відповідач почав поставляти також газ власного видобутку.
Отже, за період з 01.01 по 19.02.2006 р. (тобто до укладення вищевказаної додаткової угоди) відповідач поставляв виключно імпортований природний газ, отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.01.2006 р., який підписаний відповідачем.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»та п. 3 Постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729, в 2006 році імпортований природний газ, отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, оподатковується за нульовою ставкою ПДВ.
Згідно ч. 5 п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»від 27.12.2001 р. № 1729, потреба промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсів газу НАК «Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.
Зазначеною постановою також встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується НАК «Нафтогаз України», ДК «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку).
Однак, в березні 2006 року відповідач донарахував позивачу до ціни на газ, поставлений за період з 01.01 по 19.02.2006 р., 20 % ПДВ і зарахував здійснену позивачем переплату на наступні періоди в сумі 71 563, 91 грн. в оплату ПДВ.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.07.2006 р. у справі № 4/612-27/96, яке залишено без змін Львівським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, встановлено, що за період з 01 по 19.02.2006 р. донарахування 20 % ПДВ на природний газ, поставлений згідно договору № 1474 від 26.12.2005 р. є незаконним.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, з огляду на вищевикладене, спірна сума не може вважатися податком на додану вартість, оскільки є передоплатою за непоставлений відповідачем газ, яка підлягає поверненню на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка, в свою чергу, передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.07.2007 р. у справі № 4/725-19/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Львівської філії, м. Львів -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.