ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/54712.01.11
За позовом Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія
“Дженералі Гарант” в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства “УСК
Джененералі Гарант»
до 1. Відкритого акціонерного товариства “Управління спеціальних машин”
2. Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення боргу в розмірі 8 354,91 грн.
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
від позивача Горовець О.М. -дов. № 790-1/14 від 26.03.2010 р.
від відповідача-1 Рачинський В.А. -дов. № 1 від 01.09.2010 р.
від відповідача-2 Литовченко О.С. -дов. № 496 від 23.02.2010 р.
в судовому засіданні 12.01.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія “Дженералі Гарант" в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства “УСК Дженералі Гарант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Управління спеціальних машин" про стягнення боргу в розмірі 8 354,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2010 року на підставі п. 4, п. 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства “УСК "Дженералі Гарант” з доданими до неї документами повернено позивачу без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 23.02.2010 року апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду.
Постановою Вищого Господарського чуду міста Києва від 05.08.2010 року ухвалу Київського апеляційного Господарського суду від 23.02.2010 року скасовано, а справу № 05-5-13/275 направлено до Київського апеляційного Господарського суду для розгляду апеляційного скарги Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства “УСК Дженералі Гарант”.
Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 11.10.2010 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства “УСК Дженералі Гарант” задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2010 року скасовано, а матеріали справи № 05-5-13/275 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 року справу №05-5-13/275 було передано на розгляд судді Курдельчук І.Д.
Ухвалою від 05.11.2010 року порушено провадження у справі № 13/547 та призначено до розгляду на 18.11.2010 року.
Судові засідання 18.11.10 та 30.11.10 відкладалися в зв'язку з клопотанням сторін та витребуванням додаткових доказів.
Ухвалою від 30.11.2010 року, за клопотанням представника відповідача, було залучено до участі у справі, в якості відповідача-2 АТ “Українська пожежно-страхова компанія”.
У судовому засіданні 16.12.10 представники сторін заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду справи № 13/547.
Крім того 16.12.2010 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої позивач нарахував та просив стягнути з відповідача-1 розмір франшизи за полісом № ВА/8833012, а саме 510,00 грн. та витрати на оплату автотоварознавчого дослідження в сумі 250,00 грн., а з відповідача-2 5 069,21 грн. страхового відшкодування, 553,56 грн. пені, 177,42 грн. 3% річних та 577,89 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 16.12.2010 року розгляд справи відкладено на 12.01.2011 року.
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та наполягав на задоволенні позову.
Відповідач-1 визнав заявлені до нього позовні вимоги в розмірір 760,00 грн. в повному обсязі.
Відповідач-2 визнав позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 5 069,21 грн., проте заперечував проти нарахування штрафних санкцій.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
15.08.2006 року між ТОВ «Бест Кард Сервіс» (надалі - страхувальник) та ВАТ УСК «Гарант-Авто»(правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”) (надалі - позивач) було укладено договір страхування наземного транспорту № 19-3360040 від 15.08.2006 року (надалі - Договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Фольксваген, державний номерний знак АА 2018 ВО (надалі - автомобіль Фольксваген).
17.10.2006 року на перехресті вулиць Ахматової та Драгоманова у місті Києві відбулося зіткнення автомобіля ЗІЛ 133, державний номерний знак 2557 КИЛ, який належить відповідачу-1, під керуванням водія ОСОБА_1, із автомобілем Фольксваген, державний номерний знак АА 2018 ВО, власником якого є ТОВ «Бест Кард Сервіс», під керуванням водія ОСОБА_2.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Фольксваген був пошкоджений.
Зіткнення відбулося в результаті порушення громадянином ОСОБА_1 правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 15.11.2006 року, справа № 3-40208/06.
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля Фольксваген за заявою позивача було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно Звіту № 1/3671 від 13.12.2006 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген, державний номерний знак АА 2018 ВО, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 5 579,21 грн.
Фактична вартість ремонту автомобіля Фольксваген, згідно рахунку-фактури № С300034583/СС00013500 від 24.10.2006 року, склала 8 172,02 грн.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, страховик виплатив страхувальнику 8 354,91 грн. страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи в розмірі 67,11 грн.), розмір якого склав вартість ремонту в сумі 8 104,91 грн. та вартість автотоварчого дослідження в сумі 250,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 1460 від 01.03.2007 року та № 9776 від 29.12.2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За таких обставин, як зазначає позивач, до нього у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача-1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Фольксваген, державний номерний знак АА 2018 ВО, в результаті його пошкодження в ДТП, в розмірі 8 354,91 грн.
З довідки ДАІ № 3198 від 19.10.2006 року та постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 15.11.2006 року вбачається, що автомобіль ЗІЛ 133, державний номерний знак 2557 КИЛ, належить відповідачеві-1, а винний у ДТП водій ОСОБА_1 є його працівником.
З аналізу постанови та документі про дтп суд дійшов висновку, що автопригода сталась в робочий час працівником відповідача-1, який керував автомобілем належним відповідачу-1. Доказів які б спростовували це суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану працівником Відкритого акціонерного товариства “Управління спеціальних машин” ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля ЗІЛ 133, державний номерний знак 2557 КИЛ, застрахована відповідачем-2 згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОЦПВВНТЗ № ВА/8833012 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Полісом ОЦПВВНТЗ № ВА/8833012 передбачені ліміт відповідальності відповідача-2 в розмірі 25 500,00 грн. і франшиза, яка становить 510,00 грн. Зважаючи на положення п. 2 ст. 12.1 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а саме (згідно розділу 2 Полісу) на 510,00 грн.
В ході розгляду справи Заявою від 16.12.2010 року позивач уточнив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача-1 розмір франшизи за полісом № ВА/8833012, а саме 510,00 грн. та витрати на оплату автотоварознавчого дослідження в сумі 250,00 грн., а з відповідача-2 5 069,21 грн. страхового відшкодування.
Відповідно до преамбули Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Відповідно до ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
17.08.2009 року позивач направив відповідачу-2 претензію № 49164 з вимогою відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП. Проте, в порушення ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, регресні вимоги позивача про виплату страхового відшкодування залишені відповідачем-2 без задоволення.
Згідно п.п. 9.1, 9.26.2 Правил страхування до складу страхового відшкодування збитків, що компенсуються страхувальнику, входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 34.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що позивачем надано докази звернення до відповідача-1 з метою проведення експертизи для визначення розміру завданої шкоди, суд вбачає підстави для покладення на відповідача-1 обов'язку відшкодування витрат на оплату проведеної позивачем експертизи вартістю 250,00 грн. та компенсації матеріальної шкоди позивачу в частині передбаченої полісом франшизи в розмірі 510,00 грн., а на відповідача-2 - з виплати страхового відшкодування в сумі 5 069,21 грн.
Відповідачами, відповідно до ст.ст. 32-34 не надано суду належних доказів на спростування обставин викладених у позовній заяві.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача-2 553,56 грн. пені, 177,42 грн. 3% річних та 577,89 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Судом встановлено, що відповідач-2 прострочив страхове відшкодування шкоди завданої страхувальнику позивача. Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення 553,56 грн. пені, а саме в розмірі 518,17 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення 177,42 грн. 3% річних та 577,89 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Однак, не всі суспільні відносини, які підпадають під поняття страхування у власному розумінні цього слова, мають форму цивільних правовідносин та підпадають під дію Цивільного кодексу України.
Відносини по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які по своїй суті є організаційно-правовою формою гарантованого державою забезпечення права потерпілих осіб внаслідок дії (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пригоди.
Дані правовідносини, як зазначалось, врегульовані положеннями Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Відповідно до преамбули Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до положень ст.22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень ст.29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Норма ст.1192 ЦК України встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: - відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим; - відшкодування завданих збитків в повному обсязі.
Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).
Право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому. Саме за його заявою суд виносить рішення про покладення на відповідальну особу обов'язку відшкодувати шкоду в натурі або відшкодувати завдані збитки в грошовій формі.
Основний обов'язок відповідача - відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу пошкодженим внаслідок взаємодії ТЗ.
Як встановлено, до позивача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, перейшло право вимоги, яке ТОВ «Бест Кард Сервіс»мало до відповідача-2, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.
За таких обставин, господарський суд, дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання відповідача-2 перед страхувальником позивача, а отже і позивачем, що виключає покладення відповідальності за його порушення (правова позиція Вищого господарського суду України викладена у постанові №13/51 від 31.03.10).
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Управління спеціальних машин” (01013, м. Київ, вул.. Будіндустрії, буд. 6, код ЄДРПОУ 04012916) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення на користь Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства “УСК Джененералі Гарант»(04053, м. Київ, вул.. Гоголівська, 43А, кв. 2, код ЄДРПОУ 25965081) 510 (п'ятсот десять),00 грн. страхового відшкодування у розмірі франшизи, 250 (двісті п'ятдесят),00 грн. витрат на оплату автотоварознавчого дослідження, 10 (десять),86 грн. витрат по сплаті державного мита, 25 (двадцять п'ять),13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(08500, Київська обл., м. Фастів, площа Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 20602681) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення на користь Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства “УСК Джененералі Гарант»(04053, м. Київ, вул.. Гоголівська, 43А, кв. 2, код ЄДРПОУ 25965081) 5 069 (п'ять тисяч шістдесят дев'ять),21 грн. страхового відшкодування, 518 (п'ятсот вісімнадцять),17 грн. пені, 79 (сімдесят дев'ять),85 грн. витрат по сплаті державного мита, 184 (сто вісімдесят чотири),74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 24.01.2011