Справа № 2-а-464/11
31 січня 2011 року
Свердловський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді: Алейникова В.І.,
при секретарі: Жирової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Свердловська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області про визнання неправомірними дій,
ОСОБА_1 25 листопада 2010 року звернулася до Свердловського міського суду Луганської області, як до адміністративного суду, з дійсним адміністративним позовом, де в обґрунтуванні своїх вимог пояснила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтва про народження, виданого Свердловським відділом РАЦС (НОМЕР_1), про що зроблено запис у книзі реєстрації народжень № 383 від 14 липня 2009 року. Вона є студентом вищого навчального закладу (МАУП Краснодонське відділення), не працює. На цей час перебуває у відпустці по догляду за дитиною по досягненню дитиною 3-х років. За період її відпустки позивач отримує допомогу по догляду за дитиною у розмірі: 09.2009 рік -108 грн. 63 коп., 10.2009 рік - 79 грн. 97 коп., 11.2009 рік - 236 грн. 22 коп., 12. 2009 рік - 236 грн. 22 коп., 01.2010 рік - 422 грн. 22 коп., 02.2010 рік - 422 грн. 22 коп., 03.2010 рік -130 грн., 04. 2010 рік -130 грн., 05.2010 рік-130 грн., 06.2010 рік - 130 грн. 07.2010 рік - 130 грн., що підтверджується довідкою про доходи сім'ї, надану на її запит УПСЗН № 1626 від 04.08.2010 року. Позивач, вважає, що призначений розмір допомоги незаконний. Так, за період з 2009 по 2010 роки, за час своєї відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач отримала лише: 2009 рік - 761 грн. 04 коп., 2010 рік - 1494 грн. 44 коп. Позивач, посилається на те, що відповідно ж до ч. 2 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. А для позивача та її дитини ця допомога є основним засобом існування, тому що вона студент та не працює бо доглядає дитину. Зважаючи на те, що в період з 01.09.2009 року по червень 2010 року відповідач продовжував та продовжує на теперішній час нараховувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що передбачений постановою КМУ від 11.01.2007 року № 13 „Про деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми", а не відповідно до інших законів України, вона, вважає, що недоотримала кошти. Та у зв'язку з цим, у серпні 2010 року, позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення, тобто до відповідача, з проханням про перерахування та сплати їй заборгованості по допомозі по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, починаючи з серпня 2009 року та по теперішній час. Але позивачу відмовили у перерахуванні допомоги і не надали ніяких пояснень, щодо того, чому їй виплачується такі суми. УПСЗН надали їй довідку про доходи, але не надали письмового пояснення згідно чого їй виплачуються та нараховуються такі суми. Усно позивачу пояснили, що дійсно норми вищевказаних законів були визнані неконституційними, але у бюджетах кошти, у зв'язку з прийнятими рішеннями Конституційного Суду України не закладені та щодо теперішнього часу державними органами України не прийняті урядові рішення та відповідні розпорядчі документи щодо впровадження в дію цього рішення і не визначений порядок та механізм перерахунків сум допомоги і на думку відповідача воно правомірно призначає та виплачує допомогу у відповідності до постанови КМУ від 11.01.2007 року № 13 „Про деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми". З цими твердженнями позивач не погоджується, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання, рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8). Також позивач посилається на п. 3 резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України, «положення частини другої статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" щодо порядку виконання рішень висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), - закони, інші правові акти, або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні таран її громадян), були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік: абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; пункту 14 статті 71 (в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також п. 5 резолютивної частини вказаного Рішення, було зазначено, що «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положено статей зазначених законів, що визнані неконституційними». Позивач також не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що після рішень Конституційного Суду України жодні розпорядчих документів не прийнято та не внесені зміни до відповідних законодавчих актів, неможливо погодитися, оскільки відповідно до Конституції України, ЗУ «Про Конституційний Суд України», та згідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), втрата чинності окремих положень Закону з цьому разі безпосередньо пов'язана з ухваленням Рішення Конституційного Суду України, а не з прийняттям правового акта на його підтвердження чи виконання. Як вказано у мотивувальній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України «системне тлумачення зазначених вище нормативних положень у контексті Конституції України свідчить, що рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов'язковими до виконання на всій території України, органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними. Позивач, вважає, що на рівні Законів України, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлювався ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» для осіб, що не застраховані в системі загальнообов'язкового страхування та ст. 43 Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка стосується осіб, які застраховані в системі загальнообов'язкового соціального страхування (тобто працюючі) і п. 6 закріплено, що «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними». Позивач, вказує, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» N 107-VІ від 28.12.2007 року, розділом II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», п. 23 у Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 2001 р., N 20 п. п. 7 - частина перша статті 15 була змінена та викладена в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надаєтеся у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень". Ці зміни, діяли тільки у 2008 році, оскільки відповідно до Розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», вказано, що Розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє до 31 грудня 2008 року. Таким чином, у 2009 році ця редакція ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» втратила чинність і, у 2009 році діє попередня редакція ч. 1 статті 15, а саме: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років». Таким чином, позивач, вважає, що у 2009-2010 році управління праці та соціального захисту населення продовжує неправомірно виплачувати її допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. Цей розмір набагато менший, аніж передбачений законодавством України та не відповідає тому розміру, який закріплений у ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Позивач також, посилається на те, що згідно ст. 17 ч. 1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права. При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду), тому посилання відповідача на те, що Кабінетом Міністрів встановлюється розмір допомоги, але не менше 130 грн. не законно брати до уваги, оскільки такий розмір значно звужує право на отримання допомоги, яка передбачена ст. 15 Законом України „ Про державну допомогу сім'ям з дітьми" і тому як підзаконний акт не може застосовуватись до цих правовідносин та згідно з Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні - державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"). Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"). Тобто, надіславши осіб, які мають дітей віком до трьох років вищезазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити їм належний матеріальний рівень життя і повинна цей обов'язок виконувати. Згідно із статтею 5 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків. Враховуючи таке, позивач, вважає, що відповідачем за даним позовом є Управління праці та соціального захисту населення Свердловського міськвиконкому. Відповідно до п. 2. Типового положення про управління праці та соціального захисту, затвердження Постановою Кабінету Міністрів від 30 травня 2007 року «Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації», управління праці та соціального захисту населення, у т.ч. управління праці та соціального захисту населення Бердянського міського виконавчого комітету, «у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, розпорядженнями голови обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, актами відповідного органу місцевого самоврядування, а також положенням про управляння». Відповідно до п. 2, 3 Порядку фінансування видатків Місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених Постановою КМ України від 04.03.2002 року № 256 - фінансування виплат допомоги, по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік. Позивач, вказує, що вона до суду зверталась 13.08.2010 року з цивільним позовом до Свердловського міського суду. Вищим Адміністративним Судом України роз'яснено, що звернення особи до 09.09.2010 року до місцевого загального суду з позовом в межах строку, визначеного ЦПК України є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, а перерахування цих дотацій розпорядниками коштів місцевих бюджетів, можливо здійснити відповідно до вимог Порядку перерахування дотацій вирівнювання та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами, затвердженим Постановою КМ України від 11.04.2002 рік № 490.
На підставі викладеного позивач просить суд поновити строк звернення до суду. Визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Свердловського виконавчого комітету щодо не нарахування їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку у розмірі не нижче прожиткового мінімуму на дитину віком д 6 років. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Свердловського виконавчого комітету перерахувати та сплатити їй недоплачену суму допомоги у розмірі не нижче прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, з урахуванням виплаченої допомоги за період з 01.09.2009 року на весь період терміну відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею 3- х річного віку. Відшкодувати понесені витрати на оплату судового збору та судові витрати покласти на відповідача.
У судове засідання позивач не з'явилася, але до початку судового засідання надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі та позов задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, але до початку судового засідання надав суду заперечення, в якому просить суд розглянути справу за його відсутністю та позовні вимоги не визнав та суду пояснив, Управління праці та соціального захисту населення у своїй діяльності керуються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, та іншими правовими актами. Виплати грошової допомоги різним пільговим категоріям потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону України" Про Державний бюджет України ". Частиною 2 статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу, положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать закону про Державний бюджет України. В частині 2 статті 51 Бюджетного кодексу України вказано, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Держбюджету одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом для установ. Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямовання цих видатків. Головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство Праці та Соціальної Політики України, а розпорядником коштів, які надходять в якості субвенцій тощо, з'являються управління праці та соціального захисту населення. Останнім здійснювати призначення допомоги, компенсаційна інше в ручному режимі заборонено, так як призначення управліннями державної допомоги, компенсації здійснюється автоматизовано згідно з програмним забезпеченням, яке розробляється та надходить від інформаційно-обчислювального центру на замовлення Міністерства праці то соціальної політики України. Змін до Закону України" Про державний бюджет України на 2007 рік", Верховною Радою України не внесено, а у 2008 році Конституційний суд України не визнав таким, що не відповідає Конституції, пункт 23 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (це стосується допомоги сім'ям з дітьми ), Верховною Радою України знову зміни не внесені. Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міськради заявляє, що позивач отримав виплати і він не оскаржує ці виплати. В усіх названих законах написано в текстах, що УПСЗН сплачує, але слід прийняти до уваги, що нарахування для вказаних сплати проводять Головні розпорядники бюджетних коштів-міністерства, які слід також притягувати до відповідальності. Згідно Цивільному кодексу України ст. 176 «Розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, територіальних громад та створенні» ними юридичних осіб» - «юридичні особи, створені державою, територіальними громадянами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, територіальних громад». Просить відмовити в задоволені позову.
Суд, дослідивши заяву позивача, заперечення відповідача та матеріали справи та надані докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно копії свідоцтва про народження, НОМЕР_2, видане відділом РАЦС Свердловського міського управління юстиції Луганської області, убачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_1, актовий запис № 383 (ар. с. 8).
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до п. 23 розділу 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “внесені зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, та ст. 15 Закону викладена у наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 п.23 розділ 11 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не визнаний неконституційними, тому суд, вважає, що дії відповідача у 2008 році є правомірними та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку здійснені у порядку та розмірі, визначеному діючим на момент виплати законодавством України тому її вимоги є необґрунтованими в цій частині. Ця редакція діє і по теперішній час.
Відносно позовної вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача проводити нарахування та сплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, то суд, вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ст. 94 КАС України суд, вважає, відмовити у задоволенні позову в частині стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача , так як позов судом не задоволено.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 86, 158-163, 167 КАС України, на підставі ст. 19 ч. 2, 22 Конституції України, ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008, суд,
У адміністративному позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовити за необґрунтованістю.
На постанова суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Свердловський міський суд Луганської області, а в разі застосування судом ч. 3 статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: