Справа № 2018/2-252/11
"15" лютого 2011 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого -судді Чередник В.Є.,
при секретарі Поповій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування завданої моральної шкоди, -
У листопаді 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просила визнати недостовірною інформацію повідомлену відповідачами в заяві до Прокурора м. Харкова, зобов'язати відповідачів спростувати розповсюджену ними завідомо недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, а саме шляхом направлення відповідного листа до Прокурора м. Харкова, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування завданої моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) гривень та судові витрати.
Підставою для звернення до суду з позовом позивач вказує ті обставини, що в провадженні Московського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про скасування заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про скасування заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа приваний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом. В свою чергу, відповідачі звернулися з заявою про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 до Прокурора м. Харкова, в якій містилася наступна неправдива інформація: - «Ми лишены в рамках гражданского дела доказать несостоятельность показаний нотариуса ОСОБА_1, которая неоднократно «то не является в судебное заседание, то не предоставляет на обозрение в суде нотариальные документы, которые касаются совершения оспариваемой нами сделки. Так ОСОБА_1 вместо реестра нотариальних действий принесла в суд вырванные листы из этого реестра, алфавитную книгу завещаний вообще в суд так и не предоставила», - «А самое главное, если такие действия нотариуса останутся безнаказанными, то она и дальше будет злоупотреблять своим служебным положением и будет нарушать закон, в результате чего будут страдать люди».
Позивач вважає, що поширена відповідачами інформація є завідомо недостовірною, оскільки нею були надані до Московського районного суду м. Харкова відповідні заяви, якими були залучені до матеріалів справи: витяг з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій із записом про реєстрацію відповідного заповіту, витяг з Алфавітної книги заповітів із записом про наявність заповіту в справах приватного нотаріуса. Для огляду у судовому засіданні на вимогу Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 були надані наступні документи: журнал обліку викликів нотаріуса додому, розпочатий у 1997 році, реєстр для реєстрації нотаріальних дій, том 1, розпочатий 04.01.2006 року та вилучений зі справ нотаріуса примірник Заповіту, посвідчений 09.03.2006 р. за №1-614.
Позивач зазначає, що звертаючись до прокурора міста Харкова із заявою про порушення кримінальної справи відповідачі були обізнані щодо обставин справи, не мали для цього жодних правових підстав та поширили завідомо недостовірну інформацію з власних корисливих мотивів. Поширена відповідачами завідомо недостовірна інформація ставить під сумнів ділову репутацію ОСОБА_1, як нотаріуса, вказує на причетність її до протиправних діянь, що мають ознаки кримінального злочину, ставить під сумнів її людські якості, що засуджується суспільною мораллю та ганьбить її як людину. Зазначене призводить до моральних страждань та душевних переживань, а тому позивач вважає, що неправомірними діями відповідачів їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 30 000 (тридцять тисяч) гривень.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності, позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях проти позову заперечувала, оскільки вважає, що не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам особі, викладення в листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей про порушення прав посадовою чи службовою особою при виконанні функціональних обов'язків, при цьому межі допустимої інформації щодо посадової чи службової особи можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. В свою чергу, відповідач у своєму листі до прокурора міста Харкова вказувала про скоєння на її погляд з боку позивача злочинів, передбачених ст. 364, 366 КК України.
Відповідач ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях проти позову також заперечував з тих підстав, що вважає повідомлену ним в заяві до Прокурора м. Харкова інформацію оціночними судженнями, здійснену з метою захисту його майнових прав, а тому поширена ним інформація про порушення кримінальної справи у відношенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, не є недостовірною інформацією, а є його та ОСОБА_2 особистими судженнями.
В судове засідання відповідачі не з»явились, про день слухання справи сповіщені у встановленому законом порядку, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З жовтня 2006 року в провадженні Московського районного суду м. Харкова (суддя Погасій О.Ф.) знаходиться цивільна справа № 2-172/08 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про скасування заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про скасування заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа приватний нотарікс ХМНО ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.
22.01.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Прокурора м. Харкова з заявою про порушення кримінальної справи у відношенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в якій повідомили наступну інформацію: - «Ми лишены в рамках гражданского дела доказать несостоятельность показаний нотариуса ОСОБА_1, которая неоднократно «то не является в судебное заседание, то не предоставляет на обозрение в суде нотариальные документы, которые касаются совершения оспариваемой нами сделки. Так ОСОБА_1 вместо реестра нотариальних действий принесла в суд вырванные листы из этого реестра, алфавитную книгу завещаний вообще в суд так и не предоставила», - «А самое главное, если такие действия нотариуса останутся безнаказанными, то она и дальше будет злоупотреблять своим служебным положением и будет нарушать закон, в результате чего будут страдать люди».
В своїх поясненнях відповідачі не заперечували, що дійсно ними була розповсюджена вищезазначена інформація в заяві до Прокурора м. Харкова і на їх думку, вказана інформація є оціночним судженням, яка була поширена з метою захисту їх майнових прав на спадкове майно.
Суд не може погодитися з запереченнями відповідачів, що поширена ними інформація в заяві прокурору міста Харкова не містить фактичних даних та є їх оціночними судженнями, оскільки інформація, поширена відповідачами в заяві прокурору міста Харкова вказує на такі фактичні дані, як протиправна поведінка ОСОБА_1 по невиконанню вимог суду, порушення нею, як нотаріусом вимог Закону, причетність її до протиправних діянь, за які передбачена кримінальна відповідальність.
Отже поширена відповідачами інформація в заяві до прокурора міста Харкова містить фактичні дані які мають бути правдивими.
Із досліджених в судовому засідання заяв від 08.07.2008, 09.04.2008, 25.07.2008, 11.01.2008 р., 18.07.2007 р., які були направлені позивачем на адресу Московського районного суду м. Харкова, вбачається, що позивачем, ще у 2008 році, були залучені до матеріалів справи наступні документи: витяг з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій, витяг з алфавітної книги заповітів, витяг з Журналу обліку викликів, оригінал заповіту для проведення судово-почеркознавчої експертизи, Акт від 08 липня 2008 року про вилучення справ (документів) Московським районним судом м. Харкова, та надані пояснення по справі. Також, у вказаних заявах ОСОБА_1 клопотала перед судом розглядати справу за її відсутності за наявними матеріалами та з урахуванням наданих нею пояснень. Як свідчать матеріали цивільної справи Московського районного суду міста Харкова Ухвалою суду по справі була призначена судово -почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено судовим експертам Харківського науково -дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса. Згідно висновку судово -почеркознавчої експертизи № 10487 підписи і рукописні записи прізвища і ініціалів на заповіті були виконані особисто заповідачем.
Наведене свідчить про те, що повідомлена відповідачами в заяві від 22.01.2009 року до прокурора міста Харкова інформація “Ми лишены в рамках гражданского дела доказать несостоятельность показаний нотариуса ОСОБА_1, которая неоднократно «то не является в судебное заседание, то не предоставляет на обозрение в суде нотариальные документы, которые касаются совершения оспариваемой нами сделки. Так ОСОБА_1 вместо реестра нотариальних действий принесла в суд вырванные листы из этого реестра, алфавитную книгу завещаний вообще в суд так и не предоставила»” є завідомо недостовірною та за своєю суттю негативною, оскільки вказує на протиправну поведінку позивача.
В свою чергу, повідомлена відповідачами інформація в їх заяві до прокурора міста Харкова: - «А самое главное, если такие действия нотариуса останутся безнаказанными, то она и дальше будет злоупотреблять своим служебным положением и будет нарушать закон, в результате чего будут страдать люди» є також завідомо недостовірною та негативною інформацією, яка вказує на причетність позивача до протиправних діянь, за які передбачена кримінальна відповідальність.
Наведене свідчить про поширення відповідачами завідомо недостовірної та негативної інформації у відношенні позивача.
Згідно зі ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Статтею 47 Закону України «Про інформацію»передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні зокрема таких порушень, як: надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа серед іншого має право на повагу до гідності та честі. Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Честь і гідність фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист її честі та гідності. Крім того, згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.
У відповідності до ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
В свою чергу, відповідачі не надали доказів, які б свідчили про правдивість поширеної ними інформації.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27 лютого 2009 року № 1, суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Обставини справи свідчать, що відповідачі поширили завідомо недостовірну та негативну інформацію у відношенні позивача, безпідставно вказуючи в своїй заяві на протиправну поведінку ОСОБА_1, яка нібито не надавала на вимогу суду необхідних документів, була причетна до протиправних дій, порушувала Закон, в результаті чого страждали люди. Будь-яких доказів в обгрунтування поширеної інформації відповідачами не надано.
Отже, суд приходить до висновку, що для звернення відповідачів до прокурора міста Харкова не було жодних підстав і було виконано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи інтереси, а було викликано спробою вплинути на хід цивільної справи за допомогою поширення недостовірної та негативної інформації у відношенні ОСОБА_1, як нотаріуса, яка посвідчувала заповіт, який відповідачі спробували оспорити.
Слід також зазначити що відповідачам було відмовлено у порушенні кримінально справи у відношенні приватного нотаріуса ОСОБА_1, однак, вказані обставини не мають правового значення, оскільки самі по собі не є підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27 лютого 2009 року № 1 зазначено що, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
ОСОБА_1 працює приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу з 1989 року, має численні грамоти та подяки, що вказує на її високий професійний рівень, за свою професійну діяльність жодного разу не порушувала закон, здобула репутацію висококваліфікованого фахівця у сфері нотаріальної діяльності та довіру клієнтів. Неправдиві відомості викладені відповідачами у заяві до Прокурора м. Харкова про порушення кримінальної справи у відношенні позивача, не тільки свавільно поставили під сумнів її професійні якості та ділову репутацію, але й поставили під сумнів її людські цінності, що ображає та ганьбить її як людину.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недостовірною та спростування цієї недостовірної інформації, яку розповсюдили відповідачі відносно позивача в заяві до Прокурора м. Харкова про порушення у відношенні позивача кримінальної справи, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.
Як вказує Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Отже, розмір моральної шкоди визначається виходячи з суб'єктивного ставлення особи, що зазнала душевних страждань та/або переживань в результаті протиправних дій, що були здійснені відносно неї, а не з об'єктавних факторів, таких як тривалість та рід незаконних дій. Тобто, одні і ті самі протиправні дії проти різних суб'єктів з неоднаковим ставленням та почуттям можуть мати абсолютно різні наслідки. При цьому, необхідно також враховувати й майновий стан відповідачів.
Суд визнає наявність моральних страждань у ОСОБА_1 в результаті поширення відповідачами завідомо недостовірної та негативної інформації про неї певному колу осіб, яка вказує на її протиправну поведінку, яка не відповідає загальноприйнятим уявленням про добро і зло, на причетність її до протиправних діянь, які засуджуються суспільною мораллю, на порушення нею Закону, за що передбачена кримінальна відповідальність, що негативно впливає на суспільну оцінку її ділових і професійних якостей при виконанні нею своїх професійних обов'язків та негативно впливає на суспільну оцінку її людських якостей.
Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди суд виходить з засад розумності та справедливості, з урахуванням обставин справи та майнового стану відповідачів, та вважає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.
Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.
На підставі наведеного керуючись ст.ст. 23, 270, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 43 Закону України «Про інформацію», Постановою ПВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27 лютого 2009 року № 1, Постановою ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування завданої моральної шкоди -задовольнити.
Визнати недостовірною інформацію, повідомлену в заяві до Прокурора м. Харкова ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме:
- «Ми лишены в рамках гражданского дела доказать несостоятельность показаний нотариуса ОСОБА_1, которая неоднократно «то не является в судебное заседание, то не предоставляет на обозрение в суде нотариальные документы, которые касаются совершения оспариваемой нами сделки. Так ОСОБА_1 вместо реестра нотариальних действий принесла в суд вырванные листы из этого реестра, алфавитную книгу завещаний вообще в суд так и не предоставила»,
- «А самое главное, если такие действия нотариуса останутся безнаказанными, то она и дальше будет злоупотреблять своим служебным положением и будет нарушать закон, в результате чего будут страдать люди».
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, а саме шляхом направлення відповідного листа ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Прокурора м. Харкова протягом 10 (десяти) днів з дати набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2/ АДРЕСА_1/ та ОСОБА_3/ АДРЕСА_2/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_3/ суму завданої моральної шкоди у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі -1 517, 00 (тисячу п'ятсот сімнадцять) гривень, та суму сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі -75, 00 (сімдесят п'ять) гривень.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя