апеляційний суд автономної республіки крим
у м. Феодосії
Справа № 22-Ц-903-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Короткова Л.М.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
25 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Ломанової Л.О.
суддів - Полянської В.О.,
- Соболюка М.М.
при секретарі - Березовському М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА: Позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6., ОСОБА_7. та просили стягнути солідарно з відповідачів нанесений їм матеріальний збиток у сумі 4345 грн. і компенсацію за спричинення моральної шкоду кожному по 1000 грн. Свої вимоги мотивували тим, що 14 липня 2005 року квартира № АДРЕСА_1, у якій вони проживають, була залита сусідами, що проживають у квартирі № НОМЕР_1, розташованої над ними. В наслідок залиття були пошкоджені: квартира, особисті речі, музичні інструменти. Квартира має потребу у відбудованому ремонті, вартість якого, згідно висновку експертизи, складає 4099 грн., матеріальний збиток, заподіяний домашньому майну 246 грн. Позивачі вказують, що залиття відбулось з вини відповідачів, оскільки затоплення відбулось в результаті розриву гумового шланг, що йде на електробойлер, встановленого відповідачами самостійно, від крана холодного водопостачання. Свої моральні страждання зв'язують з тим, що майно зробилося непридатним, усувати наслідку залиття.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 06 березня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_6. на користь ОСОБА_1. 2155 грн. матеріального збитку, 500 грн. моральної шкоди, витрати по справі - 324 грн., а всього 2979 грн., з нього ж на користь ОСОБА_2. стягнуто 123 грн. матеріального збитку, 200 грн. моральної шкоди, витрати по справі у сумі 68 грн., а всього 391 грн., в іншій частині вимог - відмовлено.
ОСОБА_3. і ОСОБА_4 в позові про стягнення матеріальної і моральної шкоди - відмовлено.
У позові до ОСОБА_5. і ОСОБА_7. - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 та ОСОБА_4., їх представник ОСОБА_9. просять скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що судом не дана правильна оцінка показанням свідків, висновкам експерту. Вважають, що суд при розгляді справи, допустив неповноту з'ясування обставин у частині стягнення моральної шкоди.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно 14 липня 2005 року була затоплена квартира № АДРЕСА_1, власницею якої є позивачка ОСОБА_1., що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 09 грудня 1997 року (а.с. 43). Затоплення відбулося з вини відповідача ОСОБА_6., власника квартири № АДРЕСА_1, відповідно договору дарування від 17 березня 2005 року (а.с. 46).
Вина відповідача встановлена актом від 14 липня 2005 року, з якого вбачається, що затоплення відбулося в результаті розриву гумового шланга, що йде на електробойлер від крана холодної води, тому, що кран не був закритий (а.с. 45). Відповідач цю обставину в суді не оспорював.
Згідно висновку експерту № НОМЕР_2 від 11 жовтня 2005 року вартість відновного ремонту квартири складає 4099 грн., вартість пошкодженого майна - 246 грн.
Вирішуючи питання про суму стягнення на відновний ремонт квартири, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що пошкодження лінолеуму, залиттям квартири 14 липня 2005 року не підтверджено доказами, і на законній підставі відмовив позивачці ОСОБА_1. у частині стягнення вартості лінолеуму, та пов'язаних з ним вартості ремонтних робіт у сумі 2067 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі не навели доказів, яки б підтверджували, що саме в результаті затоплення квартири 14 липня 2005 року виникла необхідність заміни лінолеуму. Навпаки, з пояснень позивачів, свідків вбачається, що квартира піддавалася затопленню раніше - у 2003, 2004 роках, коли власником квартири з якої відбувалося затоплення був не відповідач ОСОБА_6
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність», при здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний не порушувати права і інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою яка її завдала.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником квартири з якої відбулося затоплення квартири позивачів, ні ОСОБА_5. ні ОСОБА_7. ні є власниками квартири і тому не повинні відповідати за спричинення шкоди позивачам.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що власник квартири повинен відповідати за спричинення збитку позивачам. Судова колегія вважає таки виводи суду обґрунтованими та погоджується з ними.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив з того, що знищенням особистого майна позивача - гармоні та бандури, йому дійсно спричинений збиток на суму 123 грн. З такими виводами суду погоджується колегія суддів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. та ОСОБА_4 суд виходив з того, що вони не є власниками квартири, не проживають там, доказів про те, що було пошкоджено особисто їх майно чи речі позивачі суду не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. З ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2 зазнали душевних страждань у зв'язку з пошкодженням їх майна та необхідності ремонтувати квартиру, які вимушені були звертатися до суду за відновленням своїх порушених прав.
За таких обставин судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про стягнення компенсації за спричинення моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. З ст. 23 ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) про те, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позивачів про стягнення компенсації за спричинення моральної шкоди дотримувався вимог вищенаведених законодавчих актів.
Судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, 304,307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.