у м. Феодосії
2006 року липня місяця 18 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апелляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі Головуючого судді Іщенка В.І..
Суддів Полянської В.О.
Кателіна В.П.
при секретарі: Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосіі цивільну справу за позовом прокурора м.Керчі в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим, Республіканський дитячий протитуберкульозний санаторій «Керч», Міністерство охорони здоров'я в АР Крим до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням розташованого по вулиці АДРЕСА_1 у м. Керчі АР Крим, за апеляційною скарпо Республіканського дитячого протитуберкульозного санаторію «Керч» на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2006 року,
Прокурор м.Керчі звернувся до суду з позовом в інтересах держави до відповідача в якому просить витребувати домоволодіння №АДРЕСА_1 в м.Керчі з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1.., зобов'язати його передати вказаний будинок державі в особі Республіканського дитячого протитуберкульозного санаторію «Керч». При розгляді справи в суді першої інстанції прокурор уточнив позов в якому просить по підставах ст..391 ЦК України зобов'язати ОСОБА_1. усунути перешкоди в користуванні зазначеним домоволодінням.
Вимоги мотивовані тим, що в травні 2001 року прокурор звернувся з позовом про визнання недійсним прилюдних торгів проведених 24.07.1998 року. Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 03.09.2003 року позов прокурора було задоволено та визнано недійсними акти прилюдних торгів від 24.07.1998 року згідно якого ОСОБА_2. продана будівля котеджу з сараєм літер «Б» по вул. АДРЕСА_1 у м.Керчі, а ОСОБА_3. був проданий котедж «А», адміністративну будівлю «Б», та споруди «В»,»Г»,»Е»,»»Д», по вулиці АДРЕСА_2 у м. Керчі. Судовим виконавцем було описано і продано на прилюдних торгах будинки №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2, розташованих по вул.. АДРЕСА_3 у м. Керчі.АР Крим. Будинок №: АДРЕСА_2 придбав ОСОБА_3., а будинок №АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_2., який згодом уклав договор міни, після чого власником зазначеного будинку став ОСОБА_4., який в свою чергу подарував будинок ОСОБА_1. Рішенням суду першої інстанції також визнано недійсним всі подальші угоди по відчуженню вище вказаного майна та зобов'язано сторони повернути майно державі в особі Міністерства охорони здоров'я АР Крим.
15.08. 2005 року, виконавчі листи були передані в Керченський відділ державної
виконавчої служби для виконання, а 18.08.2005 року були відкриті виконавчі провадження.
Справа № ц-1207-ф/о6 р. Головуючий у першій інстанції Сміла А.В.
Суддя-доповідач Кателін В.П.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби міста Керчі АР Крим, 04 березня 2005 року була пийнята постанова про закриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Феодосійського міського суду про передачу домоволодіння №АДРЕСА_1 у м. Керчі, у зв'язку з добровільною передачею зазначеного домоволодіння ОСОБА_1 . ОСОБА_4. В даний час в домоволодінні проживає ОСОБА_4., який відмовляється виселитись та добровільно передати будівлю державі в особі протитуберкульозного санаторію «Керч».
Рішенням Керченського міського суду від 31 березня 2006року у задоволенні позову прокурора м.Керчі відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Республіканський дитячий протитуберкульозний санаторій «Керч» подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що рішення суду є незаконним, так як воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Апелянти вважають, що у відповідності до статтей 391 ЦК України та 48 Закону України «Про власність», власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу апелянта відхилити з наступних підстав.
Рішенням Феодосійського міського суду від 03.09.2003 року та ухвалою Верховного Суду України було встановлено, що відповідно до ст..128ЦК України, право власності набувача майна виникає з моменту передачі майна, якщо інше не передбачено законом чи договором, а спірні приміщення на момент їх продажу знаходилися у користуванні і володінні дитячого санаторію і були власністю держави в особі Міністерства охорони здоров'я.
Згідно виконавчого листа, ОСОБА_1. повинен повернути жилий будинок №АДРЕСА_1 у м. Керчі АР Крим з надвірними побудовами ОСОБА_4. 04 березня 2005 року державним виконавцем міського відділу Державної виконавчої служби Керченського управління юстиції Вздоровою Н.Р. по примусовому виконанню рішення Феодосійського міського суду про передачу зазначеного домоволодіння прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з добровільним виконанням рішення суду. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 від виконання рішення суду відмовляється, позивач заявмв вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власником своїм майном.
Із матеріалів справи вбачається, що постанова відділу ДВС від 04 березня 2005 року про закриття виконавчого провадження, прокурором та самим апелянтом не оскаржувалась, прокурор пред'явив позов, який по суті зводиться до виконання раніше ухваленого Феодосійського міського суду від 03.09.2003 року, а тому позивач і апелянт мають право оскаржити вище вказану постанову відділу ДВС, також повторно пред'явити виконавчий лист для примусового виконання рішення суду першої інстанції.
Вимоги позивача являються аналогічними, що і при звернені ним первоначально до суду першої інстанції, тому колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини про справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи викладені в апеляційній скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвезти до неправильного вирішення справи. Позивач не довів свого позову, що є обов'язком до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснював позивачеві його права та обов'язки.
Керуючись ст.303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
Апеляційну скаргу Республіканського дитячого протитуберкульозного санаторію "Керч" - відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим 31 березня
2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.