Апеляційний суд Рівненської області
1 серпня 2006 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого-судді Омельяненка В.І. суддів Сачука В.І., Гладкого СВ. з участю прокурора Козінської Ю.В. підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Рівненського міського суду від 11 травня 2006 року.
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, за ч.2 ст. 149; ч.3 ст.27, ч.3 ст. 149 КК України;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, за ч.3 ст. 149 КК України;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, за ч.3 ст. 149 КК України
повернуто прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування і змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу щодо ОСОБА_1 та підписку про невиїзд стосовно ОСОБА_2
За обвинувальним висновком, ОСОБА_1 у групі із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з початку 2003 року до червня 2004 року підшуковували і передавали за оплатними угодами жінок з України в нічні клуби Чехії для сексуальної експлуатації.
Як убачається з постанови, задовольнивши клопотання захисника-адвоката ОСОБА_4 про повернення справи на додаткове розслідування, суд першої інстанції послався на неповноту досудового слідства - не встановлено і не допитано осіб, які купували громадян України з метою сексуальної експлуатації, власників та працівників нічних клубів, де перебували потерпілі, і їх дійсне місце знаходження, юридичні адреси клубів.
В апеляції державний обвинувач посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а саме те, що потерпілі дали детальні показання про обставини їх вербування для зайняття проституцією, виготовлення документів і відправлення за кордон та місця знаходження на території Чеської Республіки. Ці показання потерпілих підтвердили підсудний ОСОБА_3 і свідок ОСОБА_5 Крім того, в матеріалах справи наявні докази місця знаходження нічних клубів, проїзних документів потерпілих.
Справа №11а-359/2006 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія:ч.ч.2 ст. 149; ч.3 ст.27, Ковальов І.М.
ч.3 ст. 149 КК України Доповідач Гладкий СВ.
Також покликається на те, що судом безпідставно змінено запобіжні заходи щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не вказано розміру застави.
Просить скасувати постанову суду і повернути справу на новий судовий розгляд в інший суд та змінити запобіжний захід на взяття під варту ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача про скасування постанови, прохання підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити постанову без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
З метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового, слідства суд вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії (встановити і допитати осіб, з якими обвинувачені уклали угоди щодо потерпілих, місця знаходження нічних клубів, де знаходилися потерпілі, та допитати їх персонал, тощо).
У п.9 постанови від 11 лютого 2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК).
Виходячи з того, що згідно з чинним законодавством докази подають сторона обвинувачення і сторона захисту, рекомендувати судам перед закінченням судового слідства (ст. 317 КПК) з'ясовувати у сторін, чи всі докази на обгрунтування своїх доводів вони подали, і фіксувати їхні відповіді у протоколі судового засідання. При цьому слід мати на увазі, що згідно з ч. З ст. 253 КПК суд не вправі відмовити учасникам судового розгляду в дослідженні доказів, якщо вони є належними і допустимими (п.10 зазначеної постанови).
Проте цих вимог закону дотримано не було. Відмовивши у задоволенні клопотання прокурора про доручення до справи копій паспортів осіб, які виїздили до Чехії, суд не послався на неналежність чи недопустимість цих доказів (т.4 а.с.469).
Тому покликання на неповноту досудового слідства є безпідставними.
Задоволивши клопотання про зміну запобіжних заходів щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд послався на майже однорічне тримання їх під вартою та на обрання аналогічного запобіжного заходу по іншій кримінальній справі, що не передбачено ст.ст. 148, 150 КПК України (т.4 а.с.481-482). Всупереч вимогам ст.165-1 КПК, ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 під розписку не роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки, які покладаються на кожного у зв'язку із застосуваннням саме такого заходу.
За роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року №6 «Про практику застосування судами України застави як запобіжного заходу», з метою забезпечення належної поведінки підсудного у постанові (ухвалі) має бути визначено вимоги до нього, які випливають із ч. 1 ст. 148 КПК, а також взяті ним на себе згідно з ч. 1 ст. 154-1 КПК зобов'язання. Відповідно до ст. 84 КПК, яка встановлює обов'язковість ведення протоколу як основного способу фіксування факту проведення процесуальної дії, її змісту і результатів, прийняття застави повинно бути належним чином оформлено в окремому протоколі чи в протоколі судового засідання. До протоколу обов'язково повинні долучатися розписки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, заставодавця про роз'яснення їм змісту ч. З ст. 154-1 КПК, квитанція чи інший документ про внесення на депозит органу досудового розслідування.
Якщо застава вноситься не обвинуваченим чи підсудним, а іншою особою, в протоколі повинні чітко фіксуватися дані про неї - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, місце проживання чи перебування.
Окрім того, як свідчать матеріали справи (т.4 а.с.469-474, 478) питання про розмір застави не обговорювалося, а взяті підсудним ОСОБА_1 на себе, згідно ч.1 ст. 154-1 КПК зобов'язання, не зазначені у постанові (т.4 а.с.473-482).
За таких обставин постанову суду не можна визнати такою, що відповідає чинному законодавству.
При новому судовому розгляді справи суду необхідно повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну оцінку і вирішити питання про винність чи невинність підсудних.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія судців, -
ухвалила:
Апеляції прокурора - задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду від 11 травня 2006 року про повернення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на додаткове розслідування та зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати.
Направити кримінальну справу на новий судовий розгляд Рівненському міському суду в іншому складі.