Справа № 2-3212
2009 року
(заочне)
13 липня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Брусліновській Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 8 281, 30 гривень.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 08.09.08 року на а/д Тарасівка-Боярка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле Лачеті», д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «ИЖ 412», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що належить ОСОБА_4, внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.14.2 ПДР України та відповідачем вимог п.10.1 ПДР України. В результаті ДТП автомобіль «Шевроле Лачеті», д.н. НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження.
Враховуючи, що 01.11.2001 року між ЗАТ СК «ВУСО» і ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, позивач, на виконання умов зазначеного договору, 21.10.2008 року провів виплату страхового
відшкодування ОСОБА_5 в розмірі 16 562, 60 гривень.
Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача у відповідності з вимогами ст. 27 Закону України «Про страхування», оскільки до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила.
Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд, заслухавши думку представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.11.2007 року між ЗАТ СК «ВУСО» та ОСОБА_6 був укладений договір за № 69229-70-02 добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля «Шевроле», д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29.10.07 року (а.с. 8).
08.09.08 року на а/д Тарасівка-Боярка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле Лачеті», д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «ТАЖ 412», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що належить ОСОБА_4
Згідно постанов Києво-Святошинського районного суду Київської обл. від 12. 09.2008 року ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 п.14.2 б) ПДР України (а.с. 14) та водієм ОСОБА_1 п.10.1 ПДР України (а.с. 15). В результаті ДТП автомобіль «Шевроле Лачеті», д.н. НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження (а.с. 28-31).
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, у ОСОБА_2 як у власника пошкодженого автомобіля, виникло право вимоги до Відповідачки про відшкодування завданого збитку.
Проте, як зазначено вище, 01 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 69229-70-02.
09.08.2008 року ОСОБА_2 звернулась з заявою до ЗАТ СК «ВУСО» про виплату страхового відшкодування (а.с. 18-20).
Страховим випадком, згідно до Договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування згідно Договору страхування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2 Договору страхування).
Відповідно до Рахунку-фактури AT «УАК» філія «УНІВЕРСАЛ-АВТО» № СЧ-0002665 від 16.09.2008 р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля в результаті пошкоджень склала 34 783, 43 грн. Із цієї суми на підставі п. 11.3.1 Договору страхування було вирахувано суму в розмірі 1 740, 83 грн. (як витрати на ремонтні роботи, не пов'язані зі страховим випадком), та франшиза в розмірі 844, 60 грн., а також включені 83, 00 грн. (як витрати страхувальника на оплату послуг ДАІ). Таким чином, сума завданого матеріального збитку завданого страхувальнику в результаті ДТП склала 33 125, 60 грн.
До того ж, у зв'язку з тим, що водієм застрахованого автомобіля було порушено вимогу п.14.2 ПДР України, на підставі п. 11.6 Договору страхування, Позивач зменшив суму страхового відшкодування на 50 %, та сума, що підлягає виплаті в якості страхового відшкодування за Договором страхування в даному випадку, склала 16 562, 60 грн., про що було складено страховий акт № 7209-02 від 21.10.2008 р. Розрахунок суми страхового відшкодування підтверджується п.п. 1.2, 8 Звіту з визначення матеріального збитку по даному страховому випадку № 824-70.
Таким чином, відповідно до страхового акту № 7206-02 від 21.10.08 р. до Договору страхування наземного транспорту № 69229-70-02 від 01.11.2007 року вказана вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком і комісією прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 16 562, 60 гривень (а. с. 24).
Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника та страхового акту № 7209-02 від 21.10.2008 р. Платіжним дорученням від 21.10.2008 р. страхувальнику було перераховано суму страхового відшкодування в повному обсязі.
На підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Зазначене право також передбачене статтями 993, 1191 ЦК України. Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у Позивача виникло право вимоги до Відповідачки, щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат ЗАТ СК „ВУСО", що дорівнює 16 562, 60 грн.
На підставі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних засадах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмірі відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Враховуючи те, що у вищезгаданій дорожньо-транспортній пригоді винними були визнані обидва учасники - ОСОБА_3 та ОСОБА_1, то регресна вимога ЗАТ СК «ВУСО» до Відповідачки складає половину від відповідної суми страхового відшкодування. Відповідно, сума регресної вимоги становить: 16 562, 60 грн./2 = 8281, 30 грн. (вісім тисяч двісті вісімдесят одна гривня 30 коп.). Однак, не зважаючи на свій обов'язок відшкодувати ЗАТ СК «ВУСО» заподіяну матеріальну шкоду, Відповідач не реагує на законні вимоги ЗАТ СК «ВУСО».
За ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховка, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Зазначені вимоги закріплені і в статті 27 Закону України «Про страхування».
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з моменту виплати страхового відшкодування у ЗАТ СК «ВУСО» виникло право вимоги до відповідачів щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат позивача, що становить 8 281, 30 гривень, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім цього, статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів сплачені позивачем судові витрати: це судовий збір в розмірі 82, 82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30, 00 грн..
Керуючись ст. ст. 5, 6, 10-11, 57-58, 60, 208-209, 212-216, 224-226 ЦПК України, Законом України «Про страхування», ст. ст. 993, 1166, 1190, 1191 ЦК України, суд, -
Позов Закрите акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» матеріальну шкоду в сумі 8 281, 30 гривень, судовий збір в сумі 82, 82 гривень та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справив сумі 30, 00 гривень, а всього - 8394, 12 гривень.
Рішення може бути оскаржено позивачем на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.