Справа № 2-674/2009
23 лютого 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Кучерявець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь суму боргу по отриманому відповідачкою ОСОБА_1 кредиту у розмірі 4226, 43 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що між ЗАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_1 12.09.2006 року був укладений кредитний договір № 1.26805, на підставі якого позивач надав відповідачці кредит на задоволення особистих потреб у сумі 4000, 00 грн. терміном на 24 місяці зі сплатою 21 % річних за користування кредитними коштами.
На порушення умов кредитного договору позичальник не виконала зобов'язання по своєчасному поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.
Відповідач ОСОБА_2, який є поручителем за вказаним кредитним договором, також добровільно не погасив заборгованість, що виникла по кредитному договору. Оскільки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, позивачем був пред'явлений даний позов.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів в разі неявки відповідачів не заперечував.
В судове засідання відповідачі не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд, дослідивши заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим і таким що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За правилами ст. ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно з ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Боржник відповідно до ст. 625 ЦК України несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання і на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також встановлені договором або законом річні проценти від простроченої суми.
Судом встановлено, що між ЗАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_1 12.09.2006 року був укладений кредитний договір № 1.26805, на підставі якого позивач надав відповідачці кредит на задоволення особистих потреб у сумі 4000, 00 грн. терміном на 24 місяці зі сплатою 21 % річних за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі 0, 5 %, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення.
В якості забезпечення виконання зобов'язань, взятих позичальником перед позивачем за Кредитним договором, 12 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 1.26805-ДП 2.
Згідно п.1.1 Договору поруки відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями відповідачки ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі.
Оскільки у передбачені строки позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала тому утворилась заборгованість, яка станом на 01.09.2008 року становить 4226, 43 грн., що включає в себе: 3353, 72 грн. - заборгованість за кредитом; 127, 59 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 745, 12 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель відповідає перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної заяви.
У зв'язку із зазначеними обставинами та на підставі Договору поруки, банком 01.09.2008 року вих. № 1206 було направлено повідомлення з письмовими вимогами до ОСОБА_2 щодо виконання ним своїх зобов'язань як поручителя та погашення за позичальника заборгованості по кредитному договору.
Однак грошові кошти для погашення заборгованості позичальника в передбачений Договором поруки від 12.09.2006 року строк перераховані не були.
Таким чином, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача та наявність законних підстав для їх задоволення та вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 1.26805 від 12.09.2006 року в сумі 4226, 43 грн., а також згідно ст. 88 ЦПК України сума сплаченого позивачем держмита у розмірі 422, 65 грн., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 30 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 549, 554, 556, 559, 611, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 212-214, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов Закритого акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «ПроКредитБанк» суму заборгованості за Кредитним договором від 12.09.2006 року в розмірі 4226, 43 грн., а також витрати по оплаті державного мита у сумі 422, 65 грн., та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.