Справа № 2-86/2009
09 квітня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Кучерявець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернув до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що спільне життя з відповідачкою не склалось, тривалий час між ними виникають непорозуміння з різного приводу, які привели до взаємного відчуження.
Протягом року вони не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаємопорозуміння та почуття любові між ними втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків.
Тому вважає, що їх шлюб розпався остаточно і поновити його неможливо.
В судовому засіданні позивач просив шлюб розірвати, оскільки збереження шлюбу та примирення між подружжям неможливо і цей шлюб є лише формальністю для обох сторін.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі і погодилася на розірвання шлюбу.
Суд відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України вважає можливим ухвалити судове рішення про задоволення позову, оскільки це не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 07.06.1997 року, від цього шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Протягом року сторони не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, неодноразові спроби примирення були невдалими, а тому подальше спільне проживання сторін у шлюбі та його збереження стало неможливим, взаємопорозуміння та почуття любові між сторонами втрачено, і строк на примирення за таких обставин не вплине на покращення взаємовідносин між сторонами.
Майнового спору між сторонами на теперішній час немає. Після розірвання шлюбу неповнолітній син залишається проживати з матір'ю.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що є законні підстави для задоволення позовних вимог, т.я. відносини, що склались між подружжям, носять стійкий характер, шлюб між сторонами розпався і його збереження неможливо. При таких обставинах збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб носить формальний характер і підлягає розірванню.
Керуючись ст. ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 10-11, 57-60, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований Загальцівською сільською радою Бородянського району Київської області 07.06.1997 року, актовий запис № 15, - розірвати.
Стягнути витрати по розірванню шлюбу в дохід держави з ОСОБА_1 у розмірі 17 грн., ОСОБА_2 від сплати звільнити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня постановляння рішення.