"09" лютого 2011 р. Справа № 53/223-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шевель О. В., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача -Безпалого О.І. за довіреністю б/н від 18.01.11 р.
відповідача - Чехова Д.А. за довіреністю б/н від 18.10.09 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4471Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 року по справі № 53/223-10
за позовом ПП "Асфатум", м. Харків
до ТОВ "БК "Кейко", м. Харків
про стягнення 173122,76 грн.
встановила:
В вересні 2010 року ПП "Асфатум" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "БК "Кейко", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 173122,76 грн. за договором субпідряду №10\СП від 29.05.2008 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2010 по справі № 53/223-10 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БК "Кейко" на користь ПП "Асфатум" суму основного боргу у розмірі 123005,56 грн., інфляційних в сумі 7474,79 грн., 3% річних в сумі 3152,41 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1731,23 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В частині стягнення 39490,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Видано довідку ПП "Асфатум" на повернення з державного бюджету України зайво сплаченого державного мита в сумі 235,31 грн.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити позивачу в частині стягнення 3% річних в сумі 3152,41 грн. та індексу інфляції в сумі 7474,79 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Так в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні, на його думку, суд першої інстанції не прийняв до уваги ст. 625 ЦК України, положення якої, на думку відповідача, вимагають попереднього направлення боржнику вимоги про сплату зазначених сум. Щодо стягнення суми основного боргу відповідачем заперечень не надано, доказів на спростування заявленої до стягнення суми також не надано.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 року по справі № 53/223-10 підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 29.05.2008 р. між ТОВ «Кейко»(Генпідрядник) та ПП «Асфатум»(Субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 10\СП, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати ремонтно-будівельні роботи по облицюванню фасадів будівель, що належать ВАТ «Балцем»у місті Балаклея Харківської області.
Відповідно до розділу 3 договору вартість договору склала 2 329 971, 97 грн., з яких 1 200 000,00 грн. відповідач повинен був сплатити авансом, а решту коштів - по мірі виконання робіт на протязі 10 банківських днів з моменту підписання Актів прийняття виконаних підрядних робіт щомісячно. При цьому 3 % від суми договору відповідач повинен був залишити собі у якості сплати позивачем послуг Генпідрядника, згідно п.3.2 Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по вищевказаному Договору щодо проведення ремонтно-будівельних робіт по облицюванню фасадів будівель, які належать ВАТ «Балцем»у місті Балаклея Харківської області, що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних підрядних робіт, які підписані позивачем та відповідачем, на загальну суму 2 194 995,56 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
В порушення взятих на себе зобов'язань за договором відповідач розрахунок за отриманий від позивача товар в повному обсязі не здійснив, частково оплативши на рахунок позивача лише 2 032 500,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 162 495,56 грн.
Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 162495,56 грн.
Позивач повідомив, що після подання позову відповідачем сплачена сума боргу у розмірі 39490,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 39490,00 грн. на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України.
Позивачем на адресу відповідача направлялись листи вимоги про оплату боргу, на які відповідачем надавалися відповіді про визнання суми боргу, але на момент винесення рішення у справі основний борг у сумі 123005,56 грн. відповідачем не погашено.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, загальна заборгованість відповідача перед позивачем склала 162495,56 грн., з яких відповідачем, відповідно до копій платіжних доручень сплачено 39490,00 грн. Залишок заборгованості становив 123005,56 грн., яка й була стягнута рішення суду першої інстанції.
З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 123005,56 грн.
Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3152,41 грн. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) та фактичних обставин справи.
В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 7 474, 79 грн. колегія суддів не погоджується і зазначає, що місцевим господарським судом не перевірений належним чином розрахунок цих сум. Так, позивачем надмірно нараховані 2427,52 грн. інфляційних втрат, тому належна до стягнення сума інфляційних втрат складає не 7 474, 79 грн., а 5047,27 грн.
Висновки колегії суддів підтверджуються також розрахунками, представленими сторонами в ході розгляду справи в апеляційній інстанції. Зі змісту цих розрахунків випливає, що позивачем визнаний факт невірного нарахування інфляційних втрат і зазначено, що належна сума стягнення складає 5 047,27 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, частково ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не вірно визначений розмір інфляційних, тому в цій частині рішення підлягає частковому скасуванню.
Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України на користь відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ТОВ "БК "Кейко", м. Харків задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 року по справі № 53/223-10 в частині стягнення 2427,52 грн. інфляційних втрат, 31,33 грн. державного мита та 4,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.
В іншій частині (в частині стягнення 123005,56 грн. основного боргу, 3152,41 грн. 3% річних, 5047,27 грн. інфляційних втрат, 1699, 90 грн. державного мита та 231,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) рішення залишити без змін.
Стягнути з ПП "Асфатум" (61202, м.Харків, пр-т Перемоги, 60А, к.25, код ЄДРПОУ 34633569, пр. 260057156 в ХОД "Райффайзен банк "Аваль", МФО 350589) на користь ТОВ "БК "Кейко" (61145, м.Харків, вул.Космічна, 21, к.914, код ЄДРПОУ 22629069, пр 260065863 в ОАО "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) 12,13 грн. державного за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя О.В.Шевель
суддя Т.В. Гончар
суддя М.М. Слободін
Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2011 року