Іменем України
09 лютого 2011 року Справа № 5020-4/180
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Видашенко Т.С.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
прокурор, Поліванов Сергій Миколайович, посвідчення № 353 від 21.06.10, Начальник відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України;
представник позивача, Кравець Олександр Миколайович, довіреність № 220/664/д від 28.12.10, Міністерство оборони України;
представник відповідача, Сучкова Тетяна Євгенівна, довіреність № б/н від 01.09.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклавамегабуд";
представник третьої особи, Кравець Олександр Миколайович, довіреність № 9/16-3042 від 25.10.10, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська;
представник третьої особи, не з'явився, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради;
представник третьої особи, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Технічне агенство "Наутилус";
розглянувши апеляційну скаргу Військового прокурора Військово-Морських Сил України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 23 листопада 2010 року у справі № 5020-4/180
за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41,місто Севастополь,99011 в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,місто Київ 1,01001)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклавамегабуд" (бул. Бархатової, буд. 92,місто Сімферополь,95029; вул. Горького, 3-а, с. Українка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 95000)
3-ті особи Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська (вул. Хрустальова, 60,місто Севастополь,99040)
Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (вул. Папаніна, 1а,місто Севастополь,99000)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічне агенство "Наутилус" (Красноперекопське шосе, буд. 15,смт. Роздольне,Автономна Республіка Крим,96200; пр. Перемоги,буд. 82,місто Сімферополь, 95000)
про визнання права власності
У вересні 2010 року Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклавамегабуд" про визнання права власності на будівлю вбиральні військового містечка Б-1 Міністерства оборони України (№ 70 за генеральним планом містечка), розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на проведену перевірку, під час якої встановлено факт реєстрації КП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2007 року права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16. Прокурор зазначає, що спірний об'єкт за технічними характеристиками та площею співпадає з нерухомим майном, що перебуває на балансовому обліку Севастопольської КЕЧ морської та представляє собою будівлю вбиральні війського містечка Б-1 (№ 70 за генпланом містечка), при тому, що даних про продаж нерухомого майна Міністерством оборони України немає, а саме майно продовжує рахуватись на балансі Севастопольської КЕЧ морської.
В якості правового обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на Постанову Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на території України», Указ Президента України від 12.12.1991 року «Про Збройні Сили України», Постанову Кабінету Міністрів України «Про майно деяких військових містечок, розташованих в районі Балаклавської бухти м. Севастополя», а також статтю 392 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.09.2010 року у справі №5020-4/180 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" (том 1, а.с. 1-2).
Ухвалою суду від 11.10.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" (том 1, а.с. 85-87).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 листопада 2010 року у справі № 5020-4/180 у задоволенні позову заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі заявник наполягає на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався.
На адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просять рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
У судове засідання, яке відбулось 09 лютого 2011 року, представники комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Технічне агенство "Наутилус" не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Військовою прокуратурою ВМС України проведено перевірку, під час якої встановлено факт реєстрації КП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" за Товариством з обмеженою відповідальністю «Балаклавамегабуд»на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2007 року права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16 (том 1,а.с.7-8).
Згідно з індивідуальною карткою обліку будівлі за адресою: місто Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16 нерухоме майно перебуває на балансовому обліку Севастопольської КЕЧ морської та представляє собою будівлю вбиральні військового містечка Б-1 (№70 за генпланом містечка) (том 1, а. с. 38,41).
Зазначені обставини стали підставою для звернення Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України з даним позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі статтями 11, 5 та 16 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент розгляду спору по суті позовних вимог, власником спірного об'єкту за адресою: місто Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16 є товариство з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд”. Даний факт підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2007 року, укладеного з товариством обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" та посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (а. с. 73). Факт набуття права власності також підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі та Витягом з Державного реєстру правочинів (а. с. 74-75).
Товариство обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" в свою чергу набуло право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2007 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю „Таврос Груп”, посвідченого державним нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_1
Товариство з обмеженою відповідальністю „Таврос Груп” в свою чергу набуло право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2006 року, укладеного з фізичною особою ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.
Згідно зі статтями 3, 17 та 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини, щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Право власності на інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення право чинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника нерухомого майна.
Як вбачається із статей 319 та 325 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Здійснення права власності „на свій розсуд” означає, що власник спирається безпосередньо на закон і його влада (воля) існує незалежно від влади інших осіб, тоді як права інших осіб відносно цього ж майна визначаються не тільки законом, але й волею власності.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” також встановлено, що відповідно до частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що права власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу набуто товариством з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” правомірно. Право власності за зазначеною особою пройшло державну реєстрацію.
В матеріалах справи не міститься жодного доказу того, що товариство з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” набуло право власності всупереч закону.
Стосовно доводів прокурора, позивача та Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, про знаходження будівлі вбиральні військового містечка Б-1 (№70 за генпланом містечка) на балансовому обліку Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської та відсутність даних про продаж нерухомого майна Міністерства оборони України, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року №01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом, перебування майна, утому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.
Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володіння) підприємства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що факт перебування спірної будівлі на балансі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської не може бути доказом права власності. Відсутність у Міністерства оборони України доказів про продаж спірного об'єкту також не може достовірно підтверджувати відсутність право чину по відчуженню.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність юрисдикційних органів та осіб, які в передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права. Право на захист -це передбачені законом вид і міра поведінки уповноваженої особи, цивільні права якої зазнали посягання, що полягають у можливості застосування самостійних дій, спрямованих на поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, а також звернення до юрисдикційних органів з вимогою про захист.
Судова колегія вважає необґрунтованими доводи прокурора про те, що об'єкт, право власності на який він просив визнати, та об'єкт, власником якого товариство з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд”, є одним і тим самим об'єктом.
Прокурор просив суд визнати право власності за державою на будівлю вбиральні військового містечка Б-1 (№70 за генеральним планом), що розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16.
Шляхом перевірки наявної в матеріалах справи Індивідуальної картки обліку будівлі вбачається знаходження на балансі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської вбиральні площею 7,00 кв.м. (№70 за генеральним планом) військового містечка Б-1 (а. с. 38).
Згідно з договором купівлі-продажу від 17.12.2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Технічне агенство "Наутилус" та товариством з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд”, відповідч придбав штольню військового містечка Б-1 площею 6,00 кв.м. Державна реєстрація, яка здійснена в даний момент за відповідачем, а в минулому за попередніми власниками, посвідчувала право власності саме на штольню площею 6,00 кв.м.
Суд звертає увагу на акт прийому-передачі майна згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №732 від 29.04.1999 року „Про майно деяких військових містечок, розташованих в районі Балаклавської бухти (місто Севастополь)”, за яким з власності Севастопольської міської державної адміністрації у склад Військово-Морських Сил України передано майно, зокрема: будівлі за генпланом №5. 8. 65. 7, 9, 11, 84. 12, 14, 17, 75. 80, б/н, 76, 85, 74, 87, 70, 73 зі штольнею, 15 (штольні №1 та №2) військового містечка Б-1 (том 1,а .с. 9-11).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається передача у склад Військово-Морських Сил України ряду будівель та окремо штольні, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведеність прокурором того, що об'єкт, власником якого в даний момент є відповідач, є саме тим об'єктом, вимоги про визнання права власності на який заявлено у даній справі.
Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, яким передбачено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних проавочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.
Позивач не надав доказів порушення чинним власником спірного майна права власності Міністерства оборони України.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути під тверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 листопада 2010 року у справі № 5020-4/180 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді Т.С. Видашенко
В.І. Гонтар