01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.02.2011 № 45/138
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Левченко М. В. - представник за довіреністю № 047/07 від 18.01.2011 року
від відповідача 1: Галюта М. Г. - представник за довіреністю від 27.04.2010 року
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3 не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.12.2010
у справі № 45/138 ( .....)
за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОР»
2.Корпорації «Науково - виробниче об'єднання «Арсенал»
3.Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙНЕТ ЛТД»
про
визнання частково недійсним договору № 10 від 18.12.2007 року, додаткової угоди № 1 та додаткової угоди № 2 до нього.
Позов заявлено про визнання недійсним абзацу 8 п.6.1. розділу 6 договору № 10 від 18.12.2007 року, додаткової угоди № 1 від 14.03.2008 року та додаткової угоди № 2 від 16.03.2009 року в частині передачі ДП завод «Арсенал» в якості внеску в спільну діяльність довгострокової послуги терміном на 10 років - права користування нежилим приміщенням, частиною у 42%, складального корпусу № 45, загальною площею 11085кв.м.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2010 року, повний текст якого підписаний 10.12.2010 року, у справі № 45/138 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду ґрунтується на тому, що з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що на момент укладення спірного договору він відповідав вимогам законодавства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2010 року у справі № 45/138 та прийти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспореного рішення не прийнято до уваги, що в спірних правовідносинах передача права користування нежитловим приміщенням, що є державною власністю, у спільну діяльність, є спробою приховання іншого правочину, а саме оренди нерухомого майна, яка до того ж ще і є безоплатною а згідно ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про оренду державного та комунального майна" передача в оренду державного майна здійснюється виключно на конкурентних засадах.
Крім того, позивач зазначає, що КП СПБ «Арсенал» є казенним підприємством, що не підлягає приватизації та включене до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою КМУ № 1734 від 23.12.2004 року, і вказана особливість має значення для справи, оскільки її треба враховувати при вирішення питань, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням його майном, в тому числі і тих, що виникають з оспорюваних ним правочинів.
Відповідач 2 та відповідач 3 в судове засідання представників не направили, про причини неявки не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, а також те, що відповідачі 2 та 3 своїм правом присутності у судовому засіданні не скористувалися, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача 2 та відповідача 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача 1 проти її задоволення заперечив та просив оспорюване рішення суду залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
18.12.2007 року ДП завод «Арсенал», правонаступником якого є позивач, відповідач 2 та відповідач 3 уклали договір простого товариства (спільної діяльності) №10 (далі - Договір) (т. 1 а.с. 19-28), відповідно до якого його учасники зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить учасникам на відповідних правах, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільних цілей у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації озброєння, військової техніки, військової зброї, а також здійснення господарської військової техніки, військової зброї, а також здійснення господарської діяльності в інших напрямках та видах незаборонених законодавством України.
14.03.2008 року позивач, відповідач 2 та відповідач 3 уклали додаткову угоду №1 до Договору (т.1 а.с.29-32), якою до складу учасників включено відповідача 1.
16.03.2009 року позивач, відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 уклали додаткову угоду № 2 до Договору (т.1 а.с.33-35), якою розділ 6 Договору викладено в новій редакції, та згідно якої п. 6.1 Договору викладено в редакції, якою визначено, що вкладом позивача в спільну діяльність, окрім іншого, є довгострокова послуга терміном на 10 років -право користування нежитловими приміщеннями -частиною у 42 відсотки складального корпусу №45 загальною площею 11085кв.м. Ринкова вартість права користування нерухомим майном (без ПДВ) станом на 24.01.2008 року, як внеску, оцінюється у розмірі 35605177 грн. Грошова оцінка становить 42726212грн. в тому числі ПДВ 7121035,40 грн. в розрахунку на 10 років. Вартість цього права в розрахунку на місяць становить 356051,77 грн. в тому числі ПДВ 59341,96 грн. Строк користування починається з моменту передачі, зафіксованому в акті приймання-передачі і закінчується через 10 років. Фактичне споживання послуг з користування майном підтверджується щоквартально актами виконаних робіт (послуг).
Пунктом 6.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 встановлено, що загальний вклад відповідача 2 -грошові кошти у розмірі 68466953,98 грн., які підлягають внесенню до 01.06.2011 року на цілі спільної діяльності, а частка відповідача 2 у спільній діяльності складає 17,88%.
З доданої до матеріалів справи копії рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2008 року у справі № 16/281 за позовом Державного підприємства завод «Арсенал» до Корпорації «Науково -виробниче об'єднання «Арсенал», Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙНЕТ Ltd», Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОР» про розірвання договору (т. 1 а. с. 122-125), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 року (т. 1 а.с.126-131), яким в задоволенні позову відмовлено, слідує, що:
- постановою Кабінету Міністрів України №1455 від 28 жовтня 2004 року була затверджена Програма реформування (реструктуризації) та розвитку космічної галузі. Цією Програмою передбачалось залучення інвестицій на підприємства, які знаходяться в сфері управління Національного космічного агентства України, в тому числі і на ДП завод «Арсенал»;
- Національне космічне агентство України своїм листом №4856/9-6 від 01.10.2007 року звернулось до Фонду державного майна України і подало на погодження комплект документів щодо відчуження об'єктів нерухомості, які обліковуються на балансі ДП завод «Арсенал» для здійснення вкладу за договором про спільну діяльність (просте товариство). 10 грудня 2007 року Фонд державного майна України своїм листом №10-24-1976 погодив відчуження 7 об'єктів нерухомості, що знаходились на балансі ДП завод «Арсенал» шляхом об'єднання вкладів учасників (простого товариства) за договором про спільну діяльність, відповідно до погоджених висновків про вартість об'єктів відчуження. 18 грудня 2007 року, після проведення відповідних процедур, та після отримання погодження Фонду державного майна України та дозволу Національного космічного агентства України, між ДП завод «Арсенал», корпорацією «НВО «Арсенал» та ТОВ «СКАЙНЕТ Ltd» було підписано договір простого товариства (спільної діяльності) №10. Таким чином, укладення договору простого товариства (спільної діяльності) №10 від 18.12.2007 р. здійснювалось у відповідності з чинним законодавством України.
З доданої до матеріалів справи копії рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 45/379 за позовом Національного космічного агентства України до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», Корпорації «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd», Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОР», за участю Генеральної прокуратури України про визнання недійсним договору простого товариства (спільної діяльності) № 10 від 18.12.2007 року (т. 2 а.с. 55-62), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2010 року (т. 2 а.с. 49-54), яким в задоволенні позову відмовлено, слідує, що:
«Укладенню вказаного Договору передувала низка процедур, внаслідок яких було отримано погодження Фонду державного майна України та дозвіл НКАУ (Позивача) на відчуження 7 об'єктів нерухомого майна Відповідача-1 шляхом об'єднання вкладів учасників за Договором.
Так, 10.12.2007 року Фонд державного майна України своїм листом №10-24-19676 погодив відчуження 7 об'єктів нерухомості, що знаходились на балансі ДП завод «Арсенал» шляхом об'єднання вкладів учасників простого товариства з договором про спільну діяльність. Позивач наказом від 13.12.2007 року №385 надав дозвіл на відчуження нерухомого майна ДП завод «Арсенал», на підставі та відповідно до Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. №803 з урахуванням погодження Фонду державного майна України від 10.12.2007р. №10-24-19674.
Позивач листом від 28.02.2008 року №1085/10-6, керуючись пунктом 20 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", з метою залучення у господарську діяльність ДП завод «Арсенал» додаткових недержавних інвестиційних коштів та підвищення ефективності спільної діяльності погодив проект додаткової угоди до Договору та не заперечував щодо здійснення ДП завод «Арсенал» додаткового внеску у спільну діяльність у формі права користування частиною складального корпусу №45 (без права можливого подальшого відчуження).
Таким чином, укладення Договору здійснювалось у відповідності з чинним законодавством України.
Твердження позивача стосовно того, що «прямим безпосереднім наслідком укладення Договору стало вибуття нерухомого майна відповідача 1 із державної власності у спільну власність учасників договору, а не досягнення спільних цілей у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації озброєння, військової техніки, військової зброї, а також здійснення господарської діяльності в інших напрямках та видах, незаборонених законодавством України» є хибним, з огляду на таке.
Зміна правового режиму нерухомого майна, переданого ДП завод «Арсенал», як внесок у спільну діяльність, на правовий режим спільного майна учасників простого товариства передбачено нормами чинного законодавства, зокрема, статтею 1134 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Таке ж положення передбачено п. 9.1 та п. 9.2 розділу 9 Договору».
Спір в даній справі виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач 1 не вніс свого вкладу у спільну діяльність, та те що абзац 8 п.6.1. розділу 6 Договору, додаткова угода № 1 та додаткова угода № 2 в частині передачі позивачем в якості внеску в спільну діяльність довгострокової послуги терміном на 10 років - права користування нежилим приміщенням є за правовою природою договором оренди, а тому передача такого права має здійснюватися виключно на конкурентних засадах.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що враховуючи той факт, що позивачем в позовній заяві в якості підстав позову не зазначено обставин, що КП СПБ «Арсенал» не підлягає приватизації та на заборону, у зв'язку з цим, на оренду таких об'єктів, посилання позивача на такі підстави позову в письмових поясненнях від 02.12.2010 року є намаганням позивача змінити підставу позову після початку розгляду справи по суті, що процесуальним законом не допускається, з огляду на що суд першої інстанції цілком правомірно не розглядав зазначені підстави позову та посилання позивача на п. 4 ст. 77 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Нормою ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що за правовою природою договір оренди передбачає передачу у тимчасове володіння індивідуально визначене майно, яке має бути повернуто позивачеві, та за таке користування справляється плата, в той же час як з оспорюваних умов договору та додаткових угод до нього вбачається, що, по-перше, позивач не передає у володіння індивідуально визначене майно, а передає в спільну діяльність свою послугу (право користування), яка (послуга) споживається під час її використання, і позивачеві не може бути повернуто «право користування протягом 10 років», а по - друге хоч вартість такої послуги оцінена, проте плата за таку послугу не справляється.
Враховуючи викладене вище, оспорювані позивачем пункт Договору та додаткових угод до нього за правовою природою не є договорами оренди, з чого слідує, що до внесення до спільної діяльності права користування нежитловими приміщеннями - частиною у 42 відсотки складального корпусу №45 загальною площею 11085кв.м. не застосовуються положення норми ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Щодо посилань позивача на те, що відповідач 1 не вніс свого внеску у спільну діяльність, слід зазначити, що за приписами п. 6.5. Договору (в редакції додаткової угоди № 2) такий внесок має бути внесено до 01.06.2011 року, а отже на дату винесення оспорюваного рішення такий строк не настав, і, відповідно, відповідач 1 не може вважатися таким, що прострочив.
Щодо посилань позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, на норми ч. 5 ст. 75 ГК України, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГК України відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.
Частиною 6 статті 141 ГК України передбачено, що відчуження суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент розгляду всіх документів позивачем, питання відчуження державного майна, яке закріплене за ДП завод «Арсенал», було врегульовано Програмою реформування (реструктуризації) та розвитку космічної галузі, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1455 та Порядком відчуження об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. № 803 «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності» (далі - Порядок).
Зокрема Порядком визначено, що:
- «відчуження майна» - передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком (п.2);
- дія цього Порядку поширюється на відчуження майна, що передано державним комерційним підприємствам (далі - суб'єкти господарювання) (п. 3);
- відчуження майна здійснюється шляхом його продажу, об'єднання вкладів учасників (простого товариства) за договором про спільну діяльність (якщо за договором простого товариства виникає право спільної власності на таке майно) (п. 4 (в редакція яка діяла на момент укладення Договору);
- відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі-згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління) (п. 6).
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 45/379 за позовом Національного космічного агентства України до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», Корпорації «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd», Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОР», за участю Генеральної прокуратури України про визнання недійсним договору простого товариства (спільної діяльності) № 10 від 18.12.2007року (т. 2 а.с. 55-62), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2010 року (т.2 а.с.49-54), яким в задоволенні позову відмовлено, встановлено, що:
«Відповідні погодження ДП завод «Арсенал» були отримані. Органом управління ДП завод «Арсенал» - Національним космічним агентством України та фондом державного майна України були надані відповідні погодження на укладення Договору на зазначених умовах та з дотриманням вимог діючого на той час законодавства.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Згідно зі ст.141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.
Отже, Фонд державного майна та Національне космічне агентство України (позивач) є належними органами управління, які давали відповідні дозволи на відчуження об'єктів в межах своєї компетенції».
Натомість оспорювані позивачем в рамках даної справи частина абзацу 8 п.6.1. розділу 6 Договору, додаткової угоди № 1 від 14.03.2008 року та додаткової угоди № 2 від 16.03.2009 року в частині передачі позивачем в якості внеску в спільну діяльність довгострокової послуги терміном на 10 років - права користування нежилим приміщенням - частиною у 42% складального корпусу № 45, загальною площею 11 085кв.м. за правовою природою є договірною умовою, згідно якої позивач передає в спільну діяльність не річ, а надання позивачем послуги, що відповідає нормам ст. 1133 ЦК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Частиною 3 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено наявність законних підстав для визнання абзацу 8 п.6.1. розділу 6 договору № 10 від 18.12.2007 року, додаткової угоди № 1 від 14.03.2008 року та додаткової угоди № 2 від 16.03.2009 року в частині передачі ДП завод «Арсенал» в якості внеску в спільну діяльність довгострокової послуги терміном на 10 років - права користування нежилим приміщенням -частиною у 42% складального корпусу № 45, загальною площею 11085кв.м., недійсним.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 45/138 від 02.12.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2010 у справі №45/138 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2010 у справі № 45/138 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 45/138.
Головуючий суддя
Судді
10.02.11 (відправлено)