01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.02.2011 № 20/147-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Тимошенко А.Г. - дов. №84 від 30.08.2010р.;
від відповідача не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2010
у справі № 20/147-10 ( .....)
за позовом РВ Фонду державного майна України по м. Києву
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
про дострокове розірвання договору оренди №4890 від 18,012010р. та примусове звільнення орендованої площі
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про дострокове розірвання договору оренди №4890 від 18.01.2010р. та примусове звільнення орендованої площі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, у зв'язку з чим Господарський суд Київської області розглядав справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2010р. у справі №20/147-10 позов було задоволено повністю, розірвано договір оренди нерухомого майна №4890 від 18.01.2010р.; зобов'язано відповідача звільнити та повернути позивачу майно, а саме: частину нежитлового приміщення, площею 156,26 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, яке перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2010р. у справі №20/147-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а саме не надано належної оцінки тому, що відповідач належним чином виконує свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим підстави для розірвання договору оренди нерухомого майна №4890 від 18.01.2010р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2011р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Разіної Т.І.
Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2011р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача у судове засідання 09.02.2011р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні у матеріалах справи докази належного і завчасного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду (повідомлення про вручення поштового відправлення - том справи -1, аркуші справи - 43-44), апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
18.01.2010р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди №4890 (далі - Договір), у відповідності до умов якого орендодавець передає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (майно), площею 156,26 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в підвалі навчального корпусу №3, що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” (далі - балансоутримувач) (том справи - 1, аркуші справи - 6-8).
Порядок нарахування та сплати орендної плати визначений в розділі 3 Договору, згідно з яким розмір орендної плати визначається на підставі “Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна” і становить 6 016,67 грн. за базовий місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендар зобов'язався: своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України); на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків з орендних платежів і оформляти відповідні акти звіряння (п.п.5.3, 5.9 Договору).
Строк чинності, умови зміни та припинення Договору узгоджені сторонами в розділі 10 Договору, відповідно до п.10.7.3 якого цей договір буде достроково розірваним на вимогу орендодавця у разі, якщо орендар систематично (більше трьох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, про що сторонами було складено акт приймання-передачі орендованого майна від 18.01.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 10).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з внесення орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості, яка за період з січня по серпень 2010 року становила 10 838,42 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом №30-04/9026 від 26.05.2010р., в якому виклав пропозицію про розірвання Договору оренди №4890 від 18.01.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 11-13).
Відповіді на пропозицію позивача від відповідача не надійшло.
Листом №30-04/10585 від 30.06.2010р. позивач повідомив відповідача про дострокове припинення спірного Договору оренди (том справи - 1, аркуші справи - 14-16).
Однак і це звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, заборгованість з орендної плати погашена не була, приміщення не звільнені.
Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача обґрунтованими та доведеними.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. (ч.1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до п.1, п.3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе договірні зобов'язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі за період з січня по серпень 2010 року у розмірі 10 838,42 грн.
Належних та допустимих доказів на підтвердження проведення з позивачем повного розрахунку за Договором та сплати заборгованості відповідач суду не надав, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту систематичного порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором.
Фактично період прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором перевищує 3-місячний строк.
Згідно зі ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
В ч.2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України розірвання договору віднесено до одної з форм відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п.10.7.3 Договору останній може бути достроково розірваним на вимогу орендодавця у разі, якщо орендар систематично (більше трьох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.
На звернення позивача з пропозицією про дострокове розірвання Договору та повідомлення про дострокове припинення його дії відповідач не відреагував, відповіді не надіслав, приміщення по Акту здачі-приймання не повернув.
Доказів на підтвердження протилежного суду надано не було.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не отримував жодних повідомлень та/або пропозицій від позивача відносно припинення дії Договору спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (листів позивача) (том справи - 1, аркуші справи - 12, 15).
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності законодавчо визначених підстав, які б забороняли позивачу (орендодавцю) вимагати розірвання Договору та повернення орендованого приміщення за умови систематичного порушення відповідачем (орендарем) зобов'язань зі своєчасного внесення орендних платежів, передбачених Договором оренди, а також неможливості застосування до спірних відносин норм ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач істотно порушив умови Договору оренди №4890 від 18.01.2010р., не сплачуючи у погоджені сторонами порядку та строки орендні платежі за Договором, у зв'язку з чим спірний Договір підлягає розірванню в судовому порядку на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, в якій передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення також є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відносно твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в тому, що відповідач не отримував позовної заяви, внаслідок чого був позбавлений надати суду докази на підтвердження власної позиції по суті спору, апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
До позовної заяви додані список цінних листів, фіскальний чек та опис вкладення, з яких вбачається, що позивач надіслав відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами (том справи - 1, аркуші справи - 21-23).
Окрім того, з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач особисто отримав ухвалу місцевого господарського суду від 01.11.2010р. про порушення провадження у справі №20/147-10 (том справи - 1, аркуш справи - 3). Однак, відповідач не скористався своїми процесуальними правами, визначеними в ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, на подання пояснень та доказів, тощо.
Натомість, посилаючись на позбавлення можливості приймати участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач в судовому засіданні апеляційного суду не подав до матеріалів справи жодних документів (доказів) або письмових пояснень по суті спору на підтвердження власної позиції та не заявляв відповідних заяв (клопотань), у зв'язку з чим справа розглядалась Київським апеляційним господарським судом у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованим.
Окрім вищенаведеного, апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідач не надав доказів належного виконання ним своїх договірних зобов'язань за спірним Договором оренди, зокрема, відсутності заборгованості з орендних платежів, що й зумовило звернення позивача до суду з позовом про дострокове розірвання договірних відносин з відповідачем, у зв'язку з чим твердження відповідача про прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення у даній справі є невмотивованим та безпідставним.
В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові, тоді як згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2010р. у справі №20/147-10 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2010р. у справі №20/147-10 - без змін.
2. Матеріали справи №20/147-10 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
14.02.11 (відправлено)