Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" лютого 2011 р. Справа № 5023/641/11
вх. № 641/11
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 (дов. №1665 від17.11.10р.)
відповідача - Солонця С.М. (дов. б/н від 07.02.11р.)
3-ї особи - Задорожної В.М. (дов. №1875/10-10 від 31.12.10р.)
розглянувши справу за позовом Фізичної особи ОСОБА_4, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рогань", м. Харків
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради, м. Харків
про скасування державної реєстрації змін до установчих документів
Фізична особа ОСОБА_4 (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів затверджених загальними зборами учасників (засновників) ТОВ «Фірма «Рогань» (надалі - Відповідач) від 05.07.2010 року та зареєстровані у Департаменті державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради (надалі - Третя особа) в реєстраційній справі Відповідача за записом від 13.07.2010 р., 1480 107 0010 014840, внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в уставних документах.
Поданий позов обґрунтований статтями ч.1. ст.13, 16 ч 1, 2 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст. ст, 1, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву, наданому до господарського суду 11.02.2011 року.
08.02.2011 року до суду від Відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, в якій він просить зупинити останнє у зв'язку з поданням ним Касаційної скарги на Постанову Харківського Апеляційного господарського суду від 08 грудня 2010 року за справою 63/207-10 до Вищого господарського суду України. Позивач заперечує проти даної заяви у наданих письмових запереченнях з його боку.
11.02.2011 року від Третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначається про те, що з її боку ніяких порушень не було. В судовому засіданні Третя особа проти позову не заперечує.
Представник позивача проти задоволення заяви представника Відповідача про зупинення провадження у справі заперечує та просить суд відмовити в її задоволенні.
Представник Третьої особи, щодо задоволення заяви представника Відповідача про зупинення провадження у справі залишає на розсуд суду.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача та Третьої особи всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідач створений шляхом перетворення приватної фірми «Рогань» у товариство з обмеженою відповідальністю та перереєстровано виконавчим комітетом Орджонікідзевської районної ради народних депутатів м. Харкова на підставі розпорядження № 120 від 26.02.1996 року.
Засновниками Відповідача є фізичні особи - ОСОБА_4 (Позивач) та ОСОБА_5, а складений капітал Відповідача розподілений між зазначеними особами як його учасниками по 50% кожному.
Третьою особою було зроблено запис від 13.07.2010 року, 1480 107 0010 014840, внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в уставних документах у зв'язку із обранням директором Відповідача ОСОБА_6
Постановою Харківського Апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року за справою № 63/207-10 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Відповідача про обрання його директором ОСОБА_6 Зазначена постанова набрала законної сили відповідно до приписів ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) і на момент розгляду справи Відповідачем не виконана.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).
Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів підвідомчі господарським судам і розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 6 ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (ст. 83 ЦК України). Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність (ст. 84 ЦК України) з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. Кореспондуючі норми з цього приводу також визначені ст. 55 та іншими нормами Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
За положеннями діючого цивільного та господарського законодавства господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ст. 113 ЦК України). Зазначені положення також знаходять своє відбиття й у ст.ст. 79 та 80 ГК України і ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII.
Закон також наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, стаття 167 ГК України містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Таке визначення корпоративних прав знаходить своє відбиття також й у ч. 1 п. 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року N 514-VI.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно з вищенаведеними нормами права, Позивач має право звернутись до господарського суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю Відповідача порушено його права, свободи чи інтереси. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення Відповідачем прав, свобод чи інтересів Позивача має довести належними та допустимими доказами саме Позивач.
Згідно п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору. А за п. 10 цієї ж Постанови судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства.
Таким способом захисту права цивільного, обраного Позивачем у справі відповідно до приписів закону, зокрема є вимога про скасування державної реєстрації змін до установчих документів затверджених загальними зборами учасників (засновників) Відповідача, що відповідає змісту ч. 1 ст. 31 «Скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи» Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV. А саме, у разі постановляння судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій, а державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.
Відповідність обраного способу захисту порушеного корпоративного права Позивача знаходить своє підтвердження і у поясненнях Третьої особи на позовну заяву з посиланням на норми ст.ст. 17, 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV.
Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що спори про ліквідацію чи скасування державної реєстрації господарських товариств за позовами акціонерів або учасників до товариств є корпоративними спорами як такі, що виникають між учасниками господарського товариства та господарським товариством з приводу припинення останнього.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання Відповідача у запереченнях на позовну заяву стосовно того, що виниклий спір не є корпоративним і повинен бути підсудним адміністративному суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, а не господарському. Крім того, суд особливо звертає увагу на те, що позові вимоги пред'явлені до суб'єкта права приватного - Відповідача, а не до органу чи посадової особи місцевого самоврядування яким здійснено порушення корпоративного права Позивача на управління юридичною особою.
За ст. 35 ГПК України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, наявність порушення корпоративного права Позивача встановлено вже вищезгаданою Постановою Харківського Апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року за справою № 63/207-10, яка набрала законної сили, де зазначено, що «…Товариством було порушене корпоративне право ОСОБА_4 на управління юридичною особою, в зв'язку з чим його право підлягає захисту, а рішення місцевого господарського суду в цій частині скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «Рогань» про обрання директором товариства ОСОБА_6.».
Зазначеною Постановою апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_4 задоволена частково. Рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 року по справі № 63/207-10 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОФ «Фірма «Рогань» про обрання директором товариства ОСОБА_6 В іншій частині позову відмовлено.
Крім того у зазначеній постанові також знаходить своє підтвердження і відповідність обраного способу захисту Позивачем свого порушеного права вимогам закону - скасування державної реєстрації змін до установчих документів затверджених загальними зборами учасників (засновників).
Зокрема така позиція суду знаходить своє підтвердження і в п. 1.9. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» в якому зокрема зазначено, що у тих випадках, коли позивач пред'являє до суб'єкта владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському суді. Такими, зокрема, є вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про внесення змін до установчих документів, вимоги про скасування реєстрації випуску акцій у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства та інші. Таке означає, це, що перелік таких спорів не є вичерпним.
Суд критично оцінює посилання Відповідача на те, що до повноважень останнього не належить вчинення відповідних дій та він не в змозі виконати вимоги по зазначеній справі у разі задоволення позову. Така позиція суду зумовлена тим, що Відповідач як суб'єкт цивільних правовідносин хоча і не наділений владними повноваженнями на внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (надалі - реєстр) зі свого боку, проте він є зобов'язаним вчинити всі необхідні дії щодо відновлення порушеного права Позивача, а Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і яка залучена до участі у справі, є тим суб'єктом який буде здійснювати саме реєстраційні дії у зазначеному реєстрі, відповідно до приписів ст. 45, 27 ГПК України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Така позиція з боку суду знаходить своє обґрунтування і у поясненнях Третьої особи на позовну заяву з посиланням на норми ст.ст. 8, 17, 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV.
Твердження Відповідача про те, що він не здійснював реєстрації відповідних змін у статутних документах не ґрунтується на нормі закону та фактичних обставинах справи оскільки здійснена реєстрація була зроблена Третьою особою внаслідок не заснованих на законі дій Відповідача які встановлені Постановою Харківського Апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року за справою № 63/207-10. Зокрема про такі дії з боку Третьої особи йдеться і у її поясненнях на позовну заяву з посиланням на норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та Третіх осіб суд, відмовляє в задоволенні заяви Відповідача про зупинення провадження у справі виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення доданими суду доказами.
Всупереч цієї нормі Відповідач не надав суду ані доказів порушення його прав та інтересів, ані доказів відкриття провадження у справі у Вищому господарського суді України як це передбачено ст.ст. 79, 1114 ГПК України. Зокрема, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації. Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Про прийняття касаційної скарги до провадження суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги, а також витребовує справу чи копії матеріалів справи, необхідні для розгляду скарги на ухвалу суду. Ухвала надсилається усім учасникам судового процесу.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подання клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Згідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
1.02.2011 року ухвалою суду від Відповідача вимагалося надання доказу щодо мотивів повного або часткового відхилення вимог Позивача з посиланням на конкретні норми чинного законодавства. Однак, Відповідачем не було надано жодного доказу, що підтверджувало б або спростовувало звернення Позивача з позовними вимогами тощо.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення» від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Статті 44 та 49 ГПК України вказують, що у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на Відповідача, оскільки з його вини справу було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 13, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20, 167 Господарського кодексу України, Законом України «Про господарські товариства», ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статтями 1, 4, 43, 45, 12, 22, 27, 33, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -
1. У задоволенні заяви Відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.
2. Позов задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів затверджених загальними зборами учасників (засновників) ТОВ «Фірма «Рогань» від 05.07.2010 року у Департаменті державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в реєстраційної справі ТОВ «Фірма «Рогань» за записом від 13.07.2010 р., 1480 107 0010 014840, внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рогань" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 159, п.р. № 26008301731913 в філії Комінтернівського відділенні Промінвестбанку, код ЄДРПОУ 14082786) на користь Фізичної особи ОСОБА_4 (61168, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серія МН № 891063 виданий МВМ Київського РВ ГУМВС України в Харківській області від 26 квітня 2007 року.) державне мито у розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В день набрання судовим рішенням законної сили направити копію рішення державному реєстратору за місцем реєстрації змін до установчих документів затверджених загальними зборами учасників (засновників) ТОВ «Фірма «Рогань» від 05.07.2010 року для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів затверджених загальними зборами учасників (засновників) ТОВ «Фірма «Рогань» від 05.07.2010 року.
Суддя Жигалкін І.П.
Повний текст рішення підписаний 14 лютого 2011 року
Справа № 5023/641/11.