Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" лютого 2011 р. Справа № 29/184-10
вх. № 6197/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 19.07.10 р.;
відповідача - Носова К.В. довіреність б/н від 23.11.10 р.;
3-ї особи - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
до Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1", м. Харків
3-я особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ФОП ОСОБА_4, м. Харків
про стягнення 138826,44 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить присудити до стягнення з ПП "Торгівельна мережа № 1" борг у сумі 138826,44 грн., а саме: за неналежне виконання договірних обов'язків - 85000 грн., компенсаційні платежі за користування земельною ділянкою - 3826,44 грн., штраф за самовільну, неузгоджену реконструкцію об'єкту суборенди - 50000 грн.; зобов'язати відповідача привести об'єкт суборенди в стан, в якому він був переданий в користування відповідача у відповідності до технічного паспорту об'єкту; покласти на відповідача судові витрати.
Одночасно з позовом позивач також подав заяву про забезпечення позову, в якій просив з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Торгівельна мережа № 1" і розміщені на поточному рахунку № 260080742211901 у ВАТ "Сведбанк", м. Київ, МФО 300164. Свою заяву позивач обґрунтовував тим, що невжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2010 (суддя Тихий П.В.) порушено провадження у справі, заява позивача про забезпечення позову задоволена шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Відповідач не погодившись з вищевказаною ухвалою господарського суду Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 липня 2010 року провадження у справі було зупинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 р. ухвала господарського суду Харківської області від 08.07.2010 залишена без змін.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду Харківської області №135-11 від 31 серпня 2010 року у зв"язку з відпусткою судді Тихого П.В. справу №29/184-10 передано судді Светлічному Ю.В.
Відповідач не погодившись з ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2010 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 р. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2010 року касаційну скаргу ПП "Торгівельна мережа №1" задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2010 в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 у справі №29/184-10 скасовано. Заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення. Матеріали справи №29/184-10 повернуто до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2010 року було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на "20" січня 2011 р. о 11:00 год.
Представник позивача у судовому засіданні 20 січня 2011 р. надав заяву про збільшення позовних вимог (вх.№1094) в якій він просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 633 744,41 грн., яка складається з: 205 000,00 грн. - за неналежне виконання договірних обов"язків, 9 566,10 грн. - податок за землю, 6 954, 88 грн. - інфляційні нарахування, 2 223,43 грн. - річні, 360 000,00 грн. - неустойка та 50 000,00 грн. штрафу.
Представник відповідача у судове засідання 20 січня 2011 року не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду 19.01.2011 р. клопотання (вх. №1356) в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю прибуття у судове засідання. Також у даному клопотанні відповідач просить суд продовжити строк розгляду справи на п"ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 січня 2011 року з урахуванням ухвали від 02.02.2011 р. про виправлення описки судом прийняті збільшення позовних та розгляд справи продовжено з урахуванням цих збільшень. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи - задоволено. Продовжено строк розгляду справи до 15 лютого 2011 року. Розгляд справи відкладено на "02" лютого 2011 р. о 10:15
У судовому засіданні 02 лютого 2011 року оголошувалась перерва до 07 лютого 2011 року о 14-15.
Присутній представник позивача у судовому засіданні 07 лютого 2011 року позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Присутній представник відповідача проти задоволення позову з підстав викладених ним у відзиві на позов та просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 лютого 2010 року між позивачем (орендар) та Приватним підприємством "Торгівельна Мережа № 1" (суборендар) був укладений договір суборенди № 01/02 (далі по тексту - договір), згідно до якого Позивач передав Відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 416,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, 26.
Розмір суборендної плати був встановлений у сумі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень за кожен місяць суборенди.
В пункті 1.2. договору суборенди зазначено, що об'єкт суборенди знаходиться в користуванні у Позивача на підставі договору оренди між власником приміщення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (надалі за текстом третя особа) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 774 Цивільного кодексу України, встановлено, що орендар має право передавати в суборенду нерухоме майно лише за згодою орендодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Згідно п.2.1-2.4 договору сторони погодили порядок приймання - передачі нежитлового приміщення відповідно ст. 795 ЦК України, також згідно оформлення акту приймання передачі.
Таким чином, об"єкту суборенди відповідно акту приймання передачі від 01 лютого 2010 року було передано від позивача відповідачу.
Ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно п.8.5 договору за вимогою однієї із сторін цей договір може бути розірваний з підстав передбачених діючим законодавством і цим договором
Пунктом 8.7 цього договору передбачено право відповідача на розірвання договору при умові письмового повідомлення про це позивача не менше ніж за 45 днів до дати розірвання договору.
На виконання вищевказаного пункту договору відповідачем 15.03.10 р. було направлено відповідачу лист №256, в якому він повідомив позивача про намір достроково розірвати договір з 01.05.2010 р., який отримано позивачем 09 квітня 2010 року на адресу позивача надійшов лист від відповідача з повідомленням про намір розірвати договір суборенди з 01.05.2010 року.
Позивач не заперечував проти розірвання договору з 01.05.2010 р., однак, як вказує у позовні заяві позивач, в день, коли представники сторін договору зібрались для підписання акту приймання-передачі приміщень, з'ясувалось, що приміщення знаходяться в стані значно гіршому ніж під час передачі їх в оренду. Крім того, п. 5.1.9 договору суборенди встановлено, що перепланування, ремонт або будь-які інші зміни об'єкту оренди, якщо ці роботи пов'язані з несучими конструкціями та інженерними системами будівлі, можуть бути проведені суборендарем після попереднього узгодження з орендарем, а при необхідності і з відповідними службами. Однак виявилось, що відповідач без узгодження з позивачем зробив реконструкцію приміщення. Через наведені обставини акт приймання-передачі приміщення був сторонами не підписаний.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, згідно умов договору, яким встановлено, що розірвання договору з боку суборендаря може бути з будь-яких підстав, добросовісно та своєчасно повідомив позивача про бажання розірвати договір з 01 травня 2010 року. Отримання такого листа позивач не заперечував.
Таким чином, судом встановлено, що договір суборенди №01/02 від 01.02.10 р. є розірваним з 01 травня 2010 року, а відтак вимоги позивача щодо наявності у відповідача зобов"язань згідно розірваного договору та нарахування орендної плати, податку за землю, інфляційні нарахування річні та штрафу за весь період з березня 2010 р. по січень 2010 р. є необгрунтованими та судом не приймаються.
За таких обставин, приміщення було у користуванні відповідача з лютого 2010 р. по квітень 2010 р. Відповідач оплатив суборендну плату за цей період (3 місяці) лише частково, а саме у розмірі 35 000,00 грн., унаслідок чого виникла заборгованість 25 000,00 грн.
Відповідно до п.2.6 договору встановлено, що при поверненні об"єкта суборенди в акті приймання - передачі може бути відзначений перелік всіх претензій, які стосуються стану об"єкту суборенди.
Також згідно підпункту 5.2.3 пункту 5.2 закріплено, що суборендар зобов"язаний компенсувати орендареві збитки у випадку пошкодження об"єкту суборенди з вини суборендаря.
Договір не містить положень , відповідно до яких при поверненні об"єкту суборенди, у разі наявності у орендаря (позивача) претензій, які стосуються стану об"єкту суборенди, орендар має виключне право відмовитись від оформлення (складання, погодження, підписання) акту приймання - передачі об"єкту суборенди. Навпаки, з аналізу вищевказаних пунктів договору вбачається, що при поверненні об"єкта суборенди в акті приймання - передачі відзначається перелік всіх претензій, які стосуються стану об"єкту суборенди.
Таким чином, позивач мав виконати свої зобов"язання погоджені сторонами у договорі щодо підписання акту приймання - передачі та за начявності достаніх підстав, реалізувати свої права (викласти у акті приймання - передачі свої зауваження), проте цього не зробив, обгрунтовуючи ці дії тим, що відповідачем була здійснена реконструкція суборендного приміщення.
Однією з позовних вимог є стягнення з відповідача штрафу за самовільну, неузгоджену реконструкцію об"єкту суборенди у розмірі 50 000,00 грн.
Вищевказана вимога є нормативно та документально не підтвердженою, оскільки сторони жодним пунктом договору не погодили штраф за реконстркцію об"єкту суборенди. Також позивач не надав документального підтвердження встановлення факту об"єкта суборенди.
Також позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 360 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, що у разі припинення договору найму наймач зобов"язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки об"єкт суборенди, а саме нежитлове приміщення, загальною площею 416,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, 26, на даний час не передано позивачу, суд вважає правомірне звернення позивача з даною вимогою .
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині заборгованості за період березень - квітень у розмірі 25 000,00 грн. та неустойки у розмірі 360 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 11, п/р 26008074221901, ВАТ "Сведбанк" м. Київ, МФО 300164, код ЄДРПОУ 36225023) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 25 000,00 грн., неустойку у розмірі 360 000,00 грн., державне мито у розмірі 3850,00 та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 143,37 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Суддя
Справа №29/184-10
Повне рішення складене 10 лютого 2011 року.