"11" лютого 2011 р.Справа № 8/90-1887
Господарський суд Тернопільської області у складі
Cудді Гирили І.М.
Розглянув справу:
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46000, в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46010
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в загальній сумі 712 грн. 24 коп., в тому числі 50 грн. 58 коп. пені та 29 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань
За участю представників сторін:
Позивача: Повера Т. К. -представника, юрисконсульта, довіреність №4687/24 від 23.12.2009 року.
Відповідача: не прибув
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство „Тернопільобленерго”, в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 712 грн. 24 коп., з яких: 632 грн. 57 коп. - заборгованість за спожиту електроенергію згідно Договору про постачання електричної енергії №590 від 24.03.2007 р., 50 грн. 58 коп. - пеня та 29 грн. 09 коп. -інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору №590 на постачання електричної енергії від 24.03.2007 р., зокрема в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електроенергії, внаслідок чого, станом на 01.12.2010 року, утворилась заборгованість в загальній сумі 632,57грн, на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 50,58грн. пені та 29,90грн. інфляційних нарахувань.
В підтвердження викладеного надано: Договір №590 на постачання електричної енергії від 24.03.2007 р.; Додатки № 2 та №7 до Договору від 24.03.2007 р.; рахунки за активну енергію за квітень - липень 2010 р.; Акти про використану електричну енергію за період з 25.03.10р. по 26.04.2010р та за період з 25.04.10р. по 27.05.2010р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії які знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 11:30 год. 22.12.2010 р. у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному було перенесено на 11:30 год. 05.01.2011 року та, відповідно на 14:50 год. 24.01.2011 року.
Ухвалою суду від 24.01.2001 року, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 09:30 год. 11.02.2011 року, у зв'язку із неявкою відповідача та неподання ним витребовуваних судом документів.
Строк вирішення спору продовжено до 14.02.2011 року, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 24.01.2011 року.
Представник позивача в судове засідання 11.02.2011 року прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, згідно з поштовими реквізитами наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, договорі та ЄДР).
Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства , установи, організації, інші юридичні особи( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
У відповідності до п. 1.1 розділу 1 Положення про Тернопільський район електричних мереж Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго”, затвердженого 29.04.2002 року, Тернопільський район електричних мереж є відокремленим структурним виробничим підрозділом ВАТ “Тернопільобленерго”.
24 березня 2007 р. між ВАТ "Тернопільобленерго", в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, Постачальником, з однієї сторони, та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, Споживачем, з іншої сторони, укладено Договір № 590 про постачання електричної енергії, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 4 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Підпунктом 2.2.2 п.2.2 розділу 2 Договору передбачено, що “Постачальник” зобов'язується постачати “Споживачу” електроенергію, як різновид товару, зокрема, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та “субспоживачу”); із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.
Відповідно до п. 9.4 розділу 9 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2007 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Враховуючи, що наявні у справи документи, свідчать про те що договірні відносини між сторонами у справі продовжували тривати і протягом 2010 року, жодна із сторін договору в строк визначений пунктом 9.4 Договору не заявила про відмову від договору чи зміну його умов, суд, вважає за доцільне відзначити, що даний договір вважається пролонгованим на новий термін на тих же умовах, тобто є чинним.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання (купівлі -продажу) електроенергії, згідно якого, в силу ст. ст. 712,714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язана надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, при цьому кожна сторона має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 275- 277 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язковим для сторін договору. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Умовами укладеного договору сторони погодились під час виконання умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією від 31 липня 1996 року № 28 із змінами та доповненнями від 22.11.2006 року № 1497 (надалі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
П. 2 Додатку № 2 “Порядок розрахунків” до Договору № 590, який є невід'ємною його частиною, сторони передбачили, що розрахунковим вважається період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату здійснення платежу приймається дата поступлення коштів на рахунок Постачальника або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника.
Споживач до 15 - го числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії (п.3 Додатку №2).
Згідно п. 7 Додатку № 2 до Договору № 590, щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду "Споживач" зобов'язується направляти представника до "Постачальника" електричної енергії для надання Акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період), та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії. Рахунок оплачується "Споживачем" протягом 5 операційних днів від дня його отримання.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зі сторони позивача зобов'язання щодо постачання електричної енергії виконані належним чином; протягом квітня-липня 2010 року відповідачу надано послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 632грн. 57 коп. (належним чином засвідчені копії рахунків за активну електроенергію та Актів про використану електричну енергію знаходяться в матеріалах справи).
Однак, відповідач, всупереч умов договору та вимог законодавства, своїх зобов'язань по оплаті вартості отриманої електричної енергії виконав недобросовісно і його заборгованість перед позивачем, за період з квітня місяця 2010 року по листопад місяць 2010 року, згідно наданих позивачем документів, зокрема розрахунку основного боргу та рахунків за активну енергію (графа «нараховано за активну електроенергію») становить 632 грн.57 коп.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості перед позивачем на суму 632 грн. 57 коп. Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2, АДРЕСА_1 суду не представив, а тому суд вважає, що станом на час розгляду справи в суді, борг не сплачений і грошові вимоги на суму 632 грн. 57 коп. обґрунтовано заявлені, підтверджені документально.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі даної статті позивачем нараховано та заявлено до стягнення 29,09грн. інфляційних нарахувань, за період серпень-жовтень місяць 2010 року.
Розглянувши даний розрахунок, суд вважає його правомірним, а вимоги в частині стягнення з відповідача 29,09грн. інфляційних нарахувань обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.
В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
П. п.4.2.1 п.4.2 р.4 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатками №2 "Порядок розрахунків" та №6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, в силу ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 грн. 58 коп., нараховану за період з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року, з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за останні шість місяців, які передували зверненню до суду.
Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на наведене, судом здійснено помісячний (в межах визначеного позивачем періоду) перерахунок заявленої до стягнення суми пені, з врахуванням: п. п. 2,3, 7 Додатку до Договору; ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 45 грн. 32 коп. пені. (Розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).
Вимоги в частині стягнення з відповідача 05 грн. 26 коп. пені задоволенню не підлягають, оскільки пеня в цій частині позивачем нарахована безпідставно, без врахування передбачених договором термінів виконання зобов'язання та всупереч приписам п.6 ст. 232 ГК України.
Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 101 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234 грн. 25 коп., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75,77,78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 25701181):
- 632 (шістсот тридцять дві) грн. 57 коп. заборгованості за спожиту електроенергію;
- 45 (сорок п"ять) грн. 32 коп. пені;
- 29 (двадцять дев'ять) грн. 09 коп. інфляційних нарахувань;
- 335 (триста тридцять п'ять) грн. 49 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.
3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 05 грн. 26 коп. пені відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -15.02.2011р.), через місцевий господарський суд.
Суддя І.М. Гирила